6. Вплив обмінних курсів валют
Порівняльні ціни на товари в різних країнах залежать від курсів валют цих країн. Завдяки цьому останні можуть чинити сильний вплив на туристські потоки та їх міжнародне розподіл. У свою чергу, на обмінні курси впливають міжнародна торгівля і переливи капіталу поряд з валютною політикою держави.
Усі міжнародні операції країни відбиваються в платіжному балансі, який включає баланс поточних операцій і баланс руху капіталів. Туристські потоки та пов'язані з ними надходження валюти або витік іноземної валюти також відображаються у платіжному балансу країни. Так, якщо резидент країни подорожує за кордоном, то він там і витрачає валюту, це відбивається негативно на балансі його країни і позитивно на балансі приймаючої країни. По напрямку руху валюти можна визначити, що для країни, що відправляє свого резидента за кордон, витрати туриста є імпортом, а для приймаючої країни витрати туриста є експортом, який як би непорівнянний з імпортом та експортом товарів. Все це відображається на рахунку "Туризм". Якщо рахунок позитивний, то це означає, що витрати приїхали в країну туристів перевищують витрати туристів, що виїжджають з країни, і позитивно впливають на платіжний баланс країни. Однак тут не враховуються тарифи міжнародних транспортних перевезень і вторинне вплив витрат туристів в країні, про яких мова піде нижче.
У деяких країнах міжнародні туристські обміни дуже впливові. Наприклад, надходження від міжнародного туризму усунули дефіцит торгового балансу Іспанії в 1994 р. і допомогли їй посісти десяте місце серед індустріальних країн.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), вивчаючи розвиток міжнародного туризму за 1963-1994 рр.., Розділила цей період на три етапи. Такий поділ пов'язано з коливаннями обмінного курсу долара до валют інших країн. З 1963 по 1968 р. грошова система була в підпорядкуванні Бреттон-Вудської системи, яка характеризувалася фіксованим рівнем конвертації долара -35 дол за унцію золота і фіксованим обмінним курсом між валютами.
Частка міжнародних туристських витрат лідируючих країн змінилася несуттєво: в Німеччині практично залишилася без змін, у Франції та Японії збільшилася, в США знизилася незначно. Такі зміни стали наслідком різних рівнів економічного зростання. Дійсно, в цей період темпи зростання в Японії та Франції були вище, ніж у США і Німеччини.
Після 1968 р. аж до 1980 р. міжнародна грошова система відійшла від фіксованих обмінних курсів і прийняла плаваючі. До 1978 р. курс німецької марки був нижче курсу долара США більш ніж удвічі (табл. 1.2), однак перевищував курси валют країн Середземномор'я, яким віддавали перевагу туристи з Німеччини. У результаті частка витрат цієї країни у міжнародних туристських витратах країн-членів ОЕСР подвоїлася через збільшення купівельної спроможності німецьких туристів. Тим часом частка США зменшилася у зв'язку з падінням курсу долара з 28% в 1968 р. до 26,7% в 1978 р.
Таблиця 1.2.
Тренди обмінного курсу валют в 1963-1994 рр..
Співвідношення валют * 1963 1968 1973 1978 1982 1990 1994
DM / $ 4,0 4,0 2,62 2,0 2,37 1,62 1,67
Y / $ 360,0 360,0 271,22 210,47 232,77 144,8 103
FF / $ 4,93 4,93 4,45 4,51 6,72 5,45 5,9
DM / FF 1,22 1,24 1,62 2,24 2,83 - 3,39
* DM - німецька марка, Y - японська єна, FF - французький франк.
Джерело: ОЕСР, Світовий банк.
За 1980-1994 рр.. курс долара США піднявся і вплинув на збільшення туристських витрат Америки по відношенню до витрат Німеччини. Їхні частки у витратах країн-членів ОЕСР склали по 18%. Частка Японії в міжнародних виїздах зросла в основному через збільшення курсу ієни, купівельної спроможності жителів і тривалості відпусток. У 1994 р. Японія зайняла третє місце по витратах туристів, які склали 30,7 млрд дол, що відповідає 12,7% витрат країн-членів ОЕСР (табл. 1.3).
Таблиця 1.3.
Надходження від туризму і витрати туристів в 1994 р. по країнах ОЕСР
Країна Надходження, млн дол Частка надходжень від загальносвітових,% Витрати, млн дол Частка витрат від загальносвітових,%
Австрія 13160 5,7 9330 3,9
Бельгія-Люксембург 5182 2,3 7782 3,2
Данія 3174 1,4 3583 1,5
Фінляндія 1436 0,6 1727 0,7
Франція 25629 11,1 13708 5,7
Німеччина 11091 4,8 43398 18,0
Греція 3905 1,7 1125 0,5
Ісландія 137 0,1 244 0,1
Ірландія 1765 0,8 1575 0,7
Італія 23427 10,2 12181 5,0
Нідерланди 5612 2,4 10983 4,6
Норвегія 2157 0,9 3930 1,6
Португалія 4087 1,8 1705 0,7
Іспанія 21853 9,5 4188 1,7
Швеція 2826 1,2 4878 2,0
Швейцарія 7570 3,3 6325 2,6
Туреччина 4321 1,9 866 0,4
Великобританія 15176 6,6 22185 9,2
Всього в Європі 152512 66,3 149713 62,1
Канада 6309 2,7 11676 4,8
США 60406 26,3 43562 18,1
Всього в Північній Америці 66715 29,0 55238 22,9
Австралія 5955 2,6 4339 1,8
Нова Зеландія 1357 0,6 1101 0,5
Японія 3477 1,5 30715 12,7
Австралія-Японія 10789 4,7 36155 15,0
Всього в ОЕСР 230016 100 241106 100
Джерело: ОЕСР
Для деяких країн валютна політика є "базою" для їх міжнародної туристської політики. Цим країнам дозволяється підтримувати конкурентоспроможні ціни в туризмі, часто всупереч високому рівню інфляції. Такі ціни вони встановлюють завдяки штучним коливань обмінного курсу своїх валют, наприклад, девальвуючи валюту. Так вчинила Іспанія, девальвувавши свою валюту в 1992 р. і тим самим збільшивши приплив міжнародних туристів в країну.
Зміст
