(Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)

 

 

На прикладі букових лісостанів природно-заповідного фонду Чернівецької області в результаті рекогносцирувальних та детальних обстежень встановлені суттеві зміни в ентомофітопатологічному комплексі названих деревостанів під впливом антропогенного фактора.

Букові лісостани,ентомофітопатологічний комплекс, антропогенні фактори.

Буковий ліс — це складний комплекс, що складається з різноманітних компонентів живої і неживої природи, які знаходяться в постійній взаємодії та розвитку. Порушення функцій одного із компонентів спричиняє негативні зміни у взаємовпливах між іншими компонентами. Звичайно, це не може не вплинути як на загальнобіологічну стійкість лісового біоценозу в цілому, так і на стійкість його проти деяких негативних чинників, зокрема шкідливих комах та збудників хвороб.

Народногосподарське значення букових лісів дуже велике і з часом буде зростати [25,26]. Завдяки високотехнічним і декоративним якостям, деревина все ширше використовується, особливо в меблевій, хімічній, будівельній промисловостях, літакобудуванні. З букової деревини виробляють паркет, музичні інструменти, ложа для рушниць, колодки для чобіт, сувеніри тощо [11].

Покриваючи підвищені участки рельєфу чисті букові і мішані з участю дуба звичайного (Quercus robur L.), граба (Carpinus betulus L.), липи (Tilia cordata Mill.) та інших порід ліси відіграють величезну ґрунтозахисну, водоохоронну, водорегулюючу роль. Вони сприяють переведенню поверхневого стоку у внутрішньогрунтовий, забезпечуючи рівномірне надходження опадів у річки, охороняють природні та штучні водойми від замулення [9]. За останні десять років значно скоротилися площі букових лісів у Карпатах і як наслідок — повені [30,31].

Нині бук (Fagus sylvatika L.) у лісах зберігся тільки на більшій частині Західної Європи [1,2,10,13]. В низинних районах Притисся і Придністров’я, де знаходиться значна частина лісів природно-заповідного фонду Чернівецької області, чисті букові та мішані з дубом, ялицею насадження розташовані головним чином на горбистих підвищеннях. Різко вираженої поясності в звязку з низькими абсолютними висотами над рівнем моря тут не має.

Основні типи лісу — свіжі буково-грабові діброви та судіброви.

Найбільш високопродуктивні насадження мішані — бука з дубом звичайним, липою сердцелистою в грудових свіжих і вологих типах умов місцезростання [7,19]. Їх характерною особливістю є хороше природне поновлення та різновікова структура.

Метою досліджень було встановити сучасний санітарний стан букових насаджень регіону та виявити зміни, що відбулися в них під впливом інтенсивного антропогенного фактора, намітити шляхи подальших досліджень щодо розробки способів захисту їх від шкідників і збудників хвороб, для підвищення біологічної стійкості лісостанів [30, 34].

Матеріал та методи. Місцями проведення лісопатологічних обстежень були: регіональні ландшафтні парки (Чернівецький — Стороженецьке лісництво, квартали 1-35; Кузьминське лісництво, квартали 1-42, 44-45; Ревнянське лісництво, квартали 1-37; Кучурівське лісництво, квартали 1-36), ландшафтні заказники загальнодержавного значення (Цецено — Ревняньське лісництво, квартали 21-25; Петрівецький — Верхньопетрівське лісництво, квартали 55-67), пам’ятки природи місцевого значення (Ревнянське лісництво, квартал 5, виділ 2; Чудейське лісництво, квартал 8, виділ 10), заповідні урочища — Буковий праліс, Бучок, Реліктова бучина, Ринва, Кривка.

Рекогносцирувальні та детальні обстеження лісових масивів проводили в два етапи: весняні (травень) та літні (липень). При цьому застосовувався ділянковий метод [24]. Для порівняння ентомопатофітопатологічної оцінки обстежували деревостани, в яких застосовували поступові та групово-вибіркові рубки [28,29].

Візуально визначали ступінь пошкодження та ураження листя за відомою шкалою[15,27]. При лісопатологічній характеристиці вказувався вид шкідника та збудника хвороби. На пробних площах проводили суцільний облік дерев за категоріями стану: здорові, ослаблені (незаселені стовбуровими шкідниками та незаражені збудниками хвороб), всихаючі (заселені або заражені), сухостійні, суховершинні, уражені дереворуйнівними грибами, вітровальні [24,27].

Для ентомопатофітологічного аналізу брали по три модельних дерева різних вікових груп (50,80,100 років) з числа тих, які всихають або свіжовсохлих. На них визначали видовий склад стовбурових шкідників і райони їх поселення, а також аналогічно — збудників хвороб [3,5,6,14,15,16, 20, 21, 33, 36].

У насадженнях середньої частини схилів відмічали початок і кінець основних фенологічних фаз розвитку гладкокорого та тріщинуватокорого бука: набухання бруньок, облистяність, цвітіння, дозрівання плодів, опадання плодів, пожовтіння листя, листопад.

При підозрі на ураження кореневими гнилями аналізували кореневу система трьох ослаблених дерев, які почали всихати [35].

Для аналізу якості плодоношення та його кількісних показників закладали облікові площадки розміром 3х3 м зі збором горішків через 10 днів. Насіння поділяли на здорове, пошкоджене шкідниками, збудниками хвороб, гризунами, пусте та недорозвинуте. Насіннєвість бука оцінювали за п’яти-бальною шкалою [37].

За санітарним станом сіянці і саджанці розділяли на чотири категорії:

• Перша — рослини з хорошим приростом, з темнозеленим листям, без ознак захворювань та пошкоджень;
• Друга — приріст малий, листя світло-зелене (салатове), є ознаки захворювання або пошкодження;
• Третя — хворі, сильно пошкоджені, починають всихати;
• Четверта — відмерлі.

Результати обстежень та їх обговорення.

Найбільш розповсюдженими морфологічними формами у бука лісового виявились наступні:

• за листовою пластинкою: широколиста, вузьколиста, круглолиста, зубчаста, розрізнолиста, пурпурнолиста.
• за горіхами: довгоплідна та широкоплідна;
• за строками розпускання бруньок та облистяності: ті, що рано і ті, що пізно розпускаються;
• за корою: гладкокора та тріщинокора [18,23].

Для останньої характерна товста кора, яка в 3-4 рази товстіша за звичайну кору бука, з тріщинами, що нагадує скоріше кору дуба (рідше ясеня, вільхи, явора, ялиці). Тріщинуватість розповсюджена на всій стовбуровій частині дерева. Ця форма зустрічалась у всіх лісорослинних районах Карпат і за їх межами в острівних букових насадженнях [11]. Від бука з такою корою слід відрізняти дерева з тріщинуватою корою тільки в нижній частині стовбурів або іноді з однієї їх сторони . Така тріщинуватість пов’язана, як правило, з віком дерев.

У молодих букових деревостанах до 30 років поодиноко зустрічаються дерева з “кучерявою” корою. Вона нагадує кору деяких плодових дерев. На думку М.П. Мальцева і П.І. Молоткова в майбутньому кора такого бука могла б стати тріщинуватою [11,12].

Ми звернули увагу на цю форму бука через те, що навіть за візуальними спостереженнями бук з такою корою був морозостійкішим і більш стійким проти цілого ряду небезпечних хвороб.

Різниця в сезонних фенофазах бука з гладенькою корою та тріщинуватою суттєва (табл.).

Календар сезонних фенологічних фаз бука лісового (європейського) гладкокорого та тріщинуватокорого в лісостанах Північної Буковини.

Середня частина схилів, 2003 — 2004 рр.

Таким чином, різниця в строках основних фенологічних фаз цих форм бука сягає 15 днів. Особливо це помітно було в 2004 р., коли весна поступово змінювала зиму. Є дані, що належність до відмічених форм дерева зберігають постійно [12,18].

Видовий склад шкідників та збудників хвороб, виявлених при обстеженні.

Плоди та насіння

Збудники хвороб:

• гниль плодиків бука (Botriosporium difusum Cdа);
• загнивання плодиків бука (Xylaria carpophila Fr.).

Шкідники:

• п’ядун зимовий (Operophthera brumata L.);
• листовійка-частушка (Cacoecia crataegana Hb.);
• довгоносики (видовий склад уточнюється);

інші (миші, дикі кабани).

Сіянці та самосів у лісі

Збудники хвороб:

• гниль сіянців (фітофтороз) (Phytophthora omnivora de Bary.);
• вилягання (дитяча хвороба) сіянців (Pythium debarianum H.);
• фузаріоз (Alternaria tenuis Nees.);
• сіра пліснява (Botrytis cinerea Pers.);
• задушення сіянців (Thelephora terrestris Ehrenb.);
• борошниста роса (Mycrosphaera alphіtoides G.);
• песталоціоз сіянців (Pestalotia hartigii Tub.).

Шкідники (хрущі):

• травневі — західний (польовий) (Melolontha melolontha L.) та східний (лісовий) (M. hippocastani F.);
• червневий (Amphimallon solstitiales L.);
• квіткоїд (Anomala dubia Scop.).

Гілки

Збудники хвороб:

• вюйллемінія з’їдаюча (Vuilleminia comedens Nees.);
• імпекс молочно-білий (Impex lacteus Fr.);
• усихання гілок (нектріоз) (Nectria cinnabarina Fr.);
• нуммулярієвий некроз гілок і стовбурів (Nummularia bulliardi Tul.).

Шкідники:

букова пагонова попелиця (Lachnus exicator Alt.).

Бруньки та листя

Збудники хвороб:

• бура плямистість листків (Gloeosporium fagi West.);
• борошниста роса (Mycrosphaera alphitoides Griv.).

Шкідники:

• зимовий п’ядун (Operophthera brumata L.);
• обдирало звичайний (Erannis defoliaria Cl.);
• обдирало оранжевий (Erannis aurentiaria Esp.);
• буковий листовий довгоносик (Phyllobius viridicollis F.);
• букова виємчастокрила міль (Chimabache fagella F.);
• листокрутка дубова серпокрила (Ancylis mitterbacheriana Schif.);
• листокрутка розанна (Cacoecia rosana L.);
• букова міль строкатка (Lithocolletis faginella Z.);
• букова мохната попелиця (Phyllaphis fagi L.);
• буковий кліщик (Monoctenus sulcatus Nal.).

Стовбури.

Збудники хвороб:

• східчастий рак гілок і стовбурів (Nectria galligena Bres.);
• справжній трутовик (біла мармурова заболонно-ядрова стовбурна гниль) (Fomes fomentarius (L.ex. Fr.) Gill.;
• несправжній трутовик (біла смугаста центральна стовбурна гниль) (Phellinus igniarius (L.ex. Fr.) Gоel.);
• біла гниль стовбурів (лускатка струповидна) (Pholiota squarosa (Mull.) Guet.);
• жовто-біла заболонна стовбурова гниль (стереум шерстистий) (Stereum hirsutum (Willd.) Pesc.);
• опеньок осінній (Armillariella melleaе (Fr.ex. Vahl.) Karst.).

Шкідники:

• буковий крифал (короїд буковий) (Ernoporus fagi Fabr., род. короїди);
• західний непарний короїд (Xyleborus dispar F.);
• двокольоровий короїд (Taphrorychus bicolor Hrbst.);
• дубовий деревинник (Trypodendron domesticum L.);
• дубовий заболонник (Scolytus intricatus R.);
• букова дицерка (Dicerca berolinensis , род. златки);
• зелена вузькотіла златка (Aqrilus viridis L.);
• листяний свердлик (Elateroides dermestoides L., род. свердлики);
• дубова бронзова златка (Chrysobothris affinis F.);
• мармуровий скрипун (Saperda scalaris L., род. вусачі);
• булавобедрий вусач (Acanthoderes clavipes Schr.);
• сірий осиковий вусач (Xilotrechus antipole);
• сірий кленовий вусач (Leiopus nebulosus);
• чорна лептура (Leptura scutellata F.);
• великий короткокрилий вусач (Necydalis major L.);
• полосато-строкатий кліт (Anaqlyptus mysticus L.);
• рагій чорноплямистий (Raqium mordax D.);
• шашіль строкатий (Xestobium plumbeum, род. шашелі);
• гребінчастовусий шашель (Ptilinus pectinicornis L.).

Процес відмирання дерев у молодому віці найчастіше починається з заселення їх крони зеленою вузькотілою златкою, крифалом буковим і в завершальній стадії кленовим вусачем та шашелями. Найбільш небезпечні збудники хвороб у цей час — вюйлеміннія з’їдаюча та нектриєвий некроз кори. В деревостанах, краще освітлених сонцем, наприклад після першого прийому поступової рубки, ентомофітопатологічний комплекс є значно чисельнішим, особливою на деревостанах старше 100 років. Першими заселяють дерева буковий крифал, двокольоровий короїд, зелена вузькотіла златка.. Нижню частину стовбурів заселяють дубовий деревинник, сірий кленовий вусач, листяний свердлик. Вусачі, як правило, заселяють дерево тоді, коли воно вже уражене грибами опеньком, справжнім трутовиком та ін.

Висновки

Головною загрозою щодо збереження біорізноманіття букових лісостанів Північної Буковини є антропогенний вплив на лісові екосистеми, що призводить до помітної втрати ними біологічної стійкості. Не зважаючи на те, що бук належить до порід порівняно стійких проти ентомофітопато-логічного комплексу, при проведенні лісопатологічних рекогносцирувальних й детальних обстежень виявлена значна кількість видів шкідливих комах і збудників хвороб, які призводять до патологічних змін у букових насадженнях.

Ентомофітопатологічний комплекс присутній і важливий на всіх етапах життя бука — від насінини до зрілого стану. Найбільше господарське значення мають 21 виявлені збудники хвороб і близько 40 видів шкідників лісу.

Першопричинами ослаблення букових лісостанів є запровадженні дві-три прийомні рівномірнопоступові рубки головного користування. При цьому спрацьовують такі фактори: збільшується кількість дерев з сонце- опіками, морозобійними тріщинами. Через розкачування вітром залишених дерев спостерігаються обриви їх кореневої системи. Важливими серед антропогенного фактора виступають механічні пошкодження дерев при їх валці, трелюванні, а також неорганізованими туристами.

У 65% дерев, що аналізувались після проведення першого прийому поступової рубки, вже після 5 років були виявлені несправжнє ядро, гнилі, міцелій опенька. Ентомостовбуровий комплекс при цьому налічував 20 видів небезпечних представників з родини короїдів, златок, вусачів, шашелів. Досягти господарської стиглості бука через 20 років, як це рекомендується для умов Карпат [4], в умовах Північної Буковини практично неможливо. Вже через 5 років після першого прийому рубки втрати ділової деревини сягають значних розмірів.