Середа
18-11-21
14:31

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Про Гуцульщину та Гуцулів їхня історія.19Заводини Повниця Ходьи кози попід лози, Дар Виряжання (ві


Заводини

На цей заклик мати виходить з хати, обсипає сина пшеницею, а сестра тим часом стелить ліжники від задвірку до хоромів, аж у хату до столу. Отець бере за руку ґазду, що провадить молодого, і запрошує до хати. Мати бере від матки калачі і, поклавши їх і засвічену свічку синові на плечі, йде за ним. При цьому співають:     

Лежьили берви бервінковії,

Йа в ліску бай серед ліску,

Шовковенька травиця,      

Йа в тій травици, йа в тій травици

Студененька керниця.

Йа в тій керниці, йа в тій керниці

Напоює (ім'я князя), коника,

А (ім'я княгині) носит, присипає,

А (князь) із тихонька,

Із легонька підмовляє:

Ступай (княгиня) на білесенький,

На білесенький камінь.

Йа з білого каменя в золотий стремінь,

Йа з золотого бай стременя на коня вороного,

Йа з коня вороного до мене молодого.

А коли князь сяде за стіл перед деревцем, а біля нього дружба, тоді мати кладе перед сином калачі, а потім покривае його білою переміткою на знак, що він уже не парубок. По хвилині дружба знімає перемітку і кладе її на стіл/

 

Повниця

Р Мати кладе на стіл дерер'яну миску або кружок, а на це біло! вовни, посипає її пшеницею, прикриває шовковою хуст¬кою, поверх неї кладе сирний калач, в який затикає навхрест чотири срібні монети, а посеред калача кладе порцію, у по¬лив'яну миску наливає горілки і кладе туди маленький поло-ничок — дерев'яну широку ложку, звичайно, різьблену або прикрашену гарно. Коли мати порається біля цього, дружба крає калач на кусники і при цьому співають:

 

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревечко, витоє! (2) Засьвіти, Боже, з раю, Нашому короваю, Щоби було виднесенько Краяти го дрібнесенько.

А як дружба покрає калач, черпає полоничком горілку з миски, а насипавши її у келишок, подає повний келишок (вов¬ницю) князеві. При цьому співають:

Лежьили бервінки бервінковії, (2) Устань, устань (ім'я) на ніжки, Озми повничку йа в ручку,

 

Почествуй же ненечку.,

А ти, ненько, вШми*) не много

лиш сороківця**) одного.

Князь п'є перший раз до матері, тоді до батька і всіх при¬сутніх, при цьому за кожним разом дружба припрошує того, до кого п'ється, такими словами: "Прошу (ім'я) на повницу!" Хто вип'є, кидає у келих (порцію) гроші, а молодий, виси¬павши їх на вовну, подає повний келишок (порцію) другому. До повниці кличуть усіх по черзі і кожний кидає гроші, хто скільки зможе. *  Д

Подаючи повницю, кожному приспівують і то в кожній місцевості по-різному, але приблизно таку пісню, яка найбіль¬ше поширена в різних трохи змінених варіянтах:

 

Ходьи кози попід лози,

А вівці по гірці,       

Та кинь-ко ми, мій братчіку, Хоч три сороківці. Кинув єс ми сороківця, Та що мині з того, Та кинь-ко ми, мій братчіку, Хоч півчервоного!

Коли з такими піснями повниця обійде усіх, князь наливає горілки, бере повницю і подає її на тарелі через стіл родичам, примовляючи: "Прошу, тату і мамко, на повницю!" Вони бе¬руть обоє разом тарілку та й повницю і п'ють рівночасно з неї, з чого виходить багато сміху, бо ні одно ні друге не вип'є нічого, а горілка розіллється.

По повниці мати забирає порцію з тарілки, а подаровані гроші з вовною і пшеницею зсипає у хустку і зав'язує у вуз¬лик. Тим вузликом утирає обличчя уперед синові (дочці), а потім усім присутнім і вже аж потім кладе той вузлик синові (дочці) за пазуху.

Ну, а коли й ця процедура скінчиться, тоді знову всі п'ють, гуляють до пізньої ночі.

 

Дар

віями — вийми (від вийняти) **) сороківець — срібна монета.

За день перед шлюбом молодий посилає двох чоловіків до молодої в чуски. Прийшовши до хати молодої, привітавшись, вони сідають за стіл. З-поза столу подають їй дар від князя:

 

два калачі, пляшку напою, неремітку або рантух, червону хуст¬ку і чоботи. При цьому приповідають: "Просив пан молодий на дар!" Молода забирає цей дар, гарно дякує, а потім гостить післанців. Під час цього вони співають:

 

Злинули два янгелі з неба,

Сіли, впали у пана (ім'я ґазди) на вікні,

йа в віконця увперід. (ім'я княгині) на столец (2)

А пустили поволоченька до землі (2)     ї

йа застелили бів білесенький по двору (2)

Йа йшла туди бай чом (ім'я княгині) на посад (2)

Пофалив на ню си бай чом (ім'я князя) ймити (2)

 

 

 

Йа сказав на ню до землі сукню бай вшити (2) Йа й наділи на ніжки жовті чобітки з позлітйй (2) Йа й на гловочку білий рантушок з крамочку. (2)

Погостившись, посли встають, а молода перев'язує їх руш¬ником та передає молодому дари: сорочку, калачі і пляшку напою. А потім посли повертаються до молодого і вручають йому дари від молодої, кажучи: "Пане молодий, просимо на дар від молодої".

 

Виряжання (вірьижінє)

 

Вранці в день шлюбу молоза! взувається в ті чоботи, що їй дав у дар молодий, закладає перемітку через шию, а на неї шовкову хустку, а молодий одягає сорочку, що дістав її в дар від молодої. Убуваючи чоботи, кожне з молодих кидає в них якийсь гріш для дружби.

А коли вже одягнуться обоє молоді до шлюбу, тоді про¬щаються з родиною, щоб не "завінчьили" якого гріха. Для цієї процедури родичі засідають на лавиці з "прощьивним" хлібом, а матка обходить їх з деревцем, а за нею молодий, дружба і інші три пари навколо столу. А як стане молодий перед родичами, матка говорить таку саму прощу, як при бла¬гословенні, лиш кінчає її так: "Щоби-сте простили і в добрий чьис до слюбу благословили!"

Коли молодий прощається з присутніми, челядь співає:

Лежьили берви бервінковії, (2)

Ой крутое деревечко, витое! (2)

Мати дитя спорьижьиє,

До слюбочку віправьие,

З хлібом, сіллю, колачами,

І з добрими гадочками.

Ой, мамо ж, моя мамо,

Вірьижий мене рано,

Та не в ліс, не в дуброву,

Лиш до Божого дому.       д

Іди, синку, до слюбочку,

В щьисливую годиночку.

 

Береза виходить з деревцем надвір наперед, а за ним ідуть всі інші. Як посідають на коні, мати обсипає їх пшеницею. Кінь, на якому сидить молода, має через шию біля вуха пере¬в'язаний дзвінок. Як тільки молода сяде на коня, вона дивиться через калач, прив'язаний при живчику прової руки, на всі чо¬тири сторони світу. Коли погляне на схід сонця, матка каже: "Абис була, як сонце щасна!" А коли княгиня погляне на пів-

 

Ніч через калач, до неї зближається батько з словами: "Не знай ніколи ні зими, ні нужди!" А як повернеться до півдня, дружки і дружбове кажуть: "Аби вам всюди було мирно!" А за цим усі приказують вголос: "Та й пишно, та й мило, та й тепленько в груди!" На це княгиня відповідає словами: "Про¬сти, Бог, вам, люди добрі!" По цих словах починають стуляти з пістолів і починається похід до церкви. Береза вирушає спе¬реду, за ним музика, дружба, князь, княгиня з дружбами й усім весільним товариством.

В деяких селах молода йде до шлюбу з заплетеною косою, а в інших селах, як у Космачі, Микуличині, Брустурах, Соко-лівці брат розплітає їй косу рано перед шлюбом, а мати роз* чісує і при цьому співають:

 

Лежьили берви бервінковії (2) Крутое деревечко, витоє! (2) Розвій, вітроньку, русу косу По золотому просу! Та не жаль же мині Русої коси, ні моєї краси, Але жаль мені матіночки, Що не має послугочки, Що нікому рано встати, Коровоньки заганяти!

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревечко, витое!    і Ой чеши, мамко, дрібниці До самої спідниці. Чеши ж їх, мамко, поволи, Не будеш вже чесати ніколи.

А коли весь похід іде до церкви, то по дорозі співають:

Йа в неділю рано, рано Щось сі море розіграло! Йа не море тото грає, Але сонце сі купає. (Ім'я княгині) зазирала, Та й у море в-на упала. Слізоньками ся вмиває, На дьидика покликає: Ой, дьидику, соколику, Виратуй мя з того моря! Ой, дьидику, моя душко, І-Подай ко мні твою ручку! Дав би тобі, дочко, й обі.

 

Забрів би ті, дочко, д' собі, — Та яе моя, дочко воля, Ратувати тебе з моря, Але Божа, дочко, воля Ратувати тебе з моря.

Під час цього походу до церкви співають ще багато й інших пісень, в яких висловлюється туга матері за дочкою, а та¬кож інші родинні почуття до своїх дітей, що їх батьки вили¬вають у тих піснях. А коли вже прибудуть до церкви і підуть посланці повідомити священика, перед церквою поправляють убрання і співають:

Ой нема попа дома,

Ой поїхав до Львова,

Ключики куповати,

Церковцю розмикати,

У         Церковцю розмикати,

Двої дітей звінчати.

Примітка: Прощу кожний має зосібна (князь і княгиня).



[10-10-10][Все для туристів]
Хотин (1)

[09-07-30][Відпочинок за кордоном.]
Визначні пам'ятки Камбоджі (0)
[09-07-29][Яремче, туризм, наш регіон.]
Тур-ресурси України 1 (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Устриць є краще взимку. Кухня Марокко (0)