Середа
18-11-21
10:42

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Про Гуцульщину та Гуцулів їхня історія. 8БУКОВИНСЬКА ГУЦУЛЬІДИНА Походження гуцулів, їх назви й їх д


БУКОВИНСЬКА ГУЦУЛЬІДИНА

1. Географічне положення, площа й населення Буковинської
і Гуцульщини.

Буковинська Гуцульщина — це буковинські карпатські про¬стори, які простягаються на заході і північному заході від рі¬чок: Золотої Бистриці, Цібив, Перкалабу, Сарати й Черемоша (річки Перкалаб і Сарата, злившись разом, творять Білий Че¬ремош), цебто від колишнього галицько-буковинського адмі¬ністративного розмежування, а в північно-східній частині роз¬межування Буковинської Гуцульщини проходить по лінії (кра¬йовій шосейній дорозі) Вижни ця ~ - Берегоміт, далі верхів'ям вододілу Малого Серету, пробігає в північно-східньому напря¬мі до рік Сучани й Молдавиці, перетинає Молдавицю, при усті її допливу Боул і завертає на захід до Золотої Бистриці попри місцевість Кирлибабу. На сході межує з українським Підгір'ям, а на півдні з румунським етнографічним масивом.
Ми зарахували до Гуцульщини села Багну і ^Черешеньку, які знаходяться на східньому узбіччю Карпат тому, що в цьо¬му місці розмежувальною лінією уважається крайовий шлях Внжниця-Берегоміт. Ношею-одягом населення цих сіл стано¬вить переходову групу між властивими гуцулами й підтіряна-ми. Ми зарахували їх до Гуцульщини ще й тому, що село Баг¬на належить до парафії Вижни ця, а Вижниця вважається межо¬вим пунктом Гуцульщини. Знову ж село Черешенька передше входила адміністративно в склад громади Берегоміт, а це село має вже безперечно гуцульський характер.
Геометричною формою Буковинська Гуцульщина має вигляд цілком нерівномірної яйцеватої форми, якої повздовжна вісь — з півночі на південь — має приблизно 74 км., а поперечна доходить у деяких місцях до близько 50 км.
Краєвид буковинських Карпат середньогірський з лагідни-ми, майже рівними хребтами, без виразних вершків* без скель р невжитків.1).   Гори розділені широкими й також лагідними
повздовжними долинами, або вузькими поперечними. Велика лагідність форм, зокрема хребтів, дозволяє на виліснення, тво¬рення природних і штучних полонин, а навіть людських посе¬лень. Вилісненими видолинами розкинені часто густіші посе¬лення, зокрема в осередку Буковинської Гуцульщини, на осі Путилів - Селетин. На нижчих хребтах зустрічаються також людські поселення, а на вищих красуються дрібні полонини й царинки.
У буковинських Карпатах мають свої джерела ріки Серет, Сучава, Молдава, Молдавиця та гірські допливи Черемоша й Золотої Бистриці. Вся буковинська Верховина порізана числен¬ними ріками й річками, в долинах яких розтикані людські по¬селення.
За даними проф. В. Кубійовича, територія Буковинської Гу¬цульщини нараховує 2.200 км2 і 45.000 (у 1939 р.) мешканців.2) Одначе, дані тут цифри повинні бути дещо вищі, бо проф. Ку-бійович не зарахував до Гуцульщини села: Багну, Черешеньку і Берегоміт з присілками. Із совєтських переписів населення не можна робити висновків щодо числа населення Буковинської Гуцульщини й його національного складу, бо висліди цих пе¬реписів подаються тільки в тотальних числах всієї области. А Буковинська Гуцульщина є тільки меншою частиною «Черні¬вецької области.
Необхідно підкреслити, що населення Буковинської Гуцуль¬щини, зі всіх районів Буковини, є найбільше однородним. Від¬соток неукраїнського елементу був тут завжди найнижчим зі всіх українських земель. Навіть за румунським урядовим наро-дочисленням 1941 р. (після рспатріяції німців до Німеччини в 1940 р.) відсоток неукраїнського елементу виносив: румунів 5,5%, при чому, щоб обнизити відсоток українців, їх поділено на дві групи: українців і гуцулів; останніх записано в рубрику "інших".       ь
З неукраїнського населення Буковинської Гуцульщини иайчисленнішою групою до 1939 р. були жиди. Але за переписом 1970 р. жидів у сільських громадах всієї Чернівецької областинараховано всього 238 осіб, з яких на гірські громади припадає напевно найменше число. ^
У середньовіччі властивою Буковинською Гуцульщиною був уг. зв. "Руський Кімполунг" (на відміну до "Молдавського Кім-полунґу", заселеного переважно волохами-румунами), або Дов-гопільський окол, як окрема адміністративна одиниця. Руський Кімполунг (Довгопільський окол), як і Молдавський Кімпо-лунґ! користувався своєрідним   правним статусом, з уваги найого виключно гірські простори* Тоді до Довго піл ьського око» лу належали всі українські гуцульські поселення аж по Кирли-бабу над Золотою Бистрицею.   Від початку 19 ст. до Довго-
пільського околу належали 16 заселених пунктів, а саме: Сергії, Сторонець Путилів, Тораки, Киселиці, Дихтенець, Усте-Путилів, Стебні, Довгополе, Конєтин, Яблониця, Мариничі, Петраші, Плоска, Ростоки, Підзахарич і Межиброди. ). Раніше до околу належали ще Селєтин, Шипіт, Ізвор, Молдова й Кирлибаба, які при кінці 18 ст. перейшли до державних дібр Радовецького повіту. ). Південно-східня частина української Гуцульщини на Буковині, на схід від сіл Селетина й Шипота та на південь від вододілу рік Сучави, Молдави і Кирлибаби входятьсьогодні в склад Румунії; а район Путилівський з центром Сто-ронець-Путилів (совєтська влада чомусь затримала зрумунще-ну назву "Путила", хоч місцева народна назва завжди звучала"Путилів") і частина Вижницького району по крайову дорогуВижниця-Берегоміт, входять у склад Чернівецької областиУРСР.Ц І


|. Походження гуцулів, їх назви й їх давність у Карпатах.


Про давність гуцулів у Карпатах, взагалі, про їх походження і про саму назву "гуцул" нема устійненого одностайного по¬гляду. Щодо походження назви "гуцул" є різні припущення, більше гіпотез. І. Корженьовський у передмові до своєї праці (по-російськи) "Карпатські гІряки" (Харків, 1841) виводить назву "гуцул" від слова "кучувати", мовляв — населення По¬ділля скрилося в Карпатах під час татарських і турецьких на¬падів, отже ті, що "кучували", отримали назву "кучили", а ця назва згодом перетворилася на "гуцули" ). Але пояснення Корженьовського про походження назви "гуцул" не має пере¬конливої підстави. І
Гр. Купчанко в своїй праці "Наша Родина" виводить назву |*гуцул" від слова "гузь", "гуць", "ґу з" або ґузь, "узь" — цеб¬то В вузол", висновуючи свій вивід від тих прикмет, що гуцули люблять прикрашати своє убрання доморобними ґудзами-ґу' дзиками та різними вузлами, дармовисами тощо ).
Проф. В. Шухевич7) гадає, що назва "гуцул" свіжого походження, цебто після 1772 р. Він покликається на обставину, що цієї назви не знає Балтазар Гаквет*), який з доручення австрій-ського уряду робив у 1793 р. дослідження в Карпатах і насе-лення Гуцульщини він не називає гуцулами, а "гірськими ру-синами". Звідси Шухевич робить висновок, що назви "гуцул"тоді, правдоподібно, ще не було. Але С. Лукасік твердив, що"знайшов слово гуцул" у румунському тексті 1586 p., а С. Гра-бець уважає, що безсумнівним є вживання цієї назви в актах18 ст. ). г      Ы: .щ   ІВ. Шухевич гадає, що назва була властива расі гуцульсько-го коня, від якого ця назва, правдоподібно, перейшла й навласника коня. 
І
Проф. Чернівецького університету Р. Ф. Кайндл, В. Поль та румунські історики виводять назву "гуцул" від румунського слова "гоц" (hot) — цебто "злодій", "бандит". Але ця гіпоте¬за зовсім не переконлива, бо більша частина гуцулів живе поза Буковиною, отже до них не могла б причепитися румунська назва. Мимо того, І. Крип'якевич приймає цю гіпотезу, як прав¬доподібну, і відкидає гіпотезу про походження від чужих на¬родів, як узи і печеніги. ".     Ш;
Цікавий вивід назви й взагалі походження гуцулів дав О. Ю. Федькович у передмові до своєї драми "Довбуш" ). У час мандрівки народів — думає Федькович — з Азії надійшло пле¬м'я уци, яке під натиском половців (куман) сховалося в Кар¬патах. Монголи їх називали уцами, а звідси відтак прийшла назва "гуцули".
Ц Bacquet: Neueste physikalisch-politische Reisen, Bd. 1-4.
О. Г. Соломченко вважає гуцульське мистецтво генетично зв'язане з мистецтвом Київської Русі, а цим він нав'язує до гі¬потези про те, що гуцули — це прямі нащадки стародавніх мешканців Київщини, які, рятуючись перед ордами Батия, вте¬кли й оселились в Карпатах. ). Подібну гіпотезу висловлював також російський етнограф Д. К. Зеленій,") який уважав, що гуцули — це предки українського племені, яке вийшло з Ки¬ївщини і поселилося в Карпатах. І є фактом, що всі гуцули ма¬ють свідомість приналежности до великого народу Русі, а то й називають себе русинами або руснаками.
Український дослідник антрополог, Федір Вовк, уважав, що гуцули примандрували з Кавказу, бо деякі кавказькі племена мають подібні антропологічні властивості й прикмети матері* яльної культури. Зокрема, предки племені маорі, яке прибуло дві тисячі років тому з Кавказу до Нової Зеляндії, своєю са¬мобутністю і культурою дуже нагадують наших гуцулів.14).
Але якби там не було із походженням гуцулів і їх назвою — безспірною залишається глибока давність гуцульських по¬селень у Карпатах взагалі, а на Буковинській Гуцульщині, зо¬крема. Що населення Верховини існує незмінно, ціле тисячоліть тя, на це вказують археологічні тут знахідки. Побут і звича" гуцулів вказують на те, що їх гірський спосіб життя має вели¬ку давність. "Цілими століттями жили тут гуцули. Ніяких впли вів із-зовні до себе не допускали. Жили патріярхальним жит тям.#Свою власну культуру дбайливо берегли й передавали поколінням. Вони принесли в гори щось такого, що дивувало найбільших учених, і то чужих, а не казати вже про своїх! Ця їхня культура перетри вала цілі віки!"15).
Насправді, історичні відомості про Буковинську Гуцульщи-иу взагалі дуже скупі, зокрема через її ізольованість від гро¬мадських центрів із-зовні.   Більше   відомостей   маємо аж із останніх двох сторіч. Через цю ізольованість вони найбільше законсервували свою антропологічну і побутово-фолкльорну однородність, затримали прадавній спосіб буття. Але сам факт відрубного й удосконаленого   гуцульського мистецтва так у матеріяльній, як і в духовій культурі, — вказує на його бага¬товіковий історичний процес аж до його сучасної завершеної, подивугідної досконалости. Також безспірним треба вважати слов'яно-українське походження гуцулів./На це вказує спільна мова й споріднена культура гуцулів. Живучи у відокремленні й не будучи слов'янським плем'ям, вони не могли б легко і в ко¬роткому часі перейти з чужого культурного кола й асимілю¬вати собі українську мову й культуру та розвинути її риси до І такої досконалости. Хоч гуцули перебували від 15 ст. поділені державними кордонами трьох чужих держав, проте вони збе¬регли впродовж сторіч єдиний говір, ті самі звичаї, одяг і спо¬сіб зайняття.

ІЗ. Історія Буковинської Гуцульщини.
Гуцульські Карпати були своєрідною фортецею, захистом волі гуцулів проти національного й соціяльного гніту. Карпати!
Український дослідник антрополог, Федір Вовк, уважав, що гуцули примандрували з Кавказу, бо деякі кавказькі племені мають подібні антропологічні властивості й прикмети матері-яльної культури. Зокрема, предки племені маорі, яке прибуло дві тисячі років тому з Кавказу до Нової Зеляндії, своєю са¬мобутністю і культурою дуже нагадують наших гуцулів.14).
Але якби там не було із походженням гуцулів і їх назвою -— безспірною залишається глибока давність гуцульських по¬селень у Карпатах взагалі, а на Буковинській Гуцульщині, зо крема. Що населення Верховини існує незмінно, ціле тисячоліт тя, на це вказують археологічні тут знахідки. Побут і звичаї гуцулів вказують на те, що їх гірський спосіб життя має вели¬ку давність. "Цілими століттями жили тут гуцули. Ніяких впли¬вів із-зовні до себе не допускали. Жили патріярхальним жит¬тям. Свою власну культуру дбайливо берегли й передавали поколінням. Вони принесли в гори щось такого, що дивувало найбільших учених, і то чужих, а не казати вже про своїх! Ця їхня культура перетривала цілі віки!"15).
Насправді, історичні відомості про Буковинську Гуцульщи-ну взагалі дуже скупі, зокрема через її ізольованість від гро¬мадських центрів із-зовні. І Більше   відомостей   маємо аж із останніх двох сторіч. Через цю ізольованість вони найбільше законсервували свою антропологічну і побутово-фолкльорну однородність, затримали прадавній спосіб буттям Але сам факт відрубного й удосконаленого   гуцульського мистецтва так у матеріяльній, як і в духовій культурі, — вказує на його бага¬товіковий історичний процес аж до його сучасної завершеної, подивугідної досконалости. Також безспірним треба вважати слов'яно-українське походження гуцулів. На це вказує спільна мова й споріднена культура гуцулів. Живучи у відокремленні й не будучи слов'янським плем'ям, вони не могли б легко і в ко¬роткому часі перейти з чужого культурного кола й асимілю¬вати собі українську мову й культуру та розвинути її риси до такої досконалости. Хоч гуцули перебували від 15 ст. поділені державними кордонами трьох чужих держав, проте вони збе¬регли впродовж сторіч єдиний говір, ті самі звичаї, одяг і спо¬сіб зайняття.



[10-10-10][Все для туристів]
Церква Святого Духа (0)

[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Європейське + арабське = ліванська кухня (0)
[09-09-19][Карпати]
Карпати г. Синячка (1400м) біля Яремче. (0)
[09-08-19][Відпочинок і поради]
Сім пивних чудес світу (0)