Сучасній молодій людині, яка бачить майже голі гірські хребти Карпатських гір, яка не бачила в природі навіть живого зайця, а над річкою з оголеними і засміченими берегами треба багато часу затратити, щоб угледіти хоч яку-небудь рибину, буде важко уявити собі ті незліченні багатства тваринного світу, які були на наших землях у давнину. Якщо б сучасній людині вдалося поглянути на нашу тодішню природу, то, напевно, ми назвали б її раєм.
Мабуть тому існує легенда проте, що за скромність і культурну поведінку під час розподілу Богом земель між народами світу, які весь час сварилися між собою за більший шмат, Бог дав українцеві за доброту ту землю яку збирався залишити собі для раю на Землі. Мабуть, і японці знають цю легенду бо, приїжджаючи в Україну, називають її “куточком раю на Землі”.
У наш казковий підгірський край спочатку приходили хоробрі мисливці, бо треба було остерігатися хижих звірів та змій, а потім поступово, освоюючи найбільш вигідну і захищену територію на постійне проживання.
Серед диких тварин Прикарпаття, які стадами переходили з одного із густих, ніким не рубаних лісів в інший або пасли на просторих полях, були тури, зубри, велика рогата худоба, рогаті і благородні олені. Кози, свині, коні, зайці, вівці, собаки, великорогі олені, бізон, бурі ведмеді, лосі, сайгаки, леви тощо. Навіть 55-60 р.р. тому, до початку масового вирубування лісів у Карпатах радянською владою, в сінокісних масивах Іспаса (тепер Спаса) часто доводилось спостерігати, як дикі кози або дикі свині в кількості 14-20 особин спокійно серед білого дня переходили з одного лісу в інший. А скільки було зайців, борсуків лисиць, білок, їжаків, тхорів, куниць. Скільки було різних птахів у тому числі, співучих. Були і дикі кури. На початку 1940-х рр.. доводилося чути у дубах на лісо-сінокосному масиві, як дикий півень співав на дубах.
Про існування диких карпатських курей у 1957 р. підвередив і вчитель біології Степан Оріховський. Щоб довести про існування курей довелося убити одного із півнів. На питання чи не вбили останнього півня, як вбили в 1830 р. останнього дикого коня відповідь була: “Ні їх було ще декілька”, чи збереглися вони й досі у Карпатах невідомо.
Тваринний світ Карпат різноманітний і багатий.
Тваринний світ Карпат має в основному лісовий характер.
Хребетних тварин налічується тут 328 видів: риб – 49; земноводних – 15; плазунів –11; гніздових птахів – 187 і звірів – 66 видів. Різноманітний світ риб. У Дністрі, середня течія якого припадає на Івано-Франківську область, водяться стерлядь, в’язь, марена звичайна, лящ, мінога українська, вирезуб, головань, судак та інші види. Лісостепові ріки населяють щука, підуст, карась, окунь, пічкур. У басейні Пруту зустрічаються дунайський лосось, форель, бистрянка, верховодка, пічкур та інші види.
Є багато тварин, що трапляються в Українському Поліссі: горностай, заєць-русак, лисиця, борсук, козуля, видра, вовк, білка, свиня дика, ведмідь бурий. Рись, кіт лісовий олень благородний.
З плазунів у Карпатах водиться ящірка прудка, вужі, гадюка звичайна та ін.
Серед земноводних трапляються тритон альпійський, саламандра, жаби та ін.
Поширення птахів на території області залежить від розташування кліматичної зони відносно рівня моря: зону до 700 м населяють малий строкатий дятел, галка, осоїд, польовий горобець, до 800-1000 м – живуть малий зуйок, перевізник, одуд, зелений дятел, коноплянка, мухоловка. На висоті 1200-1800 м над рівнем моря поширені глухар, тетерев, боривітер, вальдшнеп і малий яструб, орел – карлик, сови, зозуля, шишкар ялиновий, звичайний канюк, малинівка та інші. Вище 1800-2060 м гніздяться гірський шеврик, завирушка альпійська. А ще з поміж – птахів горохівка, волохатий сич та ін. На полонинах трапляються олянка, плиска, дрізд кам’яний. У передгір’ях Карпат: жайворонки, вівчарики та ін.
Внаслідок господарської діяльності людини сталися істотні зміни тваринного світу. Головні наслідки діяльності людини.
1. Зникнення деяких видів тварин (тур, кулан, сайгак, лев, степовий зубр, росомаха, заєць-беляк та ін.)
2. Зменшення чисельності видів. До Червоної книги України занесено 382 види.
3. Надмірне розмноження видів-шкідників і видів, які пристосувалися до життя поряд з людиною.
4. Акліматизація нових для даної місцевості видів і реакліматизація видів, які були раніше знищені.
На Закарпатті оголошено двомісячник охорони нерестової риби. Протягом цього часу на водоймах краю заборонена будь-яка господарська діяльність.
По всій області екологи спільно з органами рибоохорони проводитимуть рейдові перевірки для виявлення порушників. Як повідомив перший заступник Держуправління екоресурсів та охорони природного середовища у Закарпатській області Юрій Павлей, любителям-риболовам виділено місця для спортивного рибальства під час нересту на річках Теребля, Тиса, Боржава, Латориця, Свалявка та Уж.
Ловити рибу в цих місцях дозволяється тільки однією вудкою з одним гачком та спінінгом. І тільки з берега.
Не можна застосовувати плавучі засоби. Щоб мати таке задоволення, треба бути членом УТМР і продовжити чинність членського квитка на 2005 рік. У краї є ряд водойм, на яких організовано платне рибальство.
Зі слів Юрія Павлея, на всі види осетрових, а також лосося, форелі, харіуса, чопа великого та малого, рибця та всіх видів марени, минька, записаних до "Червоної книги", риболовля заборонена цілорічне. Співробітники Держуправління екоресурсів разом з рибо-охоронцями торік викрили 229 порушень правил рибальства, притягнули до відповідальності 200 чоловік, подали на розгляд суду 107 справ, порушили 6 кримінальних справ.
На Закарпатті даються взнаки вовки. У селах Голятині, Дешевому, Присліпі ці тварини загризли собак, що були на ланцюгах.
А в урочищі Козятин здобиччю сірих хижаків стала домашня коза. Навіть удень самотні перехожі ризикують стати жертвами вовків, особливо на околицях сіл. Як повідомив кореспондента "Експресу" начальник Міжгірської державної екологічної інспекції Юрій Іваниш, ситуація вкрай небезпечна. Хоча в районі поки що не зареєстровано жодного випадку нападу агресивних хижаків на людину, та зволікати з кардинальними заходами не можна.
Раніше відстріл вовків контролювали на державному рівні, нині ж чиновники ставляться до цієї справи байдуже. Ось така недбалість призвела до різкого збільшення поголів'я вовків. Поки в кабінетах чухають потилицю, селяни взялися зарадити собі самотужки: створили мобільні бригади з числа досвідчених мисливців району й розпочали чергування.
В області ведеться значна робота по збільшенню чисельності мисливської фауни. Завдяки цьому за останні роки на Прикарпатті значно збільшилось поголів’я мисливських тварин.
Так, на початок 1978 р. на Івано-Франківщині нараховувалося 2690 карпатських оленів, 6380 європейських козуль, 2660 диких кабанів, 70 ведмедів та ін.
Створюються умови для збільшення рибних запасів. Вирощується райдужна і струмкова форель. В озерах і ставках області розводять товстолобиках, білого амура і коропа.
Причини вимирання тварин зокрема риб: забруднення водойм промисловими та побутовими стоками, пестицидами, радіонуклідами, неконтрольований вилов риб, застосування браконьєрських знарядь. У Карпатах та на Поліссі живуть: глухарі та рябчики. Внаслідок господарської діяльності людини чисельність диких видів куроподібних останніми десятиріччями помітно зменшилось, і тому вони потребують охорони. Серед лелекоподібних нашого краю невідкладної охорони потребують чорний лелека, коровайка, косар, жовта чапля. Серед соколоподібних потребують охорони гриф, орел степовий, степовий боривітер.
Пам’ятаймо: “Природа – вічний взірець мистецтва” – так сказав В.Г. Белінський, а ми прислухаймось до його слів і збережімо цей чудовий мистецький твір матінки Природи для себе і майбутніх поколінь!
Використана література:
· Біологія 7 клас. Ю.Г Вервес; П.Г. Балам; В.В. Серебряков. Київ “Генеза” 2002 р. ст. 163-166.
· Рідне Прикарпаття (путівник-довідник). Ужгород “Карпати” 1980 р. ст.13-14.
