Професія -  з  латинської „оголошую  свою  справу”, характеризує  певну  категорію людей, які займаються певним видом трудової діяльності.    Суспільству потрібні спеціалісти різних професій, тому обираючи  майбутню професію необхідно узгодити  свій  вибір з потребами  суспільства  у  кадрах. Це одна з важливих  умов  вибору. Праця  людини ніколи не  може  бути  особистою  справою, вона завжди  має  велике  суспільне  значення.

Саме в юнацькі роки випадає найбільш відповідальний момент в житті молоді - це вибір професійного  шляху,  який  має  кардинальне  значення   для  всього  подальшого   життя.  Причому  цей  вибір  необхідно зробити  ще  у  період  навчання  в  школі.  Тому,  своє  майбутнє  юнаки  та дівчата  повинні   визначити  ще   задовго  до  останнього  шкільного  дзвоника, а  тут  замало  порад  батьків, вчителів, друзів,  необхідна допомога кваліфікованих  спеціалістів.

 Вибір професії — це велика відповідальність. Відповідальність перед батьками, перед суспільством, та найголовніше — перед собою. Відповідальність перед собою, мабуть, найважливіша, і полягає вона в тому, щоб обрати саме свій шлях і ним йти. Бо тільки сама людина може побачити, до чого в неї більший хист, до чого відчуває вона покликання. Кожен відчуває, що йому легше «дається» і, отже, чому зможе присвятити життя. І тут найважливіше — не схибити.

Вибір професії. Яким глибоким змістом переповнене це, здавалося б, звичне словосполучення, скільки в ньому приховано емоцій, тривог, сподівань. Адже це не лише вдале чи невдале рішення юності, а й подальша доля людини, активне, творче, радісне життя або ж пасивне збайдужіле існування; насамкінець, вдалий вибір професії – одна з головних складових і умов людського щастя, усвідомлення своєї потрібності в соціумі. Слід зазначити, що процес професійного самовизначення є досить складним, на нього здійснюють вплив різні фактори. Російський вчений Євгеній Олександрович Климов, котрий зробив великий внесок у дослідження світу професій та професійного самовизначення людей, пропонує вісім основних факторів, які впливають на вибір людиною професії:

1) позиція батьків, старших членів сім'ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;

2) позиція друзів. Дружні відносини старшокласників є досить міцними і вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків - позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;

3) позиція шкільних педагогів. Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чітко розрізняти ці поняття;

4) особисті професійні плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися до спеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план; 

5) здібності. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формується також за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;

6) рівень домагань на суспільне визнання. Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування;

7) інформованість про професії. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії може призвести до серйозних помилок і розчарувань. Наприклад, за легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах - частіше вони обробляють масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей - перш, ніж підготують 10-ти хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інша людина (диктор на телебаченні). Щоб точно знати чим саме займається людина певної професії треба розібратись по яким класам, типам, відділам, групам класифікуються існуючі професії і які ставляться до них вимоги. Допомогти в отриманні достовірної інформації молодій людині можуть батьки, педагоги, а найбільш – психологи-профконсультанти. Вони проводять низку діагностичних заходів по вивченню особистості людини, котра обирає професію, а також можуть детально розповісти про вимоги до професії, котра цікавить саме Вас;

8) схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це - інтереси, підкріплені певними здібностями.

Значну роль у виборі професії відіграє темперамент. Від нього залежить вплив на діяльність різних психічних станів, викликаних неприємною обстановкою, емоційними факторами. Можна образно описати, що люди холеричного темпераменту більше придатні для активної ризикованої діяльності, сангвініки - для організаторської діяльності, меланхоліки - для творчої діяльності в науці й мистецтві, флегматики - для планомірної, неквапливої й плідної діяльності. Далеко не останню позицію у професійному самовизначенні займають характер та самооцінка особистості.

Проаналізувавши все вищевикладене та зважаючи на складність розглянутих понять, можна з впевненістю сказати: для того, щоб підліток правильно і усвідомлено вибрав професію, котра б відповідала суспільним і особистісним потребам, визначив свою професійну позицію, йому необхідна кваліфікована допомога. А саме: розумне психолого-педагогічне втручання, професійне консультування та послідовне проведення всіх етапів профорієнтаційної роботи.

Професію юриста – вкрай відповідальна і важлива. Для юриста є важливими поняття, як «чесність», «справедливість», «права людини».

У своєму житті неодноразово можна стикатися з такою ситуацією: людину звинувачують у чомусь, а вона не в змозі довести свою невинність. Саме для того і існує професія юриста, щоб доводити причетність чи непричетність людини до якогось злочину. Неможливо уявити собі жахливішу ситуацію, ніж таку: людину засуджують до тюремного ув'язнення через щось, чого вона не робила. Адже відомо, що такі випадки є, і вони не поодинокі. Причини можуть бути різними: бажання справжнього винуватця «підставити» саме цю людину; лінощі, недбалість або підкупність міліції, яка не стала довго шукати та розбиратися «хто винен»...

Саме у цьому дехто бачить своє покликання: домогтись звільнення людини у випадку її невинності або (якщо судять «за діло») з'ясувати витоки поведінки та вчинків, знайти пом'якшуючі обставини (які, я впевнений, є у кожному випадку) та досягти зменшення покарання.

Той, хто вирішив стати юристом, повинен розуміти, що бере на себе величезну відповідальність, тому що у будь-якому випадку необхідно зберегти об'єктивність та докласти максимум зусиль та винахідливості для захисту свого підопічного, людини, яка довірила свою долю.

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість – одна з найважливіших умов відчуття життєвої повноцінності.

Вибір навчального закладу а згодом професії значною мірою впливає на все наступне життя людини. Тут не можна покладатись на випадковість,  квапитися. Необхідне найсерйозніше ставлення до цієї проблеми не тільки самої молодої людини а й її батьків. У житті людина повертається до питання вибору професії не раз. У перше це питання постає перед нею після закінчення неповної середньої школи у 15-річному віці. Для того,  хто  продовжує шкільне навчання, це питання виникає знову після одержання атестату про загальну середню освіту. Перед юнаками постає  найважливіше питання : йти працювати, поступати на курси, або до вищого навчального закладу. Вирішаючи ці проблеми необхідно знати володіти всіма аспектами цих шляхів, подальшою  перспективою.

Набагато частіше обирають професію своїй  дитині саме батьки. Саме вони, заповнені любов`ю до дитини, але ж маючи туманне уявлення до можливостей дитини, та  перспективності обираної професії до свого малюка найчастіше рушать усю  його долю. 

На мою пам`ять виплинув саме такий випадок, коли батьки одного хлопця, позбавили його найулюбленішого діла, всій мети його життя – бути лікарем. Відбулось це в українському місці Донецьку. З раннього віку хлопчик цікавився біологією, медициною, хімією та іншими науками, яки мали відношення до головної мети хлопця – стати лікарем, хірургом – кардіологом. Коли на сімейної раді вирішувалося питання  про подальшу освіту, подальшій шлях хлопця батьки хотіли, щоб він став юристом за своїм фахом. Вони спиралися на перспективність, цієї галузі, а також на те що батько сам був юристом – практиком, адвокатом, особою, яка захищала законні інтереси громадян у кримінальному та цивільному процесі. Вони вчасно зробили всі умови, щоб їх син займався правом, але хлопчику це не сподобалось і він продовжував  стояти на своєму. Коли він закінчив приватний середній заклад, його мати без будь – яких консультацій зі своїм сином, подала його документи на юридичний факультет, місцевого національного університету. Він вже не зміг не чого зробити, а тому й повинен був вчитися там  цілих п`ять років свого власного життя, вчитися  та не здобувати задоволення від навчання, від самого процесу та остаточного результату. Коли він закінчив, вже вищий навчальний заклад, йому довелося працювати у престижній місцевій юридичній фірмі. Праця була не довгою, і все це із-за того, що він все ж таки не здобував задоволення від такої роботи. Йому пришилося додатково переучуватися на медика, саме на хірурга – кардіолога, і довелося стати справжнім фахівцем своєї справи, але ті п`ять років, яки він провчився на юридичному факультеті, залишаться на совісті його батьків.

Інколи відбуваються й щасливі випадки. Старшокласник , наприклад, може зацікавитися тим, чим захоплюється його товариші, і відповідно до нього обирає майбутній професійний шлях. Трапляється, що не сім `я, не  школа,  а хтось зовсім інший  - родич або знайомий – може правильно виявити певний талант учня та власним  прикладом професійного успіху захопити його до цього професійного шляху. Проте щасливі нагоди не бувають правилом, вони швидше свідчення підвищеної чутливості „чужих” людей до тих задатків дитини, яких не помітило її найближче оточення.

Свою майбутню спеціальність молода людина повинна обирати самостійно, цілеспрямовано, і не поспіхом.

Наша система освіти покликана сприяти оптимальному розвиткові молодою людиною своїх талантів. Водночас це становить передумову найкращого вибору майбутньої роботи. На жаль, ще мало знають у нас про характер, специфіку, умову праці, окремих професій, перспективу певних спеціалізацій. Наприклад, чимало робітничих професій уявляються нам такими ж, як на початку століття. Набагато ширші наші знання про „престижні” спеціальності, скажімо, телеоператор, менеджер, програміст, перукар, тощо або ж професії рідних чи знайомих. Водночас сотні інших можливостей висококваліфікованої, цікавої, перспективної праці залишаються для молоді невідомими.

Коли люди робить ставку на „грошовиті” професії, вона забуває, що вище оплачування праця буває складнішою і важчою фізично чи розумово, вимагає вищої кваліфікації, більшої кваліфікації, більшої відповідальності, затрати часу тощо. До того ж більші гроші, вищи становище самі по собі не зажди гарантують задоволення роботою.

Тим, хто обирає професію, варто задуматися, чи не оцінюють вони життєві перспективи подібним чином. І не зайве нагадати, що більшість наших громадян мають не „престижні”, а інші корисні, необхідні, цікаві професії.

Тому, хто хоче обрати професію, треба оцінити свої можливості критично й прислухатися до порад.