Подільські Товтри – унікальний природний об’єкт, своєрідний геолого-ботанічний пам’ятник, який не має собі подібних як в Україні так і в Європі в цілому. Аналогом Подільських Товтр в світі, тільки дещо більшим і набагато молодшим, є Великий Бар’єрний риф, що простягається вздовж східного узбережжя Австралії. Вже один цей факт дає змогу вважати Подільські Товтри туристичним об’єктом як державного так і міжнародного рангу.

 Горбисте, висотою 350-450 метрів, пасмо Товтрів простягається з північного заходу на південний схід від смт.Підкамінь Львівської області через територію Тернопільської та Хмельницької областей аж до Румунії. Довжина Товтрового пасма – понад 250 км, ширина – 2-6 км, у районі ріки Збруч – до 10-12 км, на Хмельниччині – 5-6 км.

 П’ятнадцять – двадцять мільйонів років тому поверхня сучасного Поділля була вкрита водами внутрішнього Сарматського моря. На ділянках суші, завдяки м’якому, теплому клімату, пишно розвивалася субтропічна рослинність. Багатою і різноманітною була фауна і флора морських глибин. Протягом сотень тисяч років у теплих мілководних товщах відмирали гігантські колонії коралів, водорості, моховатки, молюски та безліч інших морських організмів. Їх рештки, разом з дрібними частинками гірських порід, поступово відкладалися, нашаровувалися вздовж узбережжя древнього моря, утворивши на протязі кількох сотень кілометрів величезний коралово-рифовий бар’єр. Коли внаслідок процесів Карпатського горотворення територія сучасного Поділля почала підніматися, море відступило на південний схід. А на його колишньому дні залишилася височіти довга гряда вапнякових гір, яку вчені називають тепер Подільськими Товтрами.[1] .

 Товтри магічно манять до себе, адже кожен, хто хоч раз побував тут, не може забути цю казкову країну мальовничих горбів, порослих прадавнім медоносним зіллям і столітніми лісами. Чомусь так приваблює до себе край, названий місцевими жителями п’янким і співучим словом „Медобори”, а туристами – „Подільською Швейцарією”.

 Територія Подільських Товтр для туристичної галузі є цікавою з точки зору двох основних компонент. Перша компонента – природничо-естетична і друга – краєзнавчо-історична. Існують і інші але їхнє значення мінімальне. Обидві компоненти претендують на повноцінний цивілізований розвиток і можуть забезпечити і, в принципі, вже забезпечують основні функції туризму на займаній території.

 Варто зазначити, що враховуючи специфіку території. і в цьому є неабиякий позитив, переважна більшість туристичного користування даною територією – це активний туризм. Лише за незначним виключенням, що включає в себе, в основному, елемент історичного вивчення території, присутній пасивний вид туризму, тобто подорожі за допомогою механічних транспортних засобів.

 Одна з важливих функцій туризму – оздоровча або рекреаційна, дозволяє відновити сили та внутрішні резерви людини, затрачені як в ході трудової діяльності, так і при виконанні поточних побутових обов’язків. З точки зору безпосередньо туриста як споживача турпродукту саме оздоровча функція туризму є пріоритетною. Ця функція є найбільш перспективною, оскільки переважна більшість потенційних туристів є мешканцями обласного центру (м.Тернополя), що знаходиться на відстані 12-20 км від головної гряди та значної частини рекреаційних об’єктів. Відпочинкові та оздоровчі маршрути можна організовувати в районі с.Дубівці Тернопільського району та с.Старий Збараж Збаразького. Ці маршрути можуть бути як лінійні так і кільцеві. Доцільно організовувати і турпоходи на більші відстані аж до крайніх точок Подільських Товтр. Саме цьому аспекту Подільські Товтри сприяють якнайширше, бо кожен організатор турпоходів може вибрати оптимальну модель подорожі як за складністю, наповненням, так і за тривалістю. Потрібно відзначити, що неабиякий інтерес для туристів становлять місця, де Товтрову гряду перетинають річки Гніздична, Гнізна, Збруч, Смотрич, Студениця, Тернава та інші, бо саме тут Товтри найбільш орографічно виражені.

 Якраз в Подільських Товтрах вже діють і постійно створюються нові туристичні маршрути: піші та кінні, водні, лижні, автомобільні та велосипедні. Серед них одно- та багатоденні, пізнавальні й оздоровчі, з виїздами на конях і плаванням на човнах, риболовлею і полюванням та, звичайно, з відвідуванням мінеральних джерел і здравниць, природних та історичних пам’яток.

 На території Подільських Товтр є чимало об’єктів, що входять до природно-заповідного фонду України, наприклад, заповідник „Медобори”, НПП „Подільські Товтри”, 7 заказників, 19 пам’яток природи та перспективний регіональний ландшафтний парк „Збаразькі Товтри”, причому зберігається тенденція до збільшення як кількісно, так і за площею.

 Для вивчення історичного минулого нашого краю чекають відвідувачів замки в смт.Залізці, м.Збараж, м.Скалат, смт.Сатанів, м.Кам’янець-Подільський. Цікаві гідроресурси Медоборів. Тут бере початок кілька річок, є озера, ставки. За три кілометри від смт.Сатанова, на лівому березі річки Збруч, б’є джерело, вода якого за хімічним складом подібна до відомої на весь світ трускавецької „Нафтусі”. Багато джерел на правому березі Збруча, поблизу села Крутилів.[1] . До об’єтів туристичної зацікавленості слід віднести і унікальні карстові джерела, що знаходяться в околицях с.Вікно Гусятинського району та майже через 80 км , біля с.Дубівці Тернопільського району. [2].

 Окремими туристичними ресурсами виділяються печери. Найцікавішими з них є печера „Довбушева” біля с.Залужжя Збаразького району та вертикальна печера „Перлина”, „Печера відлюдника” а також печера „Христинка” які знаходяться поблизу с.Крутилів та с.Городниця на території заповідника „Медобори”, печера „Атлантида” та печера Кармалюка, що на території НПП „Подільські Товтри”. Цікавими стають подорожі до найвищої вершини заповідника „Медобори” – гори Богут, де знаходилося давньослов’янське язичнецьке святилище – капище, де ймовірно стояв відомий збручанський ідол – фігура-стовп із сірого вапняку давньослов’янського бога Святовида.

 На протязі будь-якого маршруту туристи мають змогу милуватися представниками унікальної Товтрової флори і фауни. Серед флористичного різноманіття, а це понад 1100 видів, є немало реліктових та ендемічних видів, значна частина зних занесена до Червоної книги України.Особливої уваги заслуговує квітка-легенда – ясинець білий або як його називають в народі – неопалима купина.

 На жаль об’єктами для туристів стають і закинуті кар’єри, де добували вапняк, пісковик і пісок, як приклад нераціонального природокористування.

 Надзвичайно потужний потенціал Подільських Товтр для шкільного туризму, особливо стосовно міських школярів. Незначна віддаленість, порівняно нескладні маршрути – це ті передумови які задовільнять будь-які туристичні забаганки школярів, включаючи і школярів молодших класів.

 Детальнішого освоєння потребують також об’єкти сакрального туризму, що знаходяться в межах описуваної території, особливо пошкоджені та зруйновані храми. Мабуть цікаво буде відвідати численні водяні млини, що вже хоч і не працюють але збереглися в багатьох населених пунктах на території Подільських Товтр.[2].

 Крім традиційних видів туризму, набувають розвитку і певні модернові напрямки, серед яких вже існують дельтапланеризм, парапланеризм, а в м.Кам’янець-Подільський та околицях стрибки з „тарзанкою”і подорожі на повітряних кулях та інші.

Література:

1. Радзієвський В.О., Бурма В.О. Медобори. Путівник. Львів, Каменяр,1975.

2. Каплун І.Г. Оптимізація природокористування Подільських Товтр.: Наукові записки Тернопільського нац. пед. університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2004. - №1. – 315 с.

3.  Каплун І.Г. Туристичний потенціал Подільських Товтр//Вісник наукових досліджень. Серія: Туризм. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ Галицького інституту імені В’ячеслава Чорновола, 2006. – Вип.2.