Сучасна наука розглядає туризм як складну соціально-економічну систему. Незважаючи на те, що туризм традиційно відносять до невиробничої сфери, тому що він, насамперед, працює на забезпечення людини повноцінним і раціональним відпочинком, тобто складає значну частину інфраструктури, але незаперечним є і той факт, що зараз туристична індустрія с багатогалузевим виробничим комплексом. З цього випливає, що таке соціальне явище як туризм є багатогранним, має свої, властиві тільки йому функції і, безумовно, фактори, що впливають на розвиток туризму, який у свою чергу впливає на суспільство, на свідомість його членів і особливо на формування свідомості молоді — найпрогресивнішої складової нашого суспільства.
Саме в цьому аспекті важливо розглянути процес розвитку туризму в суспільстві та його вплив на формування світогляду молоді.
Основними факторами виникнення такого соціального явища як туризм були такі
1. Соціально - економічний (тобто розпиток суспільств) та досягнення в економіці.
2. Географічний (різне розташування країн та необхідність налагодження зв'язку між ними, наявність тих чи інших природних ресурсів).
3. Демографічний (тобто збільшення кількості населення та різні демографічні процеси).
4. Політичний (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер впливу).
5. Мотиваційний (тобто зміна ціннісних орієнтацій, зокрема, які пріоритети є визначальними у виборі мети подорожі на даний момент розвитку суспільства).
Ці п'ять факторів буди головними для розвитку туризму в суспільстві до другої половини XX ст. Зараз до них приєднався ще один важливий фактор — екологічний. І щодо розвитку сучасного туризму, то саме екологічний фактор багато в чому визначає його перспективи.
Всі ці фактори взаємопов'язані, взаємодіють і майже однаково впливають на розвиток туризму в суспільстві.
Якщо звернутися до історії туризму, то всю її можна розділити на чотири основні етапи розвитку.
І — з найдавніших часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.
ІІ — з 1841 р. до 1914 р. — етап становлення туризму як галузі.
IIІ — з 1914 р. до 1945 р. — етап формування індустрії туризму.
IV — з 1945 р. до нашого часу — монополізація туристичної індустрії, етап масового туризму.
Само собою зрозуміло, що попередником туризму був будь-який маршрут мандрівки, яку здійснювали наші предки. Головними причинами, що спонукали наших предків мандрувати, були:
— освоєння нових територій, зручних для життя та різних видів діяльності;
— людська цікавість, бажання пізнати навколишній світ;
— сама природа, яка давала нашим предкам можливість мандрувати.
Першим видом транспорту наших предків був човен. Людина підняла вітрила раніше, ніж осідлала коня. Наші предки плавали по річках із жердиною і веслами, виходили у відкрите море раніше, ніж почали їздити на колесах по дорогах. Першими транспортними засобами були судна. Йдучи під вітрилами або просто за течією, стародавні люди змогли заселяти острови. Землі, яких по суші можна було досягти тільки постійним розселенням із покоління в покоління, досягалися за декілька тижнів випадковим дрейфом або цілеспрямовано. Отже, судна буди першим важливим засобом людини в освоєнні земного простору.
Однак казати про будь-яку систему в орґанізації мандрівок не можна. Характер подорожей у стародавньому світі був здебільшого стихійним і примусовим. В основному це були міграції з менш сприятливого місця для проживання в більш сприятливе.
З розвитком суспільства, виникненням товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремленням осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з'явилася категорія людей, що могли подорожувати. Появі цілеспрямованих подорожей сприяли і такі фактори як:
— розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяв як соціально-економічному розвитку суспільства, так і задоволенню потреб людини в пізнанні навколишнього світу. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло в тогочасному розумінні цього слова). Серед них ми можемо назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХІІІ ст., — Марка Поло, який залишив своїм нащадкам “Книгу Марка Поло”, що правдиво змальовувала культуру та побут Далекого Сходу і довгий час була керівництвом для складення географічних карт;
— важливим фактором, що сприяв розвитку подорожей у різні епохи була релігія. Виконання віруючими релігійних обрядів, паломництво до святих місць сприяло тому, що для паломників створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями, тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися пізніше туристи. Прикладом може бути Києво-Печерська лавра, що мала для обслуговування прочан в XVIІ ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну і, що найбільше вражає, “гостинні будинки” — своєрідні готелі для прочан;
— наступним важливим фактором, що сприяв розвитку туризму, був розвиток культури, науки, мистецтва. Природно, що з'являються певні категорії мандрівників з метою ознайомлення з визначними пам'ятниками мистецтва, а також з'являється і друга категорія людей, тих, що прагнуть здобути освіту в інших країнах, вивчати іноземні мови тощо;
— пізнання людиною природи призводить до відкриття цілющих якостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом, що можуть поліпшувати здоров'я людини. Цей важливий фактор сприяв розвитку подорожей саме з метою оздоровлення, то зазвичай є основною функцією такого соціального явища як туризм;
— важливим фактором, що сприяв появі туризму в суспільстві і досі є важливим для його розвитку, є збільшення частки вільного часу, що дав людині не тільки відновлення своєї життєвої сили, а й можливість раціонально й корисно використати свій вільний час для пізнання навколишнього світу, займатись улюбленою справою і виховувати підростаюче покоління, використовуючи досвід і досягнення прийдешніх поколінь і умови та засоби сучасності.
Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг чи паломництва, туризм ще не мав під собою комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та орґанізацій, що допомагають проводити вільний час, здійснювати релігійні потреби або поліпшувати здоров'я, є відособленими. Системною орґанізацією таких заходів ніхто не займається. Туризм існує, але він ще не є галуззю цілеспрямованої діяльності. Така ситуація в розвитку туризму спостерігалася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX ст.
Але незважаючи на те, що туризм не є окремою галуззю економіки і всеохоплюючим масовим явищем у суспільстві, доступним для більшості, він, проте, виконував властиві йому головні функції, а саме:
Пізнавальну
. За допомогою мандрівок людина пізнавала світ, накопичувала досвід, формувала свій світогляд, що сприяло розвитку науки, культури, мистецтва й було важливим фактором суспільного поступу.
Рекреаційну, або оздоровчу
. За допомогою подорожей люди поліпшували своє здоров'я, отримували нові враження, що здебільшого позитивно впливало на фізичне та психічне здоров'я.
Політичну
. За допомогою туризму країни налагоджували зв'язки між собою. Туризм завжди сприяв мирним відносинам між країнами, які відвідували громадяни цих держав. Все це, безумовно, сприяло культурному збагаченню націй та встановленню між ними мирних відносин. Відомо, що першими “туристами” були дипломати. Хоча б у тому аспекті, що їм держава, до якої вони прибували, забезпечувала житло, харчування, гарантувала соціальний захист.
Економічну
. Ця функція туризму полягає в тому, що він забезпечує розвиток окремих галузей народного господарства, які співпрацюють з ним. Це система транспорту, легка й харчова промисловість та інші. Відомо, що туризм ще називають “невидимим експортом”, адже відвідувач з іншої країни, споживаючи продукти та послуги, що надаються йому в даній країні, залишав тут значну частку коштів, які вивіз зі своєї країни.
Виховну.
Ця функція завжди була властива туризму, адже після далеких мандрів далеких не тільки набувала певного доспілу, а й училася терпляче долати незручності, загартовувати тіло й дух, любити свій край, цінувати його, з толерантністю й повагою ставитися до традицій, вірувань, світогляду інших народів. Ось лише головні функції, які властиві туризму, і які він виконує протягом усього періоду свого розвитку.
Докладніше хочеться зупинитися па тісному взаємозв'язку туризму з формуванням світогляду різних верств населення. Треба зазначити, що туризм завжди був тісно пов’язаний з мотиваційною діяльністю людини.
Гостинний двір "Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?
По-перше, до подорожі людину завжди спонукали які-небудь цілі. Основними мотивами в ту чи іншу епоху були торгівля і загарбання нових земель або паломництво, відкриття нових земель, здобування освіти і лікування або просто мандрівка з метою розважитися і тимчасово змінити місце проживання.
По-друге. сама мандрівка породжувала іншу мотиваційну діяльність. Наприклад, подорожуючи в ділових справах, людина бажає пізнати життя того чи іншого реґіону, зайнятися дослідницькою діяльністю або написати книгу вражень. Прикладів цього досить у нашій історії. Власне кажучи, так з'явилася перша туристична фірма, Відомо, що Томас Кук, орґанізовуючи мандрівку для членів товариства тверезості з Лейстера в Лафборо в 1841 р., переслідував скоріше соціальні, ніж комерційні цілі, адже перш з все він намагався подібною акцією привернути увагу до можливості раціонального використання вільного часу. Але водночас ця мандрівка виявила і для самого Т. Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний вид діяльності, і впродовж наступних 20-ти років в Англії почали виникати туристичні фірми.
По-третє, майже кожна мандрівка тісно пов'язана з наявністю вільного часу, бажанням подорожувати і можливістю її здійснити, тобто наявністю коштів. Але можна мати і вільний час і кошти на мандрівку та проводити дозвілля, нікуди не виїжджаючи. І ось тут спрацьовує певна закономірність. Чим освіченіша людина, тим більше шансів, що вона, маючи гроші і вільний час, використає їх для мандрівки, і навряд чи основнім пріоритетом тут буде тільки саме бажання розважитись. Очевидно, що людина з більш високим культурним рівнем буде намагатися раціонально і з користю для себе та суспільства використати свій вільний час. Отже, можна зробити висновок, що туризм виявляв рівень культури та добробуту того чи іншого суспільства.
Якщо проаналізувати рівень розпитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів у використанні свого вільного часу надають перевагу туризму. І це стосується не тільки найактивнішої частини суспільства — молоді та людей поважного віку, але й пенсіонерів, що й підтверджують соціологічні дослідження.
З усього вищевикладеного можна дійти висновку, що туризм мав і має велике значення для розвитку суспільства, адже він не тільки дозволяє людині краще пізнати довкілля, а й суттєво впливає на ціннісні орієнтації людини щодо відпочинку, зокрема, і людської життєдіяльності загалом, що, свою чергу, впливає на світогляд людини та пріоритети, а останні визначають, як людина буде проводити свій вільний час.
Перефразовуючи відомий вислів, можна стверджувати: “Скажи, як ти проводиш своє дозвілля, і я скажу, хто ти". Необхідно зазначити, що не менш важливим для нашого часу є й той факт, що туризм сприяє формуванню найбільш оптимальної стратегії і тактики мирного співіснування націй у гуманному співтоваристві на екологічно чистій планеті.
