Для всіх ґражд загальним є їх замкнута форма плянування. Але конкретні вирішення кожної з них та їх розмірів виходи* ли із специфічних умов пристосування будівель до рельєфу місцевости та заможности господарства. Нерідко ґражда мала не один, а два замкнутих дворики, один з них, зв'язаний з житловою ґалерією, був чистим, парадним, а другий, зв'яза- ний з приміщенням для худоби, службовим. В цілому зовні ґражда представляє собою комбінацію різноманітних об'ємів —» високих і низьких, широких і вузьких, і нагадує мініятюрний замок. І м
В ґражді так само, як і в житлових будинках бойків, ґале-рія займає центральне місце, але у гуцулів її особливістю є те, що в більшості випадків прикриття над нею тримається нц кронштейнах, а не на стовпах.
Житлове приміщення в ґражді має прямокутну форму: сті¬ни, підлоги та стеля виконані з чистого струганого дерева — смереки, а віконні лутки — з дуба. Конструкція стелі відкрита в приміщення, тобто поперек приміщення кладеться сволок, по сволокові вздовж приміщення 2-3 трами і вже по трамах кладеться верхній настил з товстих дощок.
В гуцульському житлі оригінальним є влаштування жердок та печі. Дві жердки у вигляді брусів врізані у сволок і прохо-І дять вздовж приміщення на відстані 30-
,|Піч тримається на невисокому стовпі, на ньому укладають¬ся навхрест дві грубі трами і на них накат для основи печі. Кінці трамів, що виходять у приміщення, мають вигляд крон¬штейнів, прикрашених різьбою. По кінцях трамів укладаються високі бортові бруси, що закривають глиняну підготовку печі. На глиняній підготовці ставиться піч з виносним комином і припічком. На початку XX ст. на Гуцульщині зустрічалися ще курні хати (наприклад, в Красноїллі), де піч мала згадану ви¬ще основу, але дим випускався не в стіни, а в хату. Такі курні хати подібні до старовинних курних хат Полісся, де, до речі, і конструкція основи печі мала форми, подібні до гуцульських.
У хатах заможніх господарів печі та комини обличковували кахлями, які виготовляли у Косові й Пістині. Уздовж перед¬ньої та бічної стіни приміщення стояли широкі лави, а біля печі влаштовували піл для спання. Інтер'єр гуцульської хати, наприклад, у місті Косові та селах Пістинь, Бабин, Снідавка, вражає своєю композиційною єдністю та надзвичайним багат¬ством фарб. Він побудований на сполученні природних кольо¬рів та фактур матеріялів, з яких збудована хата та виготовле-* но її устаткування, тобто дерева, полив'яної кераміки та яскра¬вих вовняних тканин. Не випадково в приміщенні з дерев'яни¬ми стінами, стелею та підлогою, що мали глибокі теплі ко¬льори, печі обличковували яскравими полив'яними кахлями, що мали переважно біло-зеленуватий колір. Тло кожної кахлі заповнювали геометричним і рослинним орнаментом або ціка¬вими тематичними композиціями на побутові теми та зобра¬женням тварин. Іноді такі печі являли собою цілі розповіді на, різні теми, виконані оригінальними малюнками спрощеного трактування, в яких відбивалася гостра спостережливість і на¬родний гумор майстра. Особливо цікаві кахляні печі в селі Пі¬стині.
В кольоровій ґамі інтер'єра значну ролю відігравала також тканина — килими, ліжники, верети та предмети одягу, вико¬нані з натуральної чи фарбованої вовни та шкіри з кольоро¬вою аплікацією.
Звичайно, що в такому багатому фарбами інтер'єрі плоске різьблення на дереві було малопомітним, а щоб підкреслити орнамент, в заглиблення втирався вугільний порох, змішаний з олією, або тло між заглиблинами покривалося фарбами. Різьбленням прикрашували лише низ сволока, верх одвірка, мисник, скриню та стіл.
Слід зазначити, що в дерев'яних церквах Криворівні та Бистриці є дуже оригінальні різьблення гуцульського стилю на меблях і церковних речах, при чому різьблення розписано яскравими фарбами. |
Можна сказати, що на Гуцульщині архітектура житла більш різноманітна і цікавіша, ніж архітектура дерев'яних церков, особливо в XIX та на початку XX ст. В ці часи збудовано на Гуцульщині немало дерев'яних церков у Ворохті, Яворові, Ко¬сові, Соколівці. Це великі будови, добре технічно виконані, але тут втрачені "секрети', перевірені віками тонкощі компо¬зиції, які втілені в пам'ятках у Ворохті, Коломиї, Ясині. В ар¬хітектурі нових дерев'яних церков помітні пошуки рішень, на¬магання відійти від старих будівельних законів і перейняти до¬свід інших майстрів — бойків та галичан.
Раніш народні майстри робили низьке опасання для захисту підвалин від води; в нових же будовах висота майже в два рази більша, стіни в більшості строго вертикальні, без нахилу до середини, кути ґонтових дахів чіткої, правильної форми. Через це нові будови не мають тієї розмірности, легкости окреслень і пластичности об'ємів, які характерні для пам'яток ХУЛІ ст. ?
Слід підкреслити основні риси української дерев'яної архі тектури. Передусім усі будівлі — від звичайних житлових і го¬сподарських до складних монументальних — в основі своїй виходили з єдиних архітектурно-конструктивних основ. Спіль¬ним було те, що будинки робили взруб, з плениць або бру¬сків. В тому ж, які були форми зрубів, як в'язалися зрубини між собою, які були перекриття, верхи, деталі, проявлялися місцеві особливості дерев'яної архітектури, які бачимо на ши¬роких просторах Придніпров'я, на Волині, в Галичині, в Карпат¬ських горах. Місцеві варіяції не порушували загальної єдности архітектури, а збагачували її, демонстрували безмежні творчі можливості народних талантів Кругле дерево, розрізане вздовж на дві рівні половини
