___________________________________________________________________________________________ 

 

 

 

видів. Л цього придатні вишивальні нитки, муліне, «Ірис», які гармонують за кольором. З цупкого паперу вирізати смужку розміром   2x20   см,   намастити   її   універсальним   клеєм підкласти під витки, як показано на малюнку, і приклеїти Кінці смужки відгорнути на зворотний бік і приклеїти до ниток. Нитки розрізати по нижньому краю, видалити кар­тон. Смужку скатати по довжині в циліндрик, головка ки­тиці повинна мати діаметр 2,5 см. Головку обклеїти парче­вою смужкою або позументом.

Пластмасове яйце зачистити наждачним папером і покри­ти червоним акриловим лаком. Після висихання губкою на­нести ліловий лак. Для отримання більш ефектної структури фарба повинна бути досить густою. Після висихання фарби яйце обвити одинарною ниткою, для цього голкою для штопки проколоти яйце 8 разів, рівномірно зсовуючи нитку. Кінці нитки зв'язати вузликом і заховати всередину яйця. Крім ни­ток для обвивання яйця можна використати тоненькі плетені або скручені шнурочки, кіски. Дерев'яну кульку діаметром 25 мм з отвором нанизати на довгу подвійну нитку, голкою проколоти знизу вгору головку китиці, а потім уздовж через яйце, залишивши маленьку петельку для підвіски. Опісля провести голку в зворотньому напрямі через яйце, головку китиці і дерев'яну кульку, підклавши під петлю сірник, Щ°° вона не прослизнула всередину. Початок і кінець нитки зв'язати товстим вузликом, щоб він не проскочив у кульку-Дві нитки довільної довжини протягти крізь петлю, зв’язати вузликом на петлі, зв'язати кінці. На самій китиці розправи­ти нитки на дерев'яній кульці. Китиця готова.

Яйця, обплетені бісером

Хоч яйця, обплетені бісером, не є творінням знаменитого   ювеліра   Фаберже,   але   вони   не   менш   прекрасні своєму.   Незвичайні  підвіски з  таких виробів  —  чудовий елемент великоднього декору.

Для роботи придатні будь-які порожні яйця — курячі, качині, гусячі, страусові, а також штучні. У магазинах можна придбати спеціальні прозорі акрилові яйця, які склада­ються з двох половинок від фірми «Knorr».

Перш за все необхідно підготувати яйця, а потім на нейлонову нитку довжиною близько 2,6 м нанизати бісер. По­чаток нитки зав'язати вузлом. Яйце по частинах покрива­ти універсальним клеєм і укладати на проклеєні ділянки нитку з бісером у вигляді спіралі. Витки нитки повинні ду­же щільно прилягати і до поверхні яйця, і один до одного. Остання бісерина закріплюється зав'язуванням нитки на вузол. Далі нитка обрізається, а її невеликий кінчик просо­вується під бісер вістрям голки і заклеюється.

Можна виготовити яйця в бісері з наклеєним посередині декоративним шнуром або тасьмою. Для цього відрізок шнура або стрічки довжиною близько 18 см наклеїти посе­редині яйця в поздовжньому напрямку (якщо яйця акри­лові, то по лінії шва) і дати їй висохнути. На дві нитки до­вжиною по 1,5 м нанизати бісер однотонний або кольоро­вий. Одну половину яйця покрити тонким шаром клею і укладати на ній нитку з бісером вздовж раніше наклеєної тасьми по спіралі. Кінець нитки закріпити. Дати висохну­ти. Аналогічно виконати другу половину яйця.

Якщо необхідно виготовити яйця у вигляді підвіски, то найперше після видування яйця потрібно зробити петельку з тасьми або стрічки підходящого кольору для підвішуван­ня. Для цього до невеликого шматочка сірника прив'язуємо петельку з тасьми і акуратно просуваємо її у отвір в яйці з його тупого кінця. Сірник розправляється всередині яйця, міцно стабілізуючи петельку. Після цього можна обплітати яйце бісером.

Мереживні яйця

Сплетені на коклюшках або гачком, виготовлені з тонкі тасьми або в техніці гіпюрного мережива яйця можуть тати чудовою прикрасою Великодніх свят або вишуканим Додатком до будь-якого подарунка.

Розміри яйця приблизно 5x7,5 см. Найкраще для цієї мети використати  міцну тонку нитку високої якості.  Для оздоблення можна взяти золоте прядиво для вишивання. Найлегше виготовити контур яйця з готової тасьми «змійка». Для цього необхідно взяти шматок білої тканини (можна використати залишки старої білизни), на яку олівцем нанести контур яйця і розмалювати всередині бажаний візерунок. Викласти по контуру тасьму і приметати її до тканини. В місці стику дуже акуратно зшити кінці. Стик найкраще зробити вгорі на місці кріплення петельки для підвішування. Середину розшити голкою гіпюрними мереживними швами або викласти тонесенькою готовою тасьмою, принаймні вдвічі вужчою за контурну.

Всередині контурної тасьми прокласти золоту нитку. Золотою ниткою можна також прикрасити окремі елемен­ти мережива всередині яйця. Готове мереживо на тканині покласти на подушечку, окропити його спеціальним розчи­ном для підкрохмалювання або за допомогою пензлика зма­стити негустим крохмальним клейстером. Надлишок крох­малю промочити чистою ганчірочкою, мереживо висушити феном.

Готову мініатюру можна приклеїти на поздоровну листівку з овальним паспарту контрастного кольору.

Якщо виготовлено декілька мереживних яєць, то до них можна прикріпити ниточки різної довжини для підвішуван­ня. Готові підвіски розвісити на поставлені у вазу весняні квітучі гілочки. Замість вази можна використати невеличку поливальницю або іншу оригінальну посудину, яку додат­ково задекорувати сіном, соломою, стружкою, ликом, стрічками, бантиками і т. п. Святкова композиція готова.

 

Відродження і розвиток писанкарства в Україні та за її межами

Одним з найбільших центрів по вивченню,  збиранню-науковій обробці та пропаганді творів народного мистецтв і художньої промисловості України є Державний музей Українського народного декоративного мистецтва в м. Києві.

У музеї  значна   (понад  3  тис.   примірників)   та досить цінна за своїм значенням колекція писанок, що територіально охоплює майже всю Україну. Крім писанок, виготовлених з курячого яйця і розписаних за допомогою воску різними декоративними орнаментами, у колекції є писанки дерев'яні, фаянсові, порцелянові, скляні. Є писанки із яйця страуса з сюжетним міфологічним розписом олійними фарбами.

Колекція весь час поповнюється з експедицій та приват­них зібрань новими цікавими творами.

Писанки Чернігівщини зберігаються в Музеї декоративно-прикладного мистецтва м. Чернігова. Ці писанки є кла­сичними творами нашого народу. Вони відрізняються від писанок західних областей України своєю монумен­тальністю, простим, не руйнуючим форми малюнком. Все зайве відкинуто, кольори стримані, орнамент насичений символікою. Деякі писанки настільки досконалі, що немож­ливо до них нічого додати або відняти. Тематика писанок тісно пов'язана з повсякденним життям.

Ще з XIX ст. великим зібранням писанок міг пишати­ся Полтавський краєзнавчий музей. Але під час Другої світової війни музей зазнав великих збитків. Частина екс­понатів загинула під час пожежі в 1943 p., а частина була вивезена на Захід.

Залишки в минулому унікальної колекції в кінці 50-х років передаються до Полтавського художнього музею, а в 1'У1 р. збірка писанок повернулася до рідних стін.

Відомі   оригінальні    майстрині-писанкарки   живуть    на Черкащині,   їх   писанки   усміхнені,   мов   сонце,   означені свіжістю і неповторністю малюнка, смисловою виразністю.

Запорізький обласний музей народної творчості та етнографії одним з головних завдань вважає вивчення глибокого коріння народної творчості і донесення цих знань до широкого кола любителів мистецтва, всіх тих, кого хвилює тема національного відродження.

Отримані   знання   запорожці   використовують   у   своїй освітній і методичній роботі. Писанкарство викладається в студії декоративного мистецтва, організованій при музеї.

На Буковині проводиться цікава робота щодо пожвавлення розвитку писанкарства.  Багаті колекції писанок  —

по декілька тисяч експонатів – зібрали місцеві майстри та художники. Ці зібрання не лежать у невідомості, митці використовують їх як зразки, створюючи нові, не бачені д0с: неповторні види писанок.

Велика робота проводиться науково-пошуковими експедиціями в Яворівському районі Львівської області.  Збирається науковий матеріал для написання тематично-експозиційних  планів,   наукових  довідок,   закуповуються   етно­графічні експонати, що поповнюють колекції музею.

З покоління в покоління передаються традиції, обряди орнаменти, кольорова гама, композиційний устрій писанок Верховини. Ця земля багата відомими майстрами — писанкарями, що не тільки зберігають традиції, а й вносять свої авторські знахідки та ідеї. Найбільш цікавим є те, що на писанках можна побачити цілі жанрові композиції: сце­ни з життя односельчан, виїзд на полонину, полювання на оленів та ін.

На Гуцульщині, не зважаючи на занепад по всій Ук­раїні, писанкарство на диво збереглось досить добре. Нині без космацьких писанок не обходиться жодна виставка, жоден фестиваль народної творчості. Для них характерна жовтогаряча гама кольорів, віртуозність, вишуканість орна­ментів. Використовується тут в основному воскова техно­логія розпису.

Космацькі писанки є в музеях США, Канади, Авст­ралії, Німеччини, Австрії, Польщі, Великобританії, Бельгії, Бразилії, Венесуели. Дослідженням космацьких писанок займаються відомі мистецтвознавці з України, Москви, Санкт-Петербурга, з Канади. Ці писанки заслуговують на окрему монографію.

У 1987 році започаткував свою діяльність єдиний в УК' раїні музей писанок у місті Коломиї. Основу колекції скла­дають твори Гуцульщини і Покуття. Крім цього, є значна кількість   творів    з    різних   областей    України,    Білорусі, Польщі, є декілька писанок із Канади.

Мистецтво писанкарства розвивається й відроджується не тільки в Україні, а й за її межами.  Емігранти всіх по колінь   не   забувають   про   збереження   і   розвиток   рідних культурних   традицій.    Мало   хто   знає,    що   кольоровий пам'ятник українській писанці встановлено, на жаль, не в Україні, а в канадському місті Едмонтоні, який відображає внесок українських поселенців у розвиток Канади. Скільки напруженої праці і зусиль довелося їм докласти, щоб мати хліб і достаток, зберегти мову, традиції, культуру, переда­ти цей багатий скарб наступним поколінням.

У канадському місті Вінніпезі є великий український архів, бібліотека, музей, в якому зібрана багата колекція класичних писанок, а також представлені оригінальні пи­санки українських емігрантів.

У Канаді та інших країнах видають ілюстровані видан­ня про історію та традиції писанкарства, друкують статті в журналах. Організують майстерні, курси, виставки, в яких беруть участь не тільки українці, а й усі бажаючі. Сьогодні серед громадян інших національностей є колекціонери ук­раїнських писанок, а в національному музеї в Оттаві є ве­лика колекція писанок, які зібрав і якими опікується др. Роберт Климаш.

Багато дослідників та колекціонерів українських писанок є в США, де також видають популярні підручники з по­ясненням техніки розпису писанок.

Рекламу українській писанці насамперед роблять чис­ленні виставки, що часто організовуються в США, Канаді, Бразилії і країнах Європи.

У Німеччині в місті Ганновері успішно працюють курси писанкарства, засновані при церквах різних конфесій, вищих народних школах та інших організаціях. Традиційно там кожного року перед Великодніми святами влаштову­ються курси для німецьких жінок різного віку.

Друга можливість поширювати українську писанку — Це передвеликодні виставки-ярмарки, які відбуваються у великих містах Німеччини та Швейцарії. Таким чином ук­раїнська писанка крокує по планеті, несучи радість і красу Різним народам.

Найвідоміші наші сучасні писанкарки Оксана Білоус і Зоя Сташук — молоді жінки, мешканки Києва, присвятили своє життя відродженню старовинного класичного мистецтва писанкарства. Вони твердо дотримуються традицій, відмальовують тисячі писанок з каталогу XIX ст. Їх виставки влаштовуються не тільки в містах України, а й за рубежем.   Колекції писанок  Оксани  Білоус та Зої Стащук знаходяться в Державному музеї літератури (м.  Київ) Донецькому та Сумському художніх музеях та в численних приватних колекціях за кордоном. Писанкарки виїжджають у різні населені пункти з семінарами, навчаючи дітей та до­рослих чарівному мистецтву писанкарства. Навесні 1998 р Оксана Білоус провела такий семінар у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі.  Усі  бажаючі могли залучитися до творчого процесу. Радістю і захопленням ся­яли очі людей, які спостерігали за народженням рукотвор­ного дива, що вертає нас у давню красу, оновлює, ожив­лює  її,   єднає  минуле  з  сьогоденням,  закладаючи  основу майбутнього.

Крім традиційних крашанок і писанок, останнім часом стали досить поширеними і мальованки, що розписуються пензлем акварельними або гуашовими фарбами. Писанку іноді дописують в окремих місцях аніліновими або гуашо­вими фарбами. Такі писанки дуже яскраві, але втрачають свою стриману природну таємничість. Візеруночки на ма­льованках можна зустріти найрізноманітніші — від рослин­них мотивів (квіти, гілочки, листочки) — до складних ком­позицій релігійної тематики (зображення Богоматері та Христа, культових споруд). Дуже часто яйця з подібним розписом використовують як сувеніри. Все частіше замість справжніх яєць для виготовлення подібних сувенірів вико­ристовують дерев'яні або керамічні форми, щоб продовжи­ти їх довговічність. Виробляють також дерев'яні писанки, на яких елементи орнаменту наклеюються зі смужок соло­ми, жита, пшениці, вівса. Такі вироби довговічні, красиві, їхній орнамент не змінює кольору. Народними умільцям створюються також керамічні писанки із кольорового скла.

Часом зустрічаються технології, які продовжують старо­винні монастирські традиції: яйця обклеюються шматочка ми різнокольорового шовку чи трикотажу.

Зараз виготовляють сувенірні яйця в техніці нанизування бісером по поверхні яйця чи по дерев'яній формі. Іноді техніка спрощується і бісер просто наклеюється. Візерунки таких виробів найчастіше точно геометричні і сягають своїм прінням у сиву давнину, але є майстрині, які використо­вують і інші художні сюжети.

Останнім часом з'явилось багато виробів з Великодньою тематикою. Яйця обв'язують гачком різнокольоровими сму­гами або простим геометричним орнаментом. Писанки ви­шиваються хрестиком на полотні, вставляються в рамку і служать як сувенір. Стилізовані писанки вив'язують гач­ком, на коклюшках або човником у техніці фриволіте з тон­ких білих ниток, вставляють в яйцеподібну рамочку, нада­ючи вигляду справжнього яйця. Це дуже гарні, ажурні, ви­сокохудожні витвори майстринь високого рівня.

Значне поширення і популяризація звичаю виготовлення писанок не тільки в Україні, а й далеко за її межами, з од­ного боку, є явищем позитивним, але з другого боку без глибинного розуміння його обрядовості, символічності і важливості збереження традицій писанкарство може пере­творитись на наших очах у бездушне ремесло — «модний бізнес», особливо в діаспорі поза Батьківщиною.