Одеський оперний театр — одна з найкращих архітектурних споруд другої половини XIX ст. Стиль цієї споруди називають еклектикою, тобто мішаниною, хоча це не зовсім відповідає реальності. Стиль «еклектика» виник на противагу класицизму тоді, коли з розвитком капіталізму з'явилась потреба в нових типах споруд, новій будівельній техніці та нових художніх формах, що мали відповідати смакам буржуазного суспільства. В архітектурі ще не сформувався новий стиль, і тому архітектори вдавалися до використання стилів минулого.

Однією з перших споруд, де яскраво позначилися риси архітектури другої половини XIX ст., була Паризька опера, збудована в 1862-1875 рр. архітектором П.І.Гарньє. її фасади та інтер'єри перенасичені декором. Паризька опера була зразком для численних театральних споруд, що зводилися в ті часи. Багато таких театрів збудували віденські архітектори Г. Гельмер та Ф. Фельнер. Серед цих споруд чи не найкращим є оперний театр в Одесі, збудований у ренесансно-барочних формах у 1883-1887 рр.

Театр має зручне планування, великий зал на 1590 місць та широкі фойє, механізовану сцену. Його фасади прикрашені скульптурою. Перенасиченість ліпними роботами з позолотою позначилася на оформленні інтер'єрів. Привертає увагу розпис плафону на теми творів В. Шекспіра. Оперний театр чудово вписався в ансамбль споруд міста і по праву вважається його окрасою. Ось чому одесити охоче прогулюються тут на дозвіллі й залюбки можуть розповісти гостям свого міста про спектаклі і славнозвісних акторів, які виступали на сцені оперного. Рівно як і нагадати про визначні історичні події, пов'язані з приміщенням цього театру.

ЗАМОК У МИРІ

Однією з найкращих пам'яток стародавньої білоруської архітектури е відомий ансамбль замкового комплексу в Мирі. Замок був збудований на початку XVI ст. Його спорудив володар Миру, місцевий феодал Юрій Іллінич. Замок не раз руйнувався під час військових дій, зокрема в 1812 р., коли під його стінами відбувалися бої російської армії з наполеонівським військом. Відтоді його частково реставрували. Збудований він неподалік від містечка Мир Гродненської області, на невисокому березі маленької річки Мирянки. Яскраві барви осені щедро прикрасили навколишні пагорби та гаї. За кронами високих дерев, що обступили дорогу, здалеку видно високі гарячо-червоні башти замку. Вони віддзеркалюються в гладилі широкого ставка, що захищає замок з півдня. З півночі, сходу і заходу навколо замку були високі земляні вали та рови, які колись були наповнені водою. Замок у плані має форму квадрата, трохи скошеного при плануванні. На кожному розі — вежі, висота яких разом з наметами й завершеннями становить 30 м. П'ята, головна, вежа з воротами розташована по центру західної сторони.

Впадає у вічі особливість Мирського замку, що відрізняє його від численних оборонних споруд тих часів. В його архітектурі оборонні риси ніби підпорядковані художнім: виглядом замок аж ніяк не схожий на важкі, суворі й похмурі споруди Середньовіччя. Своєрідний декор з ніш різного масштабу і різних форм, що покриті всередині білим тиньком, і червоний колір цегляного мурування надають йому мальовничості і якогось органічного зв'язку з природою Білорусії, з народним мистецтвом, яскравим, барвистим і життестверджуючим. Усі п'ять веж, які становлять п'ять домінантів ансамблю, мають класичну для східнослов'янської традиції композицію — восьмерик на четверику. Вони мають однакові шатрові завершення та характер декору з плоскими отинькованими всередині нішами. Проте кожна з веж має свій художній образ. Це досягається варіаціями відношень об'ємів четвериків до восьмериків і різним ритмом та неоднаковою композицією ніш. Такі ніші були характерними для білоруської середньовічної архітектури і мали багато спільного із давньоруським декором, прийомами декору готичних споруд Литви і Польщі, а також оборонними спорудами російської та української архітектури. Архітектура замку свідчить про високий рівень знань з оборонної техніки. Вежі були дуже висунуті вперед для флангового бою. Усі бійниці пристосовані для артилерійського вогню, а перекриття веж — для розміщення важких гармат. Кожна вежа мала п'ять бойових ярусів та складну систему переходів. Наймогутніша — головна вежа. Перед нею був барбакан, міст на ланцюгах та залізні грати, що миттєво перекривали прохід через ворота. На другому поверсі вежі міститься замкова капела, у підземеллі — в'язниця. Палац феодала в замку спочатку був одноповерховим і невеликим за розмірами. Згодом, у XVI-XVII ст., палац було добудовано і надбудовано до трьох поверхів. Він займає територію під північною та східною стінами замку. І в композиційному, і в художньому відношеннях палац виступає як другорядний елемент замку, головним компонентом його залишається ансамбль оборонних веж. У всій середньовічній оборонній архітектурі Мирський замок займає особливе місце, в ньому функціональна сторона поєднується з художньою, і сприймається він як прекрасний витвір білоруських зодчих.

АНСАМБЛЬ ПЛОЩІ АЛЕКСАНДЕРПЛАЦ У БЕРЛІНІ

Вагомий внесок у скарбницю надбань світової архітектури вносять країни соціалізму. Соціалістичний лад створює необмежені можливості для розвитку архітектури.

Як фенікс з попелу постала вщент зруйнована фашистськими загарбниками Варшава, де поряд з відродженими й реставрованими стародавніми вулицями й площами піднялися нові прекрасні ансамблі, як наприклад, головна вулиця польської столиці Маршалковська та багато інших. Ще красивішими стали після війни Прага і Будапешт. Новими ансамблями збагатилися Софія і Бухарест, а на Чорноморському узбережжі Болгарії та Румунії виникли численні санаторні комплекси. Деякі з них можна віднести до шедеврів архітектури.

Велике будівництво проводить і Німецька Демократична Республіка. Уже в 1950 р. там було прийнято закон про відбудову й будівництво місії республіки та її столиці — Берліна, зруйнованого під час другої світової війни.  В основу цього закону було покладено документ соціалістичного містобудівництва «16 принципів містобудівництва». За порівняно короткий час було відбудовано більшість зруйнованих кварталів Берліна, відтворено знамениту вулицю Унтер дер Лінден та відомі пам'ятники архітектури — Бранденбурзькі ворота, церкву Маріенкірхе, оперний театр, університет Гумбольта тощо, прокладено нові магістралі, як наприклад Карл Марксаллея, та нові ансамблі площ, як наприклад площа Леніна, де встановленої величний монумент вождя трудящих усього світу В. І. Леніна (скульптор І М. В. Томський).

Один з найкращих сучасних ансамблів Берліна збудовано в 1960-х рр. на Александерплац, що е традиційним торговельним центром міста, де перехрещуються головні міські магістралі. Ще в 1928-1931 рр. тут побудували кілька торговельних споруд за проектом видатного німецького архітектора П.Беренса, що увійшли в ансамбль нових споруд площі. Поряд виріс великий торговельний центр (архітектор І. Кайзер) і висотна (126 м) споруда готелю «Штадт Берлін» (архітектори Р. Корн, X. Шарліпп та X. Богатскі), яка стала композиційною домінантою ансамблю. Навколо будуються Будинок учителя з двома контрастними об'ємами — багатоповерховим основним корпусом, який оздоблений чудовим мозаїчним панно та низьким залом Конгресів, що має положистий купол, а також споруди Будинку подорожей, Будинку електроіндустрії та адміністративних установ. Споруди площі об'єднано в єдину, динамічну й виразну за силуетом просторову композицію, побудовану на контрастах між високими й низькими об'ємами.

В ансамблі площі велике значення мають світла мажорна гама кольору споруд та вдало застосовані засоби синтезу мистецтв — грандіозне мозаїчне панно на Будинку вчителя та монументальний металевий рельєф на Будинку подорожей (художник В. Вомак). Особливе значення для Александерплац мають елементи благоустрою: декоративний фонтан, оригінальний «годинник світу», квітники, гарні й зручні лави. Усе це сприяло тому, що площа стала улюбленим місцем розваг і відпочинку берлінців. Ансамбль Александерплац свідчить про той прогресивний напрям світової архітектури, що в широкому масштабі позначається в будівництві країн соціалізму.