Історія найбільшого за довжиною села Єворпи "Микуличин"
___________________________________________________________________________________________________
Серед багатих і різноманітних видів мистецтва унікальним є мистецтво інкрустації соломкою по дереві.
Прилучитися до цього життєдайного джерела мешканцям села допоміг Євген Лехицький, який в 1960 році приїхав у Микуличин до свого брата Йосипа (директора Фальчевської школи). Приїхав після заслання, яке відбув у Воркуті. З далекого Сибіру Євген привіз нехитрий інструмент, з допомогою якого займався інкрустацією соломкою на дереві. Для корінних мешканців це був новий вид мистецтва, але водночас цікавий і захоплюючий. Хоча, досить складний. Спочатку умілець навчив техніки інкрустації соломкою на дереві свого брата чиї ; .
Иосифа. Згодом уміння займатись цим мистецтвом переймали інші мешканці. Попри то, що воно вимагало філігранної техніки виконання, високої точності і чимало зусиль. Спробуйте без навичок приклеїти, вмонтувати кожну соломинку, щоб не порушити цілісності образу, досягнути повної гармонії звучання твору. #
Матеріал - соломку заготовляють тільки під час дозрівання жита, вибираючи тільки сортові стебла, до того ж за потрібними кольорами. Щодо кольорів - то природній колір стебел передає найбільше багатство мистецького виробу. Золотиста поверхня витвору сяє теплом, випромінює світло і доброту...
Інкрустація поступово стала невід'ємною частиною сільського побуту, звичаїв та обрядів. Настінні рами, карнизи, шкатулки, картини оздоблені золотистою соломкою. Все це робить наш побут багатим і неповторним. До речі, мистецтво інкрустації соломкою на дереві потрібно любити так як його люблять мої вихованці - члени створеного у школі гуртка!
Заняття у гуртку розвиває у дітей естетичні смаки, винахідливість, творчі індивідуальні здібності, виховує любов до прекрасного, вчить розуміти таємницю народного мистецтва.
Пишу ці рядки і не можу не згадати своїх вихованців, зокрема Івана Сорохманюка, Ірину Вередюк, Романа Микитюка, Василя Максим'юка, Івана Боднарука, які проявляють особливо високий інтерес до інкрустації соломкою, прагнуть досконало оволодіти її складною технікою, стати справжніми самобутніми умільцями...
СПАДКОЄМЕЦЬ НАРОДНОГО ЛІЧНИЦТВА
Навики лікування нетрадиційною медициною передавались з покоління в покоління від пращурів, які проживали в селі Микуличин на присілках Чемериця, Закаміння, Копчин, Великі та Малі Погари. Офіційної медицини у гуцульських селах практично не було, практикувались методи лікування з допомогою природних сил, які набуті в процесі довготривалого спостереження за явищами природних факторів (настання нового місяця, переміна погоди, поява веселки, зміна барви лісу, спів птахів тощо). Всі ці природні явища прославлялись відповідними обрядами, та подяками природі, в якій була зосереджена Божа сила. З допомогою обрядів, молитов (примов) проводили лікування у відповідні дні (настання нового місяця, поява зірок тощо). Також виділялись спеціальні дні для лікування чоловіків (понеділок, вівторок, четвер) та жінок (середа, п'ятниця, субота). У недільні та святкові дні лікування не проводили. Інструментами лікування були предмети природи (камені з наскрізними отворами, різні вади та форми дерев, які виникли в процесі надприродних сил (громовиці).
Лікування розпочиналось на третій день після настання нового місяця та після відправи першої в новому місяці Служби Божої. Хвороби, які підлягали лікуванню:
- скуса (переполох), виникає від тварин, звірів, людей та природних явищ;
- поганина (уроки) - виникає від людей, які мають негативну енергію; лихий час - виникає від природних явищ (смерч, крутіж, плимети-нічний блуд); ї і
- нічниці, безсоння, нічні крики, виникають від психологічних перевантажень, переживань;
- золотник (зсунення шлунка) - виникає від підняття важких предметів;
- укуси гадюк та інші. §|
Для продовження нетрадиційних методів лікування, в родині мусів хтось успадкувати ці знання. Вибір наслідника припадав на первістка, третього або мізинця (молодшого) в родині. Тривалий час велись спостереження за кандидатом, який мусів відповідати морально-психологічним критеріям (добродушність, сумлінність, урівноваженість, любов до природи, Бога тощо). Після визначення кандидатури на успадкування знань про методи лікування, проходить період випробування, який полягає в тому, чи кандидат в подальшому буде застосовувати набуті знання на зло людям, чи ні. Якщо кандидатура проходить по цих всіх ознаках, - то тоді протягом двох років, триває період навчання - передачі методів лікування. Процес передачі необхідних знань, методів та способів лікування повинен відбуватись у великі урочисті християнські свята (Різдво Христове, Воскресіння Христове), як правило, за старим стилем, тобто, греко-католицьким календарем. Спадкоємець мусів дотримуватись відповідних ритуалів, постів тощо.
Частину цих знань, методів та способів лікування набув Василь Гундяк, який походить з родини Гундяків - Анни та Андрія. Мати Василя - Анна, яка походить з родини Магасів, знання успадкувала від своїх пращурів. Проявляючи цікавість та допитливість, Василь знайшов прихильність у матері і вона передає йому знану їй частину необхідних знань. Але в цей час триває доба комуністичного режиму, яка жорстоко переслідувала нетрадиційні методи лікування, і всю повноту необхідних знань Василь від родини перейняти не зміг. Не дивлячись на режимні обставини, він самотужки продовжує вивчати набутий досвід за допомогою спостережень за явищами природи та збором інформації з уст старожилів, які ще пам'ятали деякі методи лікування. Окрім цього Василь здобуває середньо-технічну освіту в Сторожинецькому лісовому технікумі за спеціальністю технік лісового господарства. Набуті знання в лісовому технікумі дають йому змогу ще краще зрозуміти суть взаємозв'язків природи і людини. Любов до природи Василеві передається його татом Андрієм, який на своїй присадибі вирощував плодоягідні породи та проводив спостереження за явищами природи, на підставі яких чітко визначав прогнози погоди. Василь Гундяк (Магас) проживає на присілку Малі Погари, що на віддалі 5 кілометрів від центру села. На присадибі Василя нараховується більше 20 видів деревно-чагарникових та плодоягідних порід, які успішно використовуються ним для фітотерапевтичного лікування.