Природа Гуцулыцини обіймає найвищу й найбільш мальов¬ничу частину українських Карпат, а саме, 1. В напрямі північно-східньому на південний захід Гуцульський Бескид і приналеж-ну до нього від заходу частину Ґорґанів, 2. Жаб'ївсько-Селе-тинську улоговину, що становить частину Сер.-карпатської у-логовини, за якою лежать: частина Полонинського Бескиду, з самі високі масиви Свидівця, Чорногори і нижчі групи Ку-куля, Кринтої та Лудованських гір і Кристалічна Мармар-сько-Буковинська верховина з Гуцульськими Альпами й Чив-чинськими горами.
При чималій висоті лагідні форми гір, однак, не перешко¬джають густому заселенню і хліборобству на значних висотах, тим більше, що, завдяки висуненню на південний схід і впли¬вам чорноморського підсоння та великій масивності, темпера¬тура літа тут вища від інших частин Карпат. Велике поширен¬ня полонин сприяє буйному розвиткові пастушого життя3).
Загалом, треба сказати, ґрунтовий покрив Гуцульщини у передгір'ях — дерново-підзолисті грунти, в самих Карпатах — бурі лісові, щебенюваті, гірсько-лучні, цебто глинисто-піщані.
Клімат Гуцульщини помірно континентальний з яскраво ви¬раженою вертикальною зональністю. У передгір'ях зима мало¬сніжна; літо тепле, весна дощова. В самих горах зима довша і сувора, а літо прохолодне. Опадів випадає 800-1100 на рік.
Дві треті частини Гуцульщини покриті лісами. Серед різних порід дерев переважають смерека, ялина, сосна, бук, явір, ясінь, береза.
Щодо тваринного світу, то на Гуцульщині зустрічаються 60 видів звірів: — олені, козулі, вовки, лисиці, рисі, ведмеді, вид¬ри, борсуки, зайці і т. д. А з птахів тут водяться глухарі, тете-рва, рябчики, ворони, орли, дятелі та інші. Гуцульщина в усіх частинах дуже багата на рибу: в річках Гуцульщини водяться: форелі, харіуси, пструги, яких не буває в різних частинах України, бо там інші річки.
В багатьох околицях Гуцульщини є досить мінеральних джерел, які мають цінні лікувальні властивості. Jaк, наприклад, такі лікувальні води є в околиці Буркут.

Прикарпаття та правобережжя Дніпра освоювали спочатку землеробські племена трипільської культури. Понад 20 три¬пільських поселень виявлено головним чином у південно-східній частині Гуцулыцини — Коломийському та Снятинському районах.4).
В добу бронзи (кінець III початок І тис. до нашої ери) на поблизьких теренах передгір'я замешкували пастуші племена, а на самому Прикарпатті господарювали землеробські племена комарівської культури. Деякі дослідники вважають, що ті пле¬мена є ранніми предками праслов'ян. Але з пізніших часів, як ІІ-УІ ст. ст., заселюються і передгірські землі Карпат. Тут жи¬вуть слов'янські племена — предки білих хорватів, переважно скотарів. їх поселення археологи відкрили на основі курганних поховань приблизно в 20 селах Гуцулыцини (Надвірнянського. Косівського та Коломийського районів). Згодом на Гуцул ьщи-ні виникає племінне територіяльне об'єднання білих хорватів, яке в X ст, ввійшло до складу України (Київської Русі).
На той час Гуцульщина вже була досить добре заселена, з добре розвиненим скотарством, землеробством, мисливством і такими видами ремесла, як обробка дерева, шкіри. Досить про¬гресувало виробництво гончарних речей. Велике значення ма¬ло видобування соли поблизу Коломиї, якою постачали навко¬лишні землі і, зокрема Придніпров'я. Зростала й торгівля. З Гуцулыцини вивозили хутра, мед, віск, рогату худобу, сіль, ремісничі вироби.Із Заходу і Візантії надходили шовкові і вов¬няні вироби, зброя, золото та срібло. Уже в ті часи на Гу-цульщині досить було різного роду ремісників. Ремісники ме¬шкали в містах чи містечках.
4) Неолит и єнеолит Юга Европейской части СССР. М., 1962, стор. 3-26.
Таким чином, уже в тих часах Гуцульщину населяли наші предки — гуцули-українці, хоч вони в тих часах ще не нази¬вали себе українцями, а просто гуцулами, правда, не бракувало серед гуцулів-українців і інших національностей, але вони ста¬новили незначну меншість серед основного гуцульсько-україн¬ського населення. Так, наприклад, статистика вже в наші часи, тобто з 1938-го року виказує, за Енциклопедією Українознав¬ства, іцо на Гуцульщині в той час було: 89 відсотків українців, 7.5 відсотків жидів, 2 відсотки поляків (в Галицькій Гуцуль¬щині) 0,5 відсотків румунів (Буковинська Гуцульщина) 1 від¬соток чехів (Закарпатська Гуцульщина). Зовсім малий відсо¬ток становили вірмени, які колись відігравали на Гуцульщині велику економічну ролю, німці, угорці й цигани. Більший від¬соток складали ці національні меншини по містечках і курор¬тах (долина Прута). Після Другої світової війни тепер їх там майже немає.