Луцький Верхній замок — один з найбільших і найдавніших на Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він слугував резиденцією глави держави...

Верхній замок - своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим — за Ім'ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь.

Верхній замок — своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим — за Ім'ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь.

Луцький Верхнім замок — один з найбільших і найдавніших на Україні. На жаль, немає більш-менш вірогідних відомостей, хто і коли заснував його. Початок будівництва датують 1290—1340 роками.

Те, що замок здавна називають Любартовим, зовсім не означає, що заснований він за часів князя Любарта, тобто після 1340 року. Посилаються на те, що до цього часу на Русі споруд із цегли не будували. Однак тут слід зважити на те, що Волинське, а згодом Галицьке-Волинське князівство територіальне було найближче до Західної Європи — звідси й могли проникати нові фортифікаційні ідеї. Саме на Волині з'явилися перші муровані вежі, які дещо нагадують західно-європейські донжони. Таку вежу побудовано, наприклад, в 1271—1284 роках у Кам'янці (Брестська область), в 1291 році у Чорторийську (Волинська область). Для будівництва веж застосовували цеглу, отже цей матеріал не був новиною за часів спорудження Луцького замку — існувала вже певна місцева фортифікаційна традиція. Вежа була самостійним елементом кругової оборони.

Питання про дату будівництва Луцького Верхнього замку, на наш погляд, слід розв'язувати саме в такому плані. Укріплений дитинець у Луцьку існував ще за Київської Русі. 1261 року укріплення було знесене на ультимативну вимогу татаро-монгольського баскака Бурундая.

Наприкінці XIII століття тетаро-монголи ще володіли Волинню і важко припустити, щоб вони змирилися з будівництвом такої оборонної споруди, як Луцький замок, В усякому разі Галицько-Волинський літопис, який охоплює події до 1292 року і розповідає про будівельні роботи на волині, не дає відомостей ні про спорудження, ні про існування в той час Луцького замку. Замовчування цієї обставини було б незрозумілим, бо літописець спеціально зафіксував будівництво згаданих уже мурованих веж в Кам'янці-Литовському, Чорторийську, як важливі події в житті Волині.

Деякі декоративні елементи Луцького замку (ніші, поребрик) і, як ми вже говорили, будівельний матеріал — цегла — дещо споріднюють цей замок з Кам'янецькою та Чорторийськими вежами. Це свідчить про наявність місцевої будівельної передусім декоративної, традиції, таку спільність не можна вважати доказом того, що вони побудовані одночасно.

Важливе значення має одне письмове повідомлення, в “Хроніці замойтській” сказаної “Року 1321.. Гедимин пришедши, облегл замок Луцкий” (ПСРЛ, т. 32, М.. 1975, стор. 37). Отже, маємо письмове підтвердження того, що принаймні за 20 років до Гедимімового сина Любарта в Луцьку вже існував замок (в той час там правував місцевий князь Лев). Якщо лучани оборонялися від Гедиміна в замку, тож він у той час (1321 рік) мав бути завершеною спорудою. Тут потрібно зробити таке застереження. В тому ж томі Повного зібрання російських літописів, на сторінці 210, читаємо: “Року 1285, Кгедимин Витенесовичь, великий князь литовский— притягнул до Луцка й облег замок”. Йдеться про одну й ту ж подію — здобуття Гедіміном Луцька, тільки дата — 1285 рік — явно помилкова, бо Гедимін став великим князем у 1316 році. Можливо, ця явна хронологічна помилка й спричинилася до того що вважають, ніби Луцький замок розпочали будувати в 80-х роках XIII століття. Виникає питання: чи був у 1321 році Луцький замок мурованим? Тобто чи це той самий замок, що зберігся до наших днів? Прямої відповіді на це питання в історичних джерелах немає.

Цей замок є одним з найбільших і найдавніших в Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він, разом з примикаючим Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, cпадкоємиці Київської Русі, робить цей замок відмінним від усіх замків України. У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі і Росії.

Впродовж багатьох віків тут діяв крайовий уряд і соборний крилос Луцько-Острозької єпископії, збиралися сейми і станові суди волинської шляхти. Знаменита замкова канцелярія створила і зберегла для України півтора мільйони документів з її історії. Через цю школу адміністративного управління пройшла плеяда визначних громадських і державних діячів, серед яких був і гетьман України Іван Виговський.

Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст.

В замку, на фундаментах князівського палацу, який примикав до В’їздової башти, останнім луцьким старостою Ю.Чарторийським був зведений будинок повітової канцелярії і шляхетських судів. Нині в ньому розмістився художній музей відділ Волинського краєзнавчого музею.

Посередині замкового двору від давньоруських часів існувала соборна церква Івана Богослова. В ній захоронені луцькі князі та єпископи, серед них і будівничий замку Дмитро-Любарт. Зараз над розкритими археологами мурами древньої святині, що 600 літ була духовною столицею східної Волині, споруджено павільйон, в якому планується створення музею.

Будиночок з колонами – повітова скарбниця військового відомства – постав на місці двору владики у 1807 році і нині пристосований під виставки приватних колекцій.

За повітовою скарбницею розташована Владича башта, утримувана в давні часи на кошти владики, від чого і одержала відповідну назву. В ній окрім експозиції замкового арсеналу можна відвідати і єдиний в Україні музей дзвонів.

Під муром, що змикає Владичу і Стирову башти, знаходиться досить великий підвал, в якому зберігались запаси продуктів на випадок облоги замку.

Стирова башта використовувалась замковою канцелярією і архівом, тож, власне, завдяки їй збережено півтора мільйони документів в так званих гродських книгах. Підвальний поверх вежі служив в’язницею для засуджених до страти. В ній провів останні дні свого життя поет і громадський діяч XVIІ – початку XVIІІ ст. Данило Братковський.

Майбутнє національного пам’ятника архітектури України – Луцького замку – бачиться дирекції Луцького державного історико-культурного заповідника у відновленні його історичного архітектурного образу шляхом дальшої реставрації та показу функцій через музеєфікацію замкових об’єктів.