|
|---|
Котедж
"Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов
0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
::::::Каталог для туриста::::::
Край гаремів
Край гаремів
Жінки різних країн - різні, це загальновідомо. Але є держави, усередині яких представниці прекрасної половини не становлять єдиного типажу. Ось королівство Непал - дарма що крихітне, в горах загубилося, а народностей у ньому - на наддержаву вистачило б. І статус у жінки тут теж може бути різноманітний - від домашньої прислуги до живої богині.
Край гаремів Про них плаче небо
Народження дівчинки в Непалі ніколи не вважалося подією радісним, хоча тримається непальський будинок цілком на жіночих плечах. Жінки прокидаються ще до сходу сонця і відразу поспішають до джерела: водопровід є тільки в багатих сучасних будинках, іншим, навіть городянкам, доводиться носити воду на собі. Причому кожен день, адже в Непалі на вчорашній воді їжу не готують, вона годиться хіба що для миття брудного посуду.
Їдять непалкі тільки після того, як усі чоловіки і діти в сім'ї вже нагодовані і відправлені на роботу і до школи. Нашвидку перекусила - і за справи. Сільські жінки, крім звичайних турбот, повинні ще встигнути і худобу доглянути, і дрова для вогнища добути. Мудрьона завдання, враховуючи, що лісів поблизу від сіл вже майже не збереглося. З-за жаркого клімату їжа швидко псується, а холодильник для багатьох сімей і зараз недозволена розкіш. От і доводиться бідним непалкам куховарити і вранці, і ввечері. У критичні ж дні бідолахам доводиться особливо скрутно - за традицією «нечиста» жінка повинна все це час мешкати в сараї, самотня і голодна.
Тільки коли в королівстві настає жорстока посуха, що тут не рідкість, і починає маячити грізний привид голодної смерті, чоловіки йдуть до своїх дружин на уклін: тільки вони здатні врятувати ситуацію, задобривши богів. Жінки села збираються всі разом і виходять на рисові поля в чому мати народила. І тоді небо, зворушити, плаче.
Самотня богиня
Давня непальська легенда свідчить: у старі часи у місцевих жінок був воістину божественний статус. Королі спілкувалися з богинею Таледжу і навіть грали з нею в кості, а та давала їм мудрі поради. Але останній раджа династії осмілився запалився до неї пристрастю. Ображена богиня назавжди покинула палац, попередивши, що відтепер стане являтся людям лише в образі маленької дівчинки на ім'я Кумарі. З тих пір в рамках однієї-єдиної касти ювелірів з народності невар побутує ритуал, згідно з яким тут вибирають гідне втілення Таледжу.
Перед тим як допустити дівчаток у віці від 3 до 5 років до конкурсу, журі має переконатися, що всі вони відповідного походження і за все своє маленьке життя не втратили ні єдиної краплі крові. Крім того, майбутня богиня піддається випробуванню на безстрашність: дівчинку залишають на ніч у кімнаті, заставленій статуями моторошних монстрів, в яку вриваються люди, ряджені злими духами. Потім обраницю журі переселяють з родини в триповерховий храм неподалік від старого королівського палацу, де вона знаходиться під опікою няні та індуїстського священика. Дівчинка живе у храмі кілька років до появи на її тілі першої крові (тобто до менструації) або випадання першого зуба. З цього моменту богиня переселяється в тіло іншої малятка, а колишня Кумарі повертається в родину.
Жива богиня - єдина, кому кланяється король. Відбувається це раз на рік під час свята Кумаріджатра. Цього дня король прибуває до храму, здійснює підношення, і богиня Кумарі благословляє його, підставивши тику (червону крапку на лобі) для поцілунку, що символізує продовження його влади до свята в майбутньому році.
Бути Кумарі, з одного боку, почесно, але з іншого, щастя мало. Дівчинка практично позбавляється звичайних дитячих радощів, живе в розлуці з батьками, яким, до речі, ніяких привілеїв не годиться. Пізніше колишньої богині дуже важко вийти заміж, тому що, на стійкому повір'ям, одруження на Кумарі приносить нещастя.
Непальці - індуїсти, а значить, їх життя суворо підпорядкована кастової системі: більш висока «кастова карма» гарантує і більш високе соціальне становище. Але у жінок є можливість «апгрейду»: із заміжжям вони автоматично «зараховуються» в касту чоловіка. Якщо молодої людини попало закохатися в дівчину з вищої касти, його почуття заздалегідь приречені на повний крах.
Хоча статус для непалкі - палиця з двома кінцями: чим вище каста, тим більше строгості та обмежень у шлюбі. Серед ортодоксальних індуїстів існує думка, що дівчат треба видавати заміж до початку менструації. Так що всупереч офіційній законодавству, яке дозволяє шлюб тільки з 16 років, десятирічні подружжя зустрічаються часто-густо, особливо у сільській місцевості. А оскільки тривалість життя в Непалі невисока, то гляди - їй можна ще в ляльки грати, а вона вже вдова! Вийти заміж вдруге майже нереально, розлучитися теж. Який там розлучення, якщо раніше взагалі дружині наказувалося слідувати за покійним чоловіком, кинувшись у похоронне багаття!
Правда, є лазівка: обряд мохи, згідно з яким дівчинку в ніжному віці можна видати заміж ... за плід дерева біл. Вважалося, що цей фрукт - одна з іпостасей бога Вішну, так що справжнім чоловіком малятка визнавали не аби кого, а саме божество! При цьому дівчина, як водиться, у визначений термін може вийти заміж за простого смертного. Якщо ж чоловік наказував довго жити, вдова має право знайти собі іншого супутника життя. А Вішну на заміжні гри своїх женушек дивиться крізь пальці, у нього другий половин навалом! Настільки ж просто і геніально вирішується питання з розлученням. Щоб розірвати шлюб з божеством, досить повернути йому весільний подарунок - горіх!
Втім, у нижчих каст, особливо у відокремлених гірських районах, на питання сім'ї та шлюбу дивляться ще простіше: працьовитий чоловік - добре, нероби жени в шию і шукай нового! А плоди так горіхи бери в їжу, не відволікай богів через дрібниці.
Наречених хотіла, ось і ...
Ну а де ж, де ж обіцяні гареми, запитають нетерплячі сини Адама? Змушені розчарувати: в Непалі, особливо на півночі, дійсно процвітає стародавній інститут гаремів. Тільки це означає, що не в одного чоловіка кілька дружин, а в кількох чоловіків одна дружина. Справа в тому, що земля тут у великому дефіциті, і намагатися розділити крихітний ділянку між сім'ями синів - порожня витівка. Тому в будинок беруть одну невістку на всіх нащадків чоловічої статі. Точніше, на одній дівчині можуть бути одружені не більше двох братів. Якщо їх троє, середній за традицією йде в монастир. Але в деяких селищах цього правила немає. Більш того, дружину можуть ділити й друзі чоловіка.
Ще один пікантний нюанс - з офіційним укладанням шлюбу тут не поспішають, ділять ложе з дівчиною всі по черзі аж до появи дитини. Тільки тоді щасливі батьки згадують, що треба і весілля грати. Правда, самі вони участі у весільній гулянці майже не беруть. Нареченій і женихам мажуть голови маслом і відправляють до поля, працювати - дітей годувати треба! А от гості продовжують їсти, пити, веселитися ...
|
| Категорія: Відпочинок за кордоном. | Додав: galin4ik (11-02-19)
|
| Переглядів: 725
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
