Шлюб (вінченє)

 

Доки прийде священик, мати навчає доньку, щоб вона під час шлюбу наступила молодому на ногу, а робиться це для того, щоб потім в житті вона в родині верховодила. А коли тільки покажеться священик, князь бере наречену за руку, а батько й матка ведуть молодят аж до престолу. Під час шлюбу дружба тримає крисаню, а матка калачі із засвіченою свічкою на плечах князя, а на плечах молодої батько тримає калачі із засвіченою свічкою, а дружка перемітку. По шлюбі молоді йдуть разом аж до .церковних дверей, а тут кожне з них старається першим переступити поріг, бо, за гуцульськими віруваннями, той буде старшувати і в хаті. Але батько та матка стримують їх,£щоб вони переступили поріг разом, при цьому приговорюють: "Дивіт сі, абисти не зробили нам стиду."            І

По тих словах молоді разом переступають поріг і так ви¬ходять разом, ступаючи і тримаючись за руки з церкви. На¬дворі князь із княгинею цілуються, а обернувшись три рази довкола себе, дивляться одне на одного через дірку сирного калача, перев'язаного на правій руці. А це на те, "аби бачили своє щасте і не від'умерли від себе!" Потім цілуються з гість-ми.|А вийшовши за браму церкви, молоді їдять варене яйце і калач, а весільні гості запивають шлюб, бо мци лихо, ци добре, пропало все!"

 

По деяких місцевостях молодий має при шлюбі гарапник,

який тримає під сіряком, він під час запивання витягає той гарапник, а молода, як побачить це, то виривається з рук і

утікає, щоб її не вдарив, бо це означало б, що він має стар¬шувати ціле життя. Матка ловить її, а батько відбирає в мо¬лодого гарапник і зводять їх назад докупи, подаючи при цьо¬му їм відповідну науку.

— Зараз по шлюбі можна вже пізнати, якою дівкою була княгиня, коли яка зараз по шлюбі дуже червона та заплаче, то се справедлива дівка, а котра несправедлива, то та стане біла аж попісніє зі страху, аби молодий не спізнав, — так роз¬повідала гуцулка Вардзаручка.

По могоричі весільні сідають на коні. Княгиня рушає пер¬шою, а за нею її гості, потім князь із своїми їдуть назад до своїх хат. Повертаються тим самим порядком і тими самими дорогами, що і йшли до церкви. • По дорозі грає музика, а за нею весільна дружина співає:

 

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витоє! Подьикуймо попонькови, Як своєму батечкови: Не богато нас бавив, Не богато й заправив: Коника вороного, С-під пана молодого.

2.         Лежьили берви бервінковії, (2)   Крутое деревце, витоє! (2) Ой чому ти, зазулечко, у лісі не куйиш? Ци ти може, зазулечко, кьижку зимку чуйиш? Ой чому ти, молоденька, так гірко сумуйиш? Певно собі, молоденька, злу долю віщуйиш?

3.         Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витоє! (2) Коби наша молоденька така веселенька, Як у тій Чорногорі явір зелененький! Та ци пивір, ци не пивір, зелена трепітка, Так ми любка ізмарніла, що лиш їй крихітка.*! Так ми любка ізмарніла, та я так ізнидів, Через тоти два вечори, що сме і не видів.

В часі повороту до хати виходять сусіди зустрічати моло¬дого, а при зустрічі вітають його і весільну дружину так:

 

Слихом слихати, Видом видати,

А пана молодого витати,

Щьистєм, здоровєм, розумом добрим,

Ласков Господньов, дружинов подобное!

Най тобі буде, пане молодий,

Із роси, із води, з усеї лободи,

Щоби Пречиста' Діва за столом сіла,

А за нею добрі люди най тобі доленьку суде!

Так само вітають і молоду, але кінчають вітання такими словами:   *

Щоб була, як золото, ясна, як весна Божа красна, Як Божий дар, на весь світ подобна!

Поклонившись тричі молодій, а вона кланяється сусідам. Тоді батько запрошує їх у хату на весілля. А коли вже зовсім наближаються до хати, тоді співають:

 

1.         Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє, (2) 

Ой шос ми там у церковці виділи (2)

Два віночки на стіночці, (2)

Молодому на шьипочці, а молодій на чівочці.

Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє (2)    

Ой вийди, мати, з хати та почуєш вість,

Ой прийшов до тебе та величний гість!

Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє! (2)

Ци мла, ци вода? Ні мла, ні вода?  

 Оце ваша молоденька (ім'я)    

 

2.         Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє! (2)   

А ми були в церкві, ми шос там бачили;

Ой два вінці на стінці, третий (ім'я) на чівці

Ой дьикуємо Богові йа й духовному,

Що нас не барив додому.

Та й не взяв в нас много:

З молодого взяв коня вороного,

А з молодої взяв червоного.

 

3.         Лежьили берви бервінковії (2)

Крутое деревце, витоє! (2)

Ой прилетіло пташе, сіло на поддашє, Та й йило щебетати: Війди, матінко, з хати, 4*3 повними повничками, З добрими гадочками.

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витоєі (2) Злинуло пташе, сіло на поддашє, Иило щебетати: віходи, мати, з хати, Віходи з хати, дите познавати. Моє дите значненьке, над усіми смутненьке, Оно сидить всіх вище, а склонило головку всіх низш

Лежьили берви4бервінковії, (2) Крутое деревце, витоє! (2) Вийди, дьидичку, з хати (2) З повною повничкою, З доброю волечкою. Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витоє! (2) Війди, матінко, з хати,   $ Пшеницев посипати, Щоби воли рогаті, Щоби діти богаті.

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витоє! (2) Війди, матінко, з хати Нас сі запитати, Ци ми добре гостили, Шосмо сі так забарили, лежьили берви бервінковії, (2)

 

 

утоє деревце, витое! (2) Віходи, мати, з хати (Ім'я) повитати; З крутими колачами, З Йирими пшеничками.

Родичі виходять з хати. Батько з пляшкою напою, частую¬чи всіх, запрошує до хати, а мати з пшеницею, барвінком, вов¬ною, з бджолиним медом і двома калачами. Вона підходить до князя, обсипає його тричі пшеницею і барвінковим листям, вкладає за пазуху білої вовни, передає йому калачі, потім вмо¬чує мізинець у мед і потягає медом по устах князя тричі, про¬мовляючи при цьому: "Щоби вам було так солодко, як мід солодкий, щоби-сте оброслі (багаті) були, як вівця, а тепло аби вам було, як вовна тепла."

По тім привітанні дружба зсаджує молодого разом із сід¬лом з коня, а сам стрибає через того коня. Молодий вмочає мізинець у мед і мастить ним губи гостям. Потім беруться усі в колесо, береза першим заходить до хати, кладе деревце на стіл, за ним іде князь з дружбою і весільною дружиною.

 

Примітка: В деяких селах був звичай, що молоді чекають •біля дверей церкви, доки прийде священик і запитає їх: чи вони добровільно одружуються. А потім провадить їх до пре¬столу. А за православним звичаєм обряд надівання обручок відбувається біля дверей церкви.

[Гори]

[Різне]

[Івано-Франківськ]

[Горгани]

[11-01-16]	[Все для туристів]
«То всьо наробила война»1 (0)

[09-09-19]	[Відпочинок і поради]
Приватний відпочинок. Судак. Крим. Відпочинок в Судаку круглий рік (1)

[09-07-30]	[Відпочинок за кордоном.]
Франція: замки Луари (0)

[09-07-30]	[Відпочинок за кордоном.]
OAE: Визначні пам'ятки (0)

[Івано-Франківськ]

[Різне]

[Івано-Франківськ]

[Горгани]