На сороковий день родина влаштовує поминки (обід) і при тій нагоді дає поману (дарунки), які небіжчик зарядив сам, або родина рішила.
У Провідну неділю гуцули завжди обходять проводи на цвинтарі, туди приноситься перепічки, бриндзу, масло, ово¬чі і т. д. Коли священик відправить загальну панахиду, тоді роздають дари за простибіг.
Такі в основних рисах гуцульські похоронні обряди, хоч в деяких селах є дещо й відмінне, але основне охоплене цим розділом.
Такі як вище наведені гуцульські похоронні обряди відбу¬ваються й сьогодні на Гуцульщині з деякими відхиленнями, що є обумовлені сьогоднішнім політичним станом.
Микола Домашевський
На підставі переказів старших людей з Гуцульщиии (Василя Соловчука з Микуличина; Евдокії Домашевської з Микуличина; Марка Марчука,З Дори; Івана Тонюка з Верховини (Жаб'я).
Ґазда — господар.» деш».
Паювати — ділити, розділювати на парцелі (мова про поле).
Жилювати — жалітися, скаржитися.
Спуз — попіл.
Перепічка — булка.
(З села Микуличина)
Як піду я в полонину Та затримбітаю, * ф; То почує дівчинонька На десяту стаю.
Як піду я в полонину, В полонинці стану, Одна дівка несе пиріг, А друга сметану, ^
А пиріг сховаю у кишеню, А сметану вип'ю, Одну дівку поцілую, А на другу кліпну. ^
Ой піду я у Ворохту Та й там ся оженю, *} Таку жінку собі візьму, Що всуну в кишеню.
А я гуцул молоденький, Всі дороги знаю, До котрого села прийду, Все гуцулку маю.
А я гуцул молоденький З гуцулков люблюся, Як не возьму гуцулочки, То не оженюся.
Гуцулка мні породила,
Гуцулка ми мати,
Та файно ми постелила:
Лягай, сину, спати.
Подивлюся я на Жаб'е, А Жаб'є в долині, А там такі гуцулочки, -Як цвіт на калині.
Ожени мні, моя мати, Женитися хочу, А як мене не ожениш, То ся розволочу.
По тім боці при потові Кінь пасе ся в сідлі, Як не люблю, не возьму Хоть би-с була в сріблі.
Бодай &тебе, гуцулику, Кришило - в'єлило, і<г, Чому то так не сталося, Як ся говорило.
То вперед ми говорили, Що поберемося, Тепер ходиш та говориш, Що розходимося.
Прийди, прийди, мій миленький, та стань під віконце! А я скажу своїй мамі, що то сходить сонце.
Як я свого миленького не виджу на очи, То мені ся, молоденькій, робити не хоче. Як я свого миленького на оченька вздріла, Тогди мені роботонька у руках горіла.
Ой розвійсі, місяченьку, на дві половині Най милому одна світить, а другая — мені
Ой того я хлопця люблю, що гарно танцює: Кучерями потрясає, в личенько цілує.
Ой Василю, ой Василю, сорочку ти вшию, Купи мені коралики на біленьку шию. Купи, купи коралики за срібного лева, Аби люди пізнавали, що я Василева.
Полонинські:
Ой гуцуле, гуцулочку, гуцуле-ватаже, Чому твоя гуцулочка помагайбіг не каже? Яки моя гуцулочка помагабіг казала, Вона би сі в полонині гуцулков не звала.
Вояцькі:
Провадила мати сина горов, стежичками, Та зросила доріженьку дрібними сльозами. Провадила мати сина в неділю раненько, Сама сіла під віконце, плаче жалібненько.
Ой хлопці ми, пане брате, ой хлопці ми, хлопці, Як нам буде бренькотіти шабелька при боці. Шабля буде бренькотіти, а коник скакати, А ци будут дівчатоньки за нами плакати?
Евдокія Домашевська
.. КОЛОМИЙКИ
(З села Дори)
Гуцулка мні породила, Гуцулка ми мати. Та файно ми постелила, Лягай, сину, спати.
Ой казала Василина, Що велика зима. Пийте, хлопці, горівочку Бо не стало вина.
А я тобі постелила, Аби ти сі виспав, А ти пішов до другої, Бодай-си потріскав.
Пийте, хлопці, горівочку, Та ще попивайте, А за свою першу любку Ви не забувайте.
Щм тобі поетелил
Білі подушечки,
А ти пішов до другої,
На шді дошчки,>
Віддай мене, моя мамко, До крайної хати, Там багато легіників, £:з ким жартувати.
Один піде по водицю, А другий по тріски,
А третий ся націлуе, Білої невістки.
А як собі заспіваю Двома голосами, Один пущу по Говерлі, А другий лісами.
Один пущу по Говерлі, Най гуцулка чує, Дуже її хлопці люб'єт, В'на си гонорує.
А я собі поспівую, Голосом поводжу, То до мене ідут хлопці, Як на Службу Божу.
Та як собі заспіваю,^. Голосом поведу, То до мене хлопці роєм, Як бджоли до меду.
Як малій дитині, Збавив я си здоровечка, Роб'єчи в бутині
Я узимі у бутині, Вліті з овечками, А восени гуляючи Із молодичками.
Як ішов я з полонини, Била мене плова, То повернув я до любки, Чи ти, любко, вдома?
Ці співанки я чув від дочок Івана Сенчюка і Дмитра Зеленчюка побережника в Би стриці, присілку Жаб'я.
Зібрав Михайло Петрів з села Жаб'є-Бистрець
КОЛОМИЙКИ
Ой Іване, Іваночку, Ходиш по лісочку, Утни мені яворика Та на колисочку.
Та утни ми яворика, Того зеленого, Та будемо колисати, Василька малого.
Ой, Василю, сиди в билю, Сорочку ін вшию. Василь сидів та й ізнидів, Сорочки не видів. *
Вийшов Іван на горбочок, Заграв у листочок. Пізнай, мила чорнобрива, Чий то голосочок.
Ясний голосочок, Та то ж мого миленького Як співає, то си здає, Що дзвонит дзвіночок.
ШОй куди мій Василь ходить, Васильок си родит, Куди ходит Іваночок — Гіркий полиночок.
Ой, Боже мій милосердний, Як дуже бідую, Зазулька ми не кувала, На ню си гріхую.
Зазулька ми не кувала, Пташиночка сива, А я в мами одна була, Та й то нещаслива.
Зібрав Михайло Миронюк з села Мишина
КОЛОМИЙКИ
(Криворівня)
На тім боці при потоці
Два качури в'ють си,
Надо мною молодою
Два легіні бють си.
Не бийте си, не ріжте си,
Я одного буду,
Василькови кулю хустку,
Іванкова буду.
Ой до мене бурі очі
За лева, за лева,
Я гадала, що Іванкова,
А я Василева.
Ой дає мені Іванко
Та тоті два леви
(золоті гроші)
Та шоби я відповіла
Тому Василеви.
Відповісти я не хочу,
Він файно данцує,
Поза шию обіймає,
А в личко цілує.
(Ж а б ' є)
А у моїм городочку
Висока тополя,
Який в мене любчик добрий,
Добра би му доли.
Який в мене любчик добрий,
Доброго сумліні, 'у
Не боїть си бистрих річок,
Ані потопленій.
Не боїть си бистрих річок,
Чужого розбою,
Сідай, сідай на коника
Поїдеш зі мною.
Сідай, сідай на коника
Та на вороного,
Поїдемо з сего села
Аж до головного,
А поїдем з сего села
До ясної зорі,
А там ми си поспитаєм
Турецької пані.
А там ми си поспитаєм
Турецької пані:
Ци би ми тут не побули,
Душко ма,кохані?
Ци би ми тут не побули
Та не панували,
Шоби за нас, Криворівці,
Вороги не знали.
Ви вороги, ви вороги,
Вступіт си з дороги,
А ви вже нас обсудили
Від ніг до голови.
(Яси ні в Горішній)
А кукала зазулиці
Від гаю до гаю,
Утікала буришечка
Із нашого краю.
Та їк она утікала,
З люд'ми говорила:
Не буду вам вже родила,
Бо вам догодила.
Не буду вже вам родила,
Бо вам догодила,
Шо печена і варена
По тижневи гнила.
А я би вам та родила
Великі як клубки,
Та не буду вже родит,
За ваші проступки.
