Останнім часом Микола Греииняк багато працює над новими формами мистецьких виробів з дерева — жіночими й чоловічими прикрасами, створюючи оригінальні зразки брошок, ланцюжків, нагрудних значків, різних видів намиста. Він також виступає і як майстер круглої дерев'яної скульптури та барельєфної різьби.

 

Для тематики своїх творів він використовує сюжети стародавніх переказів, коломийок, народних пісень, сучасний літе¬ратурний і фолкльорний доробок.

,Р У 1960-му році М. Грепиняк став членом Спілки художників Української PCP. його праці можна бачити в музеях Ленінгра¬ду, Києва, Львова, Івано-Франківська, Коломиї, Косова.1).

1) О. Г. Соломченко — "Народні Таланти Прикарпаття", Київ,' 1969.

Підсумовуючи діяльність .майстрів * бруструрської школи, можна впевнено сказати, що старше покоління і молодь ідуть шляхом творчих пошуків, використовують у роботі нові матеріяли, все глибше оволодівають тонкощами декоративно-прик¬ладного мистецтва.

Характер орнаментування в роботах брустурських майстрів за своїм композиційним ладом і технікою виконання має ба¬гато спільного з річківською школою різьбарства. Це саме можна сказати і про асортимент дерев'яних речей, які тут виготовляють.

Мистецькі вироби брустурівців відрізняються лише деякою здрібненістю орнаментальних композицій, а іноді надмірною строкатістю матеріялів, що використовуються для інкрустації (кольоровий кавчук, перлямутр, різноколірні порцелянові на¬мистинки, фарбоване дерево, метал). Загалом же брустурська школа дуже подібна до річківської і яворівської, що їх виробили багато поколінь.

 

 

КОСІВСЬКА ШКОЛa

 

Мистецькі традиції різьбарства, вироблені поколіннями майстрів Яворова, Річки, Брустур, знайшли свій дальший розвиток у творах косівських різьбарів.?"        1

Значну ролю в цьому відіграла діяльність відомого косів-ського різьбаря і мосяжника Василя Девдюка (1873-1951). Ва¬силь Девдюк навчався різьбарства у свого батька Григорія Девдюка в селі Старий Косів, а також вивчав творчу спадщину видатних яворівських різьбарів Юрія, Миколи і Василя Шкріб-ляків. Першим учителем Девдюка в галузі мистецької обробки кольорових металів і металевої орнаментики був брустур-ський мосяжник Никола Дутчак.

Уперше Девдюк брав участь як майстер-мосяжник у так зва¬ній рільничо-промисловій виставці у Кракові (1887 р.), де був нагороджений срібною медаллю, а як різьбар — на Крайовій виставці у Львові (1894 р.), де експонувались його вироби — декоративні тарелі, шкатулка, палиці з мистецькою різьбою, та інкрустацією. За своії праці на цій виставці майстер також був відзначений срібною медаллю.

У 1904-му році Девдюк навчався мистецької обробки мета¬лів на короткочасних курсах у Відні. У 1905-му році він разом з Марком Мегединюком і Василем Шкрібляком були запроше¬ні першими викладачами в новоутворену Вижницьку школу різьбарства та металевої орнаментики, де Девдюк працював до 1918-го року. На Коломийській виставці домашнього промислу в 1912-му році Девдюк був нагороджений золотою медаллю, а в Стрию на першій Українській  хліборобській виставці за мистецькі вироби з дерева й металу майстер одержав також золоту медаль і почесний диплом.

У 1920-му році Девдюк відкрив ^власну майстерню в селі Старий Косів, де навчав різьбарського мистецтва гуцульських дітей. Курс навчання в школі тривав три роки£Учні здобували професійні знання із теслярської і токарної справи та інкру* стації. Крім того, тут викладали аритметику й рідну мову. ШЩ Девдюк добився від офіційної польської влади права вида¬вати учням "Свідоцтва про укінчення курсу науки". Але дозво¬лу на відкриття офіційної школи для українців у Косові

 

Дерев'яне горнятко, інкрустоване мосяжем.

 

шстрація не дала. З майстерні Девдюка вийшло немало талановитих різьбарів, які продовжували і розвивали творчі традиції вчителя. Це були такі майстри: В. Кабин, П. Баранюк, М.

Тимків, син Девдюка Микола.       

 З 1939-го року Косів став найбільшим центром народного мистецтва на Гуцульщині. В цей період почалося об'єднання майстрів у великі мистецько-промислові виробництва і творчі мистецькі організації Крім фабрик Туцульщина" та ім. Т. Шевченка, такі об'єднання було створено у Кутах, Заболотові, Яблуневі, Коломиї, Болехові та в деяких інших селах.

Велике значення для розвитку і культивування народного мистецтва на Гуцульщині має Косівське училище прикладного мистецтва, організоване в 1939-му році. Тут відкрито відділи художньої обробки дерева, художнього текстилю (ткацтва та килимарства, художньої вишивки), останнім часом — і відділ кераміки, художніх виробів зі шкіри і металу.

Творча праця народних майстрів знайшла широку підтримку у мистців-професіоналів, що значно поліпшило якість творів, поширило їхню тематику. Щоб мати загальне уявлення про Косівську школу різьбарства, доцільно зупинитися на творчості найбільш характерних її представників — М. Тимкова, В.

Гуза, І. Балагурака, М. Федірка.     

Микола Тимків народився в 1909-му році у бідній родині ткача на передмісті Косова. Батьки хотіли привчити хлопця до свого ремесла, але в нього виявився більший нахил до різьбарства. Цілі дні, а то й довгі вечори, просиджував він за улюбленим заняттям, прикрашаючи свищики, сопілки нехитрим орна¬ментом із простих ламаних ліній. Згодом дитяче захоплення переросло в серйозні наміри, й батьки віддали його в 1923-му році в науку до майстерні Василя Девдюка у Старому Косові.

Хлопець учився сумлінно. Девдюк вимагав від учнів не тіль¬ки технічної досконалости у виконанні різьби та інкрустації, а й глибокого засвоєння інших способів обробки дерева — насамперед теслярської і токарної справи. Вчитель був дуже су¬ворим до учнів, якщо помічав нехтування його вимог.

У процесі навчання значне місце надавалось оволодінню технікою орнаментальної викладки кольоровим бісером та ін¬крустації перламутром, рогом, фарбованим деревом та кольо¬ровим металом. У майстерні практикувалося фарбування дере¬ва в чорний колір, що було спричинено відсутністю чорного природного дерева, так званого гебану, яке імпортувалося із-за кордону й використовувалося гуцульськими різьбарями для виготовлення дорогоцінних виробів.

У цій майстерні дехто з учнів міг навчитися і мистецтва ви¬палювання по дереву, техніку якого Девдюк знав досконало.

Особлива вимогливість майстра хоч і робила добру славу школі Девдюка, але нерідко була причиною того, що не всі учні витримували трирічний курс навчання. Лишалися найздібніші та витриваліші.   Після закінчення школи вони залишалися у майстерні вчителя ще на рік або два, де виконували різні плат¬ні замовлення. Більшість учнів саме тут починала самостійну творчу працю, і Девдюк строго стежив за тим, щоб вони збе¬рігали в чистоті гуцульський стиль, щоб не допускались повто¬рень орнаментальних композицій, бо це, на його думку, було причиною омертвіння і застою в творчості будь-якого майстра.

Коновочка з випаленим орнаментом, Василя Поладюка-Базя (1920 р.}

 

Першою напівсамостійною працею М. Тимкова під час про¬ходження цієї своєрідної практики був стіл, виготовлений на замовлення Коломийського староства, оздоблений орнамен¬тальною різьбою з профільним та фігурним точінням. кДалі майстер почав працювати самостійно, відкривши 1928-го року власну майстерню в Косові. Асортимент мистецьких виробів цього періоду був порівняно невеликим. Це були предмети побутового призначення, різьблені та інкрустовані портрети і рамки,*полички, цукорниці, масляниці, шкатулки. Пізніше він виготовляє декоративні прикраси — дерев'яне намисто, ґудзи¬ки, ланцюжки, оздоблюючи їх гуцульським орнаментом, інкру¬стуючи перлямутром, бісером, кольоровим металом. Через рік мистецькі вироби Тимкова вже були на КосівськіЙ виставці.

Майстра вабили більш складні творчі процеси. Він викори¬стовує Інкрустацію для портретних зображень. Наприклад, виготовив портрет Т. ГЛ Шевченка, де основну ролю відіграла текстура різних порід дерева. Ця спроба була одним із перших експериментів, які потім набули широкого розповсюдження.

Ще в майстерні Дсвдюка Тимків виявив нахил до творення нових форм меблів. Один із таких зразків — столик для ручних жіночих робіт — разом з іншими виробами було показано • 1936-му році на виставці в Катовицях (Польша).

В 1939-му році М. Тимків полає свої мистецькі вироби — декоративні тарелі, обкладинки до альбомів, шкатулки на виставку в м. Закопане (Польша), за які його нагороджено по¬чесним дипломом.

Після окупації західніх українських земель московськими большевиками в 1939-му році Тимків одним з перших зголосився працювати в щойно створеній артілі Туцулыцина".

На цей період припадають перші спроби майстра по вне¬сению сучасного змісту у традиційний гуцульський орнамент, тобто ввести радянську емблематику в орнаментальні компо¬зиції, а це надало його творам нового ідейного звучання, тоб¬то комуністичного. Пошуки засобів втілення сучасної тематики не відразу давали бажані наслідки, але мистець був на правиль¬ному шляху. "Правильний шлях"^. звичайно, треба розуміти в больше ви цькому значенні, бо в них все вважається "правиль¬ним" лише те, шо йде по лінії диктату компартії, а не об'єк¬тивно "правильно*. Якщо мистець з будь-якої галузі не підпо¬рядковується диктатові компартії, не творить по лінії "соціа¬лістичного реалізму", то він уже не є "правильним" мистцем, а проти Вии ком, "ворогом" народу, а тому для нього немає мі¬сця в тому суспільстві, а хіба в концтаборах Мордовії.

У 1946-1948-х роках Тимків починає працювати над новими мистецькими формами меблів. Уже до того на Гуцульщині бу¬ло створено немало зразків інтер'ерного обладнання, в тому числі народних форм меблів. Чималу спадщину в цій галузі за¬лишили прославлені різьбарі минулого — Юрій, Микола і Ва¬силь Шкрібляки, Марко Мегеденюк, Василь Девдюк. Пізніше, в тридцятих І сорокових роках, над мистецькими формами гу¬цульських меблів продовжували працювати Василь Юсипчук з Космача, Василь Біла к з Річки, Володимир Гуз з Косова та ініти. Уважно вивчаючи досвід попередників і сучасників, М. Тим¬ків виготовив кілька комплектів меблів, форми яких близькі до народних, традиційних.

[Драгобрат]

[Панорами Карпат]

[Озеро Синевір]

[Гори]

[10-01-23]	[All for the tourists of]
Snou-bord (0)

[09-09-01]	[Відпочинок за кордоном.]
Пекін - тут варто побувати хоч би раз в житті! (0)

[09-07-29]	[Легенди про Яремче, карпати.]
Кіт (0)

[09-07-29]	[Яремче, туризм, наш регіон.]
The Carpathian National Park (0)

[Івано-Франківськ]

[Маківка]

[Івано-Франківськ]

[Гори]