Більша, північна, частина Північної Америки входить до Голарктичної флористичної області, менша, південна, – до Нетропічної.

 Загальна кількість видів рослин Північної Америки становить приблизно 30 тис. Рослини континенту часто вражають розмірами і швидкістю свого росту. Тут багато своєрідних видів: гікорія, магнолія, тюльпанне дерево, туя, тсуга, секвойя.

 Розподіл рослинних зон у Північній Америці має свої особливості, які визначаються характером її обрисів, орографії і клімату.

 Широтні зони розташовані тільки на півночі материка і представлені тундрою і тайгою. Зональність території, розміщеної на південь від Великих озер, має меридіональний характер. На захід від узбережжя Атлантичного океану, в зв'язку із зменшенням опадів, ліси переходять у лісостеп, далі лісостеп змінюється степом, який, у свою чергу, переходить у пустиню. Вздовж узбережжя Атлантичного океану широтна зональність зберігається. Зону тайги тут змінюють мішані, широколисті ліси, що переходять на південному сході материка в субтропічні вічнозелені ліси.

 Пустині тропічного поясу, тропічні ліси і савани на півдні і південному сході Північної Америки не утворюють широтних смуг, а розташовуються окремими ділянками.

 Крайня північ Північної Америки – майже весь о. Гренландія, центральна частина Землі Елсміра, Баффінова Земля і території, що прилягають до неї, вкриті материковим льодом, а тому зовсім не мають рослинності.

 Південна частина Канадського архіпелагу і вся північ материка Північної Америки зайняті тундрою і входять до Арктичної підобласті Голарктики.

 Тундрова рослинність вкриває Алеутські острови, західне та північне узбережжя Аляски, східний берег Ньюфаундленду і південь Гренландії. Зона тундри в Північній Америці заходить значно далі на південь, ніж в Євразії, особливо на Ньюфаундленді, де межа її досягає 55° пн. ш. Це пояснюється впливом Лабрадорської течії.

 Крайні північні простори цієї зони зайняті арктичною тундрою з мохово-лишайниковою рослинністю. Великі території вкриті болотами. На півдні тундри росте чимало видів трав'яних рослин – представників злаків та осок. Характерні також повзучий верес, карликова береза, верба, вільха.

 На південь від тундри простягається перехідна до лісової зони смуга лісотундри, найхарактерніші рослини якої модрина та чорна і біла ялини.

 Величезні простори в Північній Америці займає зона тайги. Найдалі на північ, як і в Євразії, тут заходить модрина; за нею на захід від Гудзонової затоки поширюється береза, на схід – бальзамічна тополя. На півночі Канади переважає сосна Банкса, яка утворює великі бори, ялини біла і чорна, модрина, береза, осика, тополя.

 На Алясці в цій зоні росте сітхинська ялина, цуги, а також кипарисник горіхоплідний. Взагалі, видовий склад деревних порід у зоні тайги різноманітніший, ніж в Євразії. Так, у районі Великих озер велике поширення мають сосни веймутова і смолиста, туя західна, подібна до піхти, цуга канадська. На узбережжі Атлантичного океану поширені переважно соснові ліси.

 На тихоокеанському узбережжі розташований другий центр поширення хвойних дерев з переважанням дугласії. В районі Сьєрри-Невади і на Скелястих горах ростуть велетенські мамонтові дерева-секвойї, сосна жовта.

 У східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у мішані, що поширені в області Великих озер і в басейні річки Св. Лаврентія. В середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом.

 Узбережжя Атлантичного океану, починаючи від Нью-Йорка і аж до штату Луїзіани на березі Мексиканської затоки, вкрите широколистими та мішаними лісами. Тут, крім сосни, ростуть кілька видів дуба – білий і чорний, бук американський, клен цукровий, ясен, багато видів берези, гікорія біла, тюльпанне дерево.

 На схилах Аппалачських гір у зоні лісостепу ростуть також каштан справжній, клен, різні дуби, кілька видів хвойних, горіх чорний, платан західний.

 Далі на захід від області листяних лісів (від Мічигану до Техасу) з півночі на південь тягнеться широка смуга, де дубові ліси чергуються з ділянками степів. Степові простори Північної Америки мають багато спільного з нашими степами, хоч і мають меридіональне простягання.

 У преріях поширені злакові – бізонова трава, ковила: на бедленді Небраски росте звичайна опунція. 3 південного сходу в область прерій проникають і пустинні елементи, зокрема кактуси, юки та ін.

 Скелясті гори вкриті переважно хвойними лісами. В горах Мексики росте досить цікава декоративна сосна монтецуми, з довгою звислою хвоєю. Альпійська флора тут у багатьох відношеннях нагадує високогірну європейську.

 Пустинні та напівпустинні види рослинності в західній частині континенту поширені в субтропічному та тропічному поясах. У Великому Басейні типовий пустинний ландшафт панує до висоти 1500 м. Тут переважають такі рослини, як дрібнолистий вічнозелений полин, юка й опунція. В пустині штату Арізона трапляються кактус-велетень, а в Техасі – агава.

 У районі Мексики та Каліфорнії поширені чагарникові ксерофільні зарості, так званий чапараль (чагарникові дуби, аденостама, мучниці, рубинія).

 Саме на півночі Мексиканського плоскогір'я знаходиться центр формування кактусової флори, що представлена тут кількома сотнями видів кактусів, юк, агав. Ці рослини надають ландшафту своєрідного вигляду.

 На південь від 38° пн. ш. на тихоокеанському узбережжі США, океанічних берегах півострова Каліфорнії, а також у басейнах Сакраменто і Хоакін, тобто в області із сухим літом і вологою зимою, формується рослинність середземноморського типу; тут ростуть ксерофітні чагарники типу маквіс, а в горах – секвойя. На периферії посушливих районів поширені ліси з різних дубів, хвойних, магнолій, платанів та ін.

 На південь від Мексиканського нагір'я найбільш розповсюджені вологі вічнозелені ліси типу гілей. Найпоширенішими рослинами в цій частині Північної Америки є понад 50 видів різних пальм, вічнозелені дуби, деревовидні папороті.

 На Великих Антильських островах і на півдні півострова Флориди переважають також вологі тропічні ліси, а на узбережжях – мангрові зарості. На окремих островах ростуть кипарисові дерева.

 Більш сухі місця островів зайняті саванною рослинністю з численними колючими бобовими, кактусами, бромеліями тощо. Для високогірних районів Північної Америки типова вертикальна зональність рослинності.

 З Мексики і Центральної Америки походять такі культурні рослини, як кукурудза, гарбуз, бавовник тощо.

 Природна ж рослинність Північної Америки внаслідок втручання людини зазнала великих змін. Зведено багато лісових масивів, розорано великі площі прерій тощо.