___________________________________________________________________________________________ 

 

 

ПІРАМІДИ, ГРОБНИЦІ, ХРАМИ

 

ПОКЛОНІННЯ ФАРАОНУ-БОГУ. Єгиптяни сприймали свого царя як живого бога. Для них він був наділений надприродною си­лою, що допомагала виявляти мудрість у державних справах, здо­бувати перемоги у війнах, підтримувати непорушність світового порядку. Царя вважали сином бога сонця Ра. Коли головним бо­гом став Амон, царя почали називати сином Амона-Ра.

Фараони турбувалися про своє потойбічне життя ще на землі. Вони починали будувати собі гробницю, як тільки вступали на трон.

Величина усипальниці символізувала велич царя-бога.

ПІРАМІДИ І ВЕЛИКИЙ СФІНКС.  На лівому березі Нілу, край пустелі Сахари, височать знамениті єгипетські піраміди — кам'яні гробниці фараонів. Піраміди здавна вважалися одним із се­ми чудес світу. Араби склали приказку: «Все на світі боїться часу, а час боїться пірамід». До нашого часу збереглося близько ста пірамід. Колись їх було більше, але деякі з них зруйновано, деякі засипав пісок, що постійно насувається з пустелі.

Три найвищі піраміди — фараонів Хеопса, Хефрена і Мікеріна. Коло них здіймається велетенська камінна статуя Сфінкса — фантастичної істоти з тулубом лева та головою фараона. Висота Великого Сфінкса — 20 м. «Батьком жаху» називають араби-кочівники цю статую.

Людей ще в давнину вражали велетенські розміри пірамід. Ви-піраміди Хеопса — 137 м. Учені стверд­жують, що колись вона була ще вища. Щоб обійти піраміду кругом, треба пройти по піску цілий кілометр. Відо­мо, що піраміду будували 20 років, а дорогу до неї — 10 років. Усю споруду збудовано з 2 300 000 блоків, з яких найменший важив дві з полови­ною тонни.

Ще в давнину піраміда вважалася кам'яною математичною загадкою, її чотири грані орієнтовано за чотирма сторонами світу, а висота становить од­ну мільярдну частину відстані від Землі до Сонця.

НАПИС В РУЇНІ

І кожна цегла, статуя, колона,

мережечка, різьба і малювання

незримими устами промовляє:

«Мене створив єгипетський народ

і тим навік своє імення вславив».

Леся Українка

Будівельники розуміли, що будують фараону вічну домівку, тому до роботи  ставилися  надзвичайно сумлінно.   Поверхню піраміди облицьовано добре відшліфованими й припасованими одна до одної кам'яними плитами. Між ними не можна просу­нути навіть лезо ножа. Зала, де стояла труна з мумією фараона, була влаштована всередині піраміди. До неї вів    довгий    коридор    з    пастками    для грабіжників. Ніщо не мало турбувати вічний спокій царя.

Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н.е. відвідав Єгипет і записав цікаві відомості про піраміди.

ЄГИПЕТСЬКА ГРОБНИЦЯ. На західному березі Нілу, коло пірамід та Великого Сфінкса було стародавнє єгипетське кладовище, яке називалося «містом мертвих».

Знатним та багатим людям, фараоновим вельможам будували гробниці у вигляді підземних кімнат, вирубаних у скелях на західному березі Нілу.

РОЗПИСИ. Стіни гробниць були потинь­ковані і вкриті кольоровими малюнками — розписами. На них зображували, як боги ве­дуть померлого на той світ, малювали сцени потойбічного життя, яке єгиптяни уявляли як продовження земного, тільки щасливішого.

Ось ми бачимо, як знатний єгиптянин полює на птахів у заро­стях папірусу на Нілі. В другій гробниці намальовано бенкет у домі знатного єгиптянина. Гарні жінки в чорних перуках сидять перед низенькими столиками з наїдками і напоями. В руках у них квіти лотоса, їх розважають музи­канти та акробати. В третій гробниці на стіні намальовано жнива. Засмаглі на сонці селяни збирають врожай. Далі погоничі  проганяють биків по колосках, щоб їх обмолотити.

Художники малювали за встановленими правилами. Голову людини та її тіло малювали в профіль (збоку), а плечі були розвернуті пря­мо. Око малювали завжди прямо.

Розписи робилися також у палацах і будин­ках багатих людей. Але вони збереглися не скрізь.

СКУЛЬПТУРА. У гробницю клали багато ко­штовних речей і маленькі фігурки людей — прислужників, куховара, пивовара, селянина, наглядача.                                                                       

Вважалося, що ці статуетки працюватимуть за померлого на то­му світі.

В окремій кімнаті стояла статуя небіжчика. Єгиптяни гадали, що у статую вселиться душа людини після її смерті. Тому статую намагалися зробити дуже схожою на небіжчика. Скульптори висікали статуї з твердого і м'якого каменю. Гранітні статуї богів і фараонів полірували до блиску. Вони сповнені величі та спокою.

Статуї, зроблені з м'якого каменю, розмальовували різними фар­бами.

Одного разу під час розкопок археологи знайшли чудову скульптуру — голову єгипетської цариці Нефертіті. Коли її вико­пали з піску, то побачили, що в неї намальоване лише одне око, а друге художник не закінчив, щоб у скульптуру передчасно не вселилася душа живої людини.

Скульптури велетенського розміру та барельєфи — опуклі зображення, висічені на кам'яній плиті,— збереглися та­кож у храмах, де поклонялися богам.

МУМІЇ. В окремій кімнаті гробниці був саркофаг із му­мією. Єгиптяни вважали, що кожна людина має дві душі: Ба і Ка. Душа Ба вилітає з тіла після смерті, як птах, і потрап­ляє на небо. Душа Ка — двійник людини.

Щоб забезпечити безсмертя, потрібно зберегти тіло померло­го. Для цього тіло бальзамували, тобто виготовляли з нього мумію. З тіла виймали нутрощі і занурювали його на 70 днів у розчин соди. Після цього тіло обмотували полотняними бинтами, які були просочені пахучими смолами. Нутрощі зберігали в окремих глечиках. Мумію вкладали в розмальовану труну — саркофаг, зроблений за формою людського тіла.

В саркофагах вчені знайшли папіруси з текстом молитов, що складають «Книгу мертвих». Бідняків не бальзамували, а ховали їх просто в піску.

Незважаючи на те, що єгиптяни вірили у потойбічне щасливе життя і в безсмертя душі, вони дуже журилися, коли помирали їхні рідні. На статуї молодого вельможі Рахотепа написано звернення до бога вечірнього сонця Атума, сповнене суму і страху:

О Атуме, це означає, що я виряджаюсь в пустелю?

Адже там нема води, нема повітря, вона глибока-глибока!

Вона темна-темна, вона вічна-вічна!

ЯК ЗНАЙШЛИ ГРОБНИЦЮ ФАРАОНА ТУТАНХАМОНА. Спочатку для єгипетських фараонів споруджували величезні піраміди. Але згодом люди переконалися, що товсті стіни не. можуть захистити мумії та скарби від грабіжників. Тоді стали будувати підземні гробниці в потаємних місцях у Долині Царів. Однак злодії і тут знаходили і викрадали скарби. На долю вчених залишалися самі лише порожні гробниці.

У 1922 р. археолог Картер та англійський лорд Карнарвон знайшли цілу, непограбовану гробницю фараона Тутанхамона. Це було видатне археологічне відкриття XX століття.

Довгі шість років копали вони в Долині Царів і нічого не знаходили. Працювати було дуже важко. Пекло сонце, вітер ніс хмари піску. Долина Царів давно вже була перекопана іншими археологами та шука­чами скарбів, і тому ніхто не вірив, що Карнарвон і Картер тут щось знайдуть. До­вкола височіли купи піску та землі, у ске­лях чорніли отвори — входи до вже розвіданих гробниць. Одного разу, коли робітники розібрали купу каміння, вони раптом побачили сходи, що вели вниз. У кінці ходу були запечатані двері. На печатці вчені побачили зобра­ження шакала і дев'ятьох зв'язаних полонених. Це була печатка хранителя «міста мертвих». Не лишалося сумніву, що знайдено царську гробницю.

Картер зробив у дверях дірку, просунув туди руку зі свічкою і заглянув усередину. Спочатку він нічого не міг розгледіти у тем­ряві, а потім почали вимальовуватися різні речі — статуї, колісниці, ліжка, скрині, глечики. Це все так вразило Картера, що він просто занімів. Карнарвон спитав його: «Чого ви мовчите, чи ви щось там бачите?!» Картер відповів: «Так, дивовижні речі!»

Коли вчені зайшли до першої кімнати, їх охопило глибоке хви­лювання, адже минуло три тисячі років відтоді, як сюди востаннє заходили люди. В гробниці було багато скарбів. На ліжках і під ни­ми лежали скриньки та коробки з намистами, браслетами, перс­нями, з їжею, яку дали на той світ фараону.

Речей було так багато, що вчені розбирали їх цілий рік. Діяли вони дуже обережно, бо речі постаріли, дерев'яні стільчики і колісниці струхлявіли, нитки від намиста порвалися. Отож муси­ли все це гарно закріпити, склеїти, сфотографувати, аж тоді тільки можна було виносити речі та відправляти їх до музею.

У кам'яний саркофаг було вкладено один у другий кілька ящиків, зроблених за формою людського тіла,— труни. Із чоти­рьох боків саркофага було висічено фігурки богинь, які руками не­начебто захищали фараона від усякого зла. Останню труну, в якій лежала мумія Тутанхамона, викуто із чистого золота масою в кіль­ка тонн з портретною маскою фараона. Але Картера найбільше вразило не золото, а віночок сухих польових квітів, який поклала у гробницю молода вдова Тутанхамона.

Фараон Тутанхамон помер, коли йому було вісімнадцять років, від якоїсь хвороби. Він ще не встиг здійснити нічого важливого, проте в його гробниці знайшли стільки скарбів! Які ж тоді були скарби в гробницях знаменитих фараонів? Мабуть, ще більші. Але їх пограбували злодії ще в давнину. Гробниця Тутанхамона єдина випадково вціліла від грабіжників. Тепер кожен, хто приїздить до Єгипту, може побачити ці скарби в музеї.

ХРАМИ. Житлом богів уважалися храми. Там стояли їхні кам'яні статуї. Перед статуями богів були столики-жертовники, куди єгиптяни складали свої подарунки богам. У жертву богам приносили овочі, квіти, телят, гусей. Фараони дарували храмам багато золота та коштовностей.

Єгипетські храми зверху в плані мали вигляд прямокутника. Вони були оточені могутніми стінами. Дорога до храму йшла поміж рядів статуй сидячих сфінксів. Навколо святилища здіймав­ся цілий ліс колон, зроблених у вигляді пучків лотоса та папірусу. Стіни храмів прикрашали барельєфами, розписами.

Будинки простих людей і навіть палаци вельмож та фараонів будували з невипаленої цегли — сирцю. Через це вони погано збе­реглися. Зате храми і гробниці будували з каміння. Це пояс­нюється тим, що земне життя єгиптяни вважали скороминущим, а потойбічне — вічним.

 

ЄГИПЕТ У ПЕРІОД НОВОГО ЦАРСТВА

 

ЄГИПЕТ ЗНОВУ СТАЄ МОГУТНІМ. У XVII ст. до н. е. Єгипет завоювали дикі племена гіксосів.  Вони хазяйнували майже сто років, жорстоко поводилися з мирним населенням, руйнували хра­ми богів. Єгиптяни кілька разів піднімалися проти завойовників, та безуспішно. Гіксоси билися на колісницях, запряжених кіньми, яких у Єгипті ніколи раніше не бачили. Єги­петські воїни тоді знали тактику лише пішого бою.  Та поступово вони  перейняли тактику колісниць. Єгиптяни заключили воєнний союз із сусідніми державами і в 1551 р. до н. е. про­гнали гіксосів зі своєї країни.

Із цього часу починається третій період в історії стародавнього Єгипту — Нове царство. Єгипет досягає світової могутності. Його влада простягається на сусідні країни.

Столицею Нового царства стало місто на півдні країни — Фіви. Покровителем Фів вва­жався бог сонця Амон, який відтоді став голо­вним богом всього Єгипту.

ЦАРИЦЯ ХАТШЕПСУТ. Навпроти Фів, на тлі скелястих гір, і нині можна бачити величні руїни храму-гробниці Хатшепсут (XV ст. до н. е.). На терасах навколо храму колись росли рідкісні дерева, які єгиптяни привезли з країни Пунт. Цариця організувала експедицію в цю країну, щоб дістати пахощі. Вона звеліла скульпторам увічнити цей похід на барельєфах свого храму-усипальниці.

Хатшепсут — «Перша серед найвродливіших» — правила Єгиптом 22 роки, не підпуска­ючи свого пасинка Тутмоса до трону. Вдягнувши подвійну корону Верхнього та Нижнього Єгипту і підв'язавши штучну борідку, цариця з'являлася у тронному залі, де приймала послів і сановників. Та ось юрби плакальниць оголосили про смерть цариці. Розкішний саркофаг з її мумією поставили на полоззя, і бики повезли його по гарячому піску пус­телі до вже готової гробниці.

ФАРАОН ТУТМОС III. Великим завойовником був цар Нового царства Тутмос III. За його прав­ління територія Єгипту збільшилася утричі. Він мав могутню армію (схе­ма 2) і завоював країни східного Се­редземномор'я — Палестину і Си­рію, країну на південних кордонах Єгипту — Нубію та інші.

Завойовані держави виплачували Єгипту данину.   З  Нубії єгиптяни привозили золото, слонову кістку, приганяли   полонених.   В  усіх за­войованих країнах будувалися фор­теці і розташовувалися єгипетські військові гарнізони. Всього Тут­мос здійснив 17 походів. Він перетворив Єгипет на могутню світо­ву державу.

ФАРАОН-РЕФОРМATOP EXHATOH. Серед фараонів не всі бу­ли завойовниками. Траплялися і фараони-романтики, які не лю­били проливати кров. У XIV ст. до н. е. царем став юний Аменхотеп IV. Він відмовився від старих богів Єгипту, посварився із жерцями і встановив єдиний культ бога сонця Атона. Аменхотеп збудував собі на новому місці столицю, яку назвав Ахетатон, тобто «Місце сонячного обрію», а собі взяв нове ім'я — Ехнатон, тобто «Любий Атону». Ехнатон складав гімни на честь бога сонця.

Дружиною Ехнатона була цариця Нефертіті (це ім'я означає «Прекрасна прийшла»), її скульптурний портрет знайдено в руїнах Ахетатона під час розкопок. Вона по­стає перед нами як молода жінка з ніжними рисами об­личчя, з лебединою шиєю, великими видовженими очи­ма, сповненими мрійливості та чарівності.