Четвер
18-11-15
03:54

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

КАРПАТСЬКИЙ БЛУД у Яремче









КАРПАТСЬКИЙ БЛУД у Яремче

Кожен, хто мандрував Карпатами, зустрічався з ним. Він живе в горах, але невідомо де саме. Про нього розповідають гуцули. Він завжди чатує на людей – і ніхто не знає, коли стане його жертвою. В карпатських горах блуд оселився давно, ще в ті часи, коли скелі з моря росли. «...Піднімаємося схилом. Дивлюся — не та місцевість! Разів п'ять сюди ходив, а тепер не можу впізнати. Так, стежка повертає. А де камінь — такий високий, стовпчиком? Від нього, знаю, треба взяти вліво — там буде потік. Нічого подібного! Ані каменю, ані річечки. Довкола лиш якісь криві та посохлі дерева. Схил ніяк не закінчиться. Звідкілясь повзе туман. Пень страховиськом з нього вигулькнув. Звичайнісінька коряга, а здалося — хитра така фізіономія з бородою і ріжками. Чотири години дибали тим горбом — нічого знайомого. Довелось зупинитися. І тут «молоко» розійшлося, блиснуло сонечко. Дивимось, а ми знову біля кривих дерев», — пригадує мандрівку до гори Ігровець лучанин Олександр Масляк. Сашко подорожує горами більше де сяти років. Має досвід зимових походів. Олександр стверджує, що кілька разів під час подорожей горами мав майже містичні пригоди. Як-от, змінювалося відчуття часу  і тоді проходив маршрут удвічі швидше, аніж завжди. Або починав «намотувати кола» на добре відомій ділянці шляху. Йому до  водилося блукати поміж верхами Довгої та Добошанки, на схилах Петроса та Парашки, біля Гутин Томнатика. Востаннє таке сталося під час спуску з гори Грофа. Йшов знайомою стежкою, але вийшов не на той відріг. Про випадки блуду в Карпатах можна розповідати тисячу й одну історію. Різниця лиш у тому, що це — не казки. Кожен випадок реально прожитий. Досвідчений рятувальник Олег Гуменюк чотири рази важив життям на спуску з Говерли. «Я втратив стежку і не міг зійти до підніжжя гори, — каже Олег. Щоразу зауважував, що виходжу не туди, і знову мусив підніматися на вершину. Потім побачив, ще трохи — і злетів би зі снігового карнизу. Гуцул з-під Дземброні Василь Кричун заблукав у рідній Чорногорі. Чоловік пішов на Розшібеник (місцева назва гори Менчул — авт.) і не міг повернутися. Липі помолився — знайшов стежку. Багато хто з мандрівників стикається в Карпатах з надприродними явищами. Люди чують дивні звуки, бачать химерні постаті, зустрічають старців, які потім незбагненно кудись щезають. «Є таке в наших горах», таємниче посміхається Василь Кричун.

НЯВКА, ЯЗЯ І МАМУН

Карпати, вважають місцеві жителі, населені десятками потойбічних істот. Одні з них доброзичливі до людей, інші — ворожі. Усього їх видів двадцять. Нечисть має свою ієрархію. Найстарший «гук», він же «арідник», «біда» (гуцули переконані, що потойбічних не можна називати на ім'я — авт.). Підвладні йому «дідьки», «юдники», «щезники». Це вони страшать людей і виробляють у горах різні капості. Вештаються поміж смереками нечестиві втілення молодих жінок — «нявки» (або«мавки») та «лісні» (або «лісовиці»). «Нявки» допомагають людям: догля­дають худобу, на узгір'ях сіють зілля й квіти, садять молоді деревця та ягоди. До уваги чоловіків-туристів: нявки —стрункі, круглолиці, лагідної вдачі лісові красуні. Не плутати з «лісни­ми»! «Лісовиці» — ворожі дівиці. Худі, чорноокі та чорнокосі, але вміють перевтілюватися. Співають голосом коханої й «туманять» — зваблюють. А тоді віддають «блуду» на поталу. «Блуд» — «лісовий чоловік». Ни­зенький, страшненький, чіпляється до людей і водить їх горами до загину. Має брата — високого, білобородого, у все біле вбраного. «Чугайстер» лю­бить з людьми балакати й танцювати. Агов, туристки-молодиці! Не йдіть до танцю з чугайстром, яким би симпа­тичним він не здавався. Затягне лісо­вик у лігво — і прощавайте, телевізор, «фейрі» і «ді-джус» із тоніком! А ще Карпатами, кажуть гуцули, шугають примари, «Нічниці», які кра­дуть сон. «Вировий вітер», що забирає здоров'я, а може підхопити і занести у провалля. «Язі» — такі злі покорчені бабці, які висмоктують з людей силу. І «мамуни». «Чоловічі мамуни зваблюють жінок, а жіночі — чоловіків. Через то-то і є межи людьми багато блудства», —пояснює Галина Соломійчук з Космача. Повно, каже вона, у гірських лісах упирів, відьом та відьмаків, а ще вовкунів (вони ж вовкулаки). Щоб одним разом покінчити з усією цією нечистю, треба в пазусі або на чересі (гуцульський пояс — авт.) носити кілька зубців часнику. Інші способи позбутись зловісних           істот знають «земляні боги» або «непрості». Людей, які від наро­дження наділені надзвичайни­ми здібностями, горяни шану­ють і вважають посередниками між світом дійсним та потойбічним. Один із «непростих», мольфар Михай­ло Нечай, наразі мешкає в прикарпат­ському селі Верхній Яворів. Чарівник радить застосувати таке замовляння: «Що перше — сонце на небі, що друге — двоє очей в голові, що третє — трій­ця в церкві, що четверте — чотири колеса в возі, що п'яте — п'ять пальців на руках, що шосте — фуражка із зір*, що сьоме — сім діл, що восьме — вісім хлопців-косарів, а дев'яте — за дев'ять крейцерів купив у дурня вепра». І в той час нечиста сила, запевняє він, дає до­рогу..

КІЛЬЦЕ, НИТКА Й СІТКА

Не ві-і-ірю, скаже скептик, жодним чарам і мольфарам. Дайте раціональ­не пояснення або далі не читаю! Не поспішайте, шановний. Переходимо до сітки Хартмана. Знавець парапсихології та біо­енергетики Остап Павляк пояснює явище блуду, коли людина дезорієн­тована на місцевості впливом енер­гетичного поля Землі. Уявімо, що по­верхня нашої планети розграфлена. Лінії повздовж і впоперек проходять щопівтора метра, — малює схему на­уковець. — Точки перетину наділені найбільшою позитивною енергією. А власне лінії — негативною. Вважа­ється, що особливо багаті на добро вершини гір, А розломи земної кори, ущелини, яруги, печери мають від'єм­ну енергетику». Отже, є місця, «недобрі» за своєю природою. їх людина здатна відчу­вати — біоенергетики вважають, що сенсорну функцію виконує наше мен­тальне тіло. Окрім природних аномалій, нега­тивна енергія скупчується на терито­ріях, де колись сталося щось лихе. Це — розорені цвинтарі, місця розстрілів, катувань, убивств, суїцидів та нещас­них випадків. Така місцевість часто відрізняється від решти довкілля. На ній обмаль рослин, немає комах та птахів. Мерщій звідтіля, туристе! Не зупиняйся, де покручені дерева. Не сі­дай пити каву під всохлі стовбури. Не розкладай намет у напівзруйнованій хаті — а як там когось замордовано? «Люди, які мають сильне енерге­тичне поле, здатні протистояти не­гативному впливу місця, — продовжує парапсихолог, — 3 дороги збиваються енергетично слабкі і незахищені. До втрати енергії призво­дять втома, неспо­кій і невпевненість. А до втрати захисту — зне­віра. Є простий спосіб відновити баланс енергії. За християнською традицією, слід щиро проказати мо­литву п'ять, сім чи дванадцять разів і перехреститись. Хрест накладають на основні чакри, це зберігає енергію і водночас захищає». Коли ж орієнтири, вже втрачено, допоможе енергетична біолока­ція. Зупиняємося, дістаємо нитку, кілечко і майструємо нехитрий пристрій (замість персня в кільце можна скрутити будь-яку дротину — авт.). Кільце підвішуємо на нит­ку і затискаємо її в руці так, щоб кілечко звисало перпендикулярно до ґрунту. Маємо маятник. Програ­муємо його. Треба сконцентрувати­ся, віддати вголос наказ і уявити, як все відбувається: «Ось на відповідь «так» маятник гойдається вліво-вправо, на «ні» розхитується вперед і назад». Уявили? Тепер запитуйте, куди йти далі.

КАРТА, КОМПАС, GPS

Куди треба йти, коли заблукав у горах, точно знає керівник Верховин­ського загону рятувальників Василь Кобилюк. За його спостереженнями. «блуд» найчастіше спіткає туристів-початківців. мандрівників-одинаків і грибників. Минулого року загубилися в Карпатах і були врятовані майже триста туристів. Троє загинули. Є кілька місць, розповідає Василь Кобилюк, де люди постійно збива­ються зі шляху. Дорогою на Говерлу туристи відстають від групи. А на спуску з вершини плутають стежки. Невелика розвилка — і замість Зарос-ляка потрапляють у Лазещину. Блукають туристи в Чорногорі, на Свидовці, у Горганах. «Схили Горганів устелені жерепом (гірською сосною— авт). У заростях, які поширюються на три-п'ять кілометрів, немає стежок, — пояснює рятувальник. — Швид­кість руху альпійкою в середньому 600 метрів на годину. В жерепових хащах ризикуєш загинути від висна­ження. Тому ліпше їх обминати. Якщо ж таки «засів» у альпійці, прямуй вниз — порятунок в долині». Мандруючи Чорногорою й Свидовцем, туристи переважно плутають напрям руху в зоні альпійських лук. Це — однорідна місцевість, на якій не­має прикметних орієнтирів. У поході може допомогти карта «Туристські стежки Чорногори». Іще дещо про карти. На старих польських мапах є особливі знаки —  напис «погане місце», обведений колом. Так, наприклад, позначено дві сідловини. Одна лежить між горою Смотрич і головним вододілом Чор­ногори. Інша знаходиться між горами Менчул та Бребенескул. Довкола них рятувальники фіксують найбільше ви­падків блуду.

Іще одне «погане місце», яке вони називають «карпатськими Бермуда­ми», знаходиться поміж Бребенескулом, Гутин Томнатиком та озером Несамовите. В цьому уявному три­кутнику губиться щотретій турист. Особливістю території є десятки паралельних стежок. Гуцули називають їх «псєнки». Вкрай небезпечно тут у негоду в туман, коли на верхи «сідають» хмари. «Вибирайте маршрути відпо­відно до навичок і досвіду, — радить Василь Кобилюк. —  Помітили, що йдете не туди —  поверніться і почніть маршрут знову Заблукали на «лисому» схи­лі — підніміться на вершину. За­губилися в ліс —  виходьте до води. Знайдіть дже­рело і йдіть униз за течією. Натрапили на ріку — пройдіть кілька метрів перпендикуляр­но від потоку і побачите стежку. Руслом у Карпатах краще не ходити, виснажать буреломи, каміння, водоспади. Завжди беріть у мандрівку компас, карту і бажано — СР5. Тоді «блуд» тіка­тиме від вас світ за очі». Отак просто, і ніякої містики? «Хто зна, — зауважує рятувальник. — Якось ішов я на Шпиці. Підхожу до каменя — сичить чорна гадюка. Обійшов. Зро­бив ще кілька кроків — кинулася на мене ще одна гадина. Здивувався, бо вперше натрапив на двох таких змій одразу цього ж дня колеги знайшли тіла двох пропалих туристів». Перед тим, як вирушити в гори, Василь Ко­билюк завжди молиться в каплиці. «Походи бувають дуже тяжкими, — ка­же він. — Коли розумієш, що допомо­ги годі чекати, в думках звертаєшся до вищої сили. І порятунок приходить».













[10-03-19][Все для туристів]
1000 кілометрів Західною Україною (0)

[09-09-18][Яремче]
День міста Яремче. (0)
[09-08-19][Відпочинок і поради]
Що таке паломництво? (0)
[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Ірландія: День святого Патріка (0)