Четвер
18-09-20
18:36

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Про Гуцульщину та Гуцулів їхня історія.68ІВАН КУРИЛ ЮК-ҐАВИЦЮК КОСТИН ЛЕПКАЛЮК ГРИЦЬ МОЧЕРНЯК ВАСИЛ


ІВАН КУРИЛ ЮК-ҐАВИЦЮК

 

Що гуцули музикальний народ, то вже всім відомо, але не так багато закарбовано в нашій пресі та літературі про них. Наразі ще чимало імен таких музикантів зберігається в нашій пам'яті. Але час іде, міняються люди, виростає нове покоління гуцулів, яке може й не знати своїх попередників, що уславили свою вужчу Батьківщину-Гуцульщину музикою на різних ін¬струментах. Тож цим коротким нарисом хочемо пригадати на¬шим сучасникам, а також майбутнім поколінням про одного з них, який залишив про себе добру славу гуцульського музи¬канта. А ним був Іван Курилюк-Ґавицюк.

Народився Іван Курилюк-Ґавицюк приблизно в 1890-му ро-

ці (точно дати народження не пригадую), в селі Жаб'є (нині

- Верховина). Свого часу Гавицюк славився на цілу Гуцульщину

як видатний скрипаль. ь *

Свою музичну кар'єру він почав ще в молодих роках, гра¬ючи зі своїм батьком. В той час їхня оркестра складалася з чо¬тирьох осіб: два скрипалі, цимбали і бубон, на одній скрипці грав сам Іван.

Іван Курилюк-Ґавицюк у 1910-му році грав на весіллі своєї сестри, а в 1921-му році на моєму весіллі, коли я одружувався. Пригадую, як чудові мелодії його оркестри неслися по горах і полонинах, насолоджуючи тих, хто мав щастя його слухати. Він грав по цілій Гуцульщині, а коли десь було весілля чи якась розвагова імпреза, то завжди люди питалися: "Чи гратиме Іван

 

Двицюк?" І ,^0АІ було багато охочих лослухат§|Щюг® та численно люди Йшли на ту імпрезу»!

Трохи пізніше його оркестра трохи збільшилася, бо мала у своєму складі вже шість осіб: було додано ще бас і флоерку.

У той час на Гуцульщині був такий звичай, що молодий мусів мати свою оркестру, а молода свою. Коли зближався мое' л один до молодої, щоб забрати її, то його музиканти супро¬воджували його грою, а також грали й музиканти молодої та йшли повільно назустріч молодому і його гостям.

Хто мав щастя мати оркестру Гани щока, то він мав завжди привілей, бо оркестра цього видатного музиканта побивала рекорд будь-кому іншому, ніхто не в силі був конкурувати з оркестрою Гавицюка.

Згодом оркестра Ґавицюка ще побільшилася, бо до неї бу¬ло додано ребро (вона складалася з 8-ми сопілок і двох та¬релі).

У своїй грі Ґавицюк докопував незвичайної віртуозности. Так, наприклад, він міг класти скрипку на голову і, не бачачи струн, вигравати прекрасні мелодії. Між іншим, грав він лівою рукою. За гру в ті часи на весіллі він брав сто золотих, що не кожний міг собі дозволити на таку розкіш, щоб заанґажувати авицюка на весілля.

 

Іван Тонюк

КОСТИН ЛЕПКАЛЮК

 

 

Серед видатних постатей Гуцульшинн в минулому провідне місце займає Костин Лепкалюк. Він був видатним громадським діячем (був послом до галицького сонму), а крім того був зразковим господарем на цілу округ)'. Але пін не тим гордив¬ся, що був великим багатієм, а головно тим, що мав багатство розуму в голові.

Походив він із Старого Косова і там проходило його жит¬тя, сповнене громадськими обов'язками і відданою працею для добра своїх гуцулів. Про Костина Лепкалюка кожний гуцул говорив з гордістю, бо на те заслужив той гуцульський ґазда.

На цілій окрузі не було рівного К. Лепкалюкові по багатст-ву^Але те багатство він нажив чесною працею і своїм глибо¬ким розумом. Він плекав коней, званих "гуцуликами," на яких був тоді великий попит. Ті коні продавано на Балкани, до ці¬сарського війська і взагалі мали великий збут, що давало К. Лепкалюкові великі прибутки.

 

Хоч видатний ґазда К. Леїшаяюк і мав досить наймитів. ІІЛС й сам працював, не ішадашад рук. Серед його маеткіа особливо славилася полонина Крента, яку він придбав у Кар¬патах, неподалік від Жаб'я. Ця полонина була велика й багата на трави. Коли тільки наближалася весна, то К. Лепкалюк за¬лишав Відень чи ЛЬВІЕ і поспішав до хати, щоб самому супро¬воджувати маржину на Креиту. Він обов'язково мусів першим ступити на полонину, коли приганяли туди маржину,

А його дружина так само, як і її ґазда, ніколи не сиділа, склавши руки, хіба у великі свята. Літніми довгими днями біля хати, а довгими осінніми і зимовими вечорами разом з най¬мичками, ткала. У них для ґаздівства майже нічого не купува¬лося, бо все вироблялося домашнім способом.

Костин Лепкалюк, крім усіх додатиіх рис, ще мав неймовір ну фізичну силу. Серед односельчан збереглися перекази, що він вступав у поєдинок з ведмедем і перемагав його,   не раз боровся з грабіжниками на полонині, які приходили з Воло¬щини, і перемагав їх кількох сам.

Помер Костин Лепкалюк 1888-г року у Старому Косові.

 

Микола Домашевський

 

ГРИЦЬ МОЧЕРНЯК

 

Відомий лещетар на Гуцульщині, Гриць Мочерняк наро¬дився у Ворохті, в 1928-му році заснував лещетарськс товари¬ство в Бані Березовій та давав лекції їзди на лещатах. Правда, те лещетарське товариство довго не затрималося, але наука Гриця Мочерняка не пішла намарно. Ті, що навчилися їздити на лещатах від Гриця Мочерняка, вчили інших так, що майже всі хлопці в Бані Березовій знали цю спортову штуку.

Деякі з них купували собі лещата, а деякі їздили на само¬робних. Спсціялістом від виготовлення лещат був Михайло Весоловський.

Яка пізніша доля Гриця Мочерняка, тяжко сказати, бо в 1940-му році він був заарештований большевиками.

 

 

Стефан Григорчук

 

 

ВАСИЛЬ ПОПАДЮК-БАЗЬ (1949-1925)

 

 

Василь Попадюк-Базь народився 1849-го року в Ясіню. Він

відзначився за свого життя, як видатний діяч Ясіня та околиць

на переломі XIX і XX століть, його діяльність була багато-

гранна й плідна.  т\ШШі Ш

 

В житті Василя Попадюка-Базя чи не найбільшою подією та досягненням була його участь в будові залізниці і залізнич-

 

Василь Попадюк-Базь (1924 р.)

 

ної станції в Ясіню (1885 р.). Дорадником і організатором пра¬ці був обраний гуцулами Василь Попадюк-Базь, якого потім перевірила і затвердила на тій позиції урядова комісія Австро-Угорської держави.

Завершення цієї великої будови .закінчилося урочистим прийняттям у Кошицях (Чехо-Словаччина), куди прибув сам цісар Франц йосиф. За його розпорядженням тією новою за¬лізницею прибула делегація з Ясіня першим потягом на чолі | Попадюком Василем. Делегація залишилася в Кошицях кіль¬ка днів, де дістала багато похвал і признання.

Василь Попадюк-Базь займався громадськими справами, допомагаючи гуцулам Ясіня піднестися на вищий щабель жит¬тя. Він є дорадником сільської Управи, а його праця високо цінилася ясінськими гуцулами, його слово було авторитетом для земляків.

Василь Попадюк-Базь та його брат Іван були довший час членами Управи Кураторі!" декількох церков в Ясіню, а зокре¬ма головними кураторами й опікунами Струківської церкви, для якої Василь дарував кілька дзвонів та інші речі для церков¬ного вжитку..На цих численних речах є позначені його ініці-яли.

Перед Першою світовою війною і під час тієї війни Василь Попадюк-Базь виконував контрактові праці в бутинах при ви¬рубуванні державних лісів і потім по насаджуванні молодих смерічок на місце вирубаних масивів.

В тому часі вій також збудував у своїй майстерні прекра¬сний ручний млин на багатьох озублених колесах, яким кори¬стувалося багато гуцулів не тільки Ясіня, але й дальших гу¬цульських сіл.

Василь Попадюк-Базь був добрим ґаздою, досконалим са¬дівником та пасічником: пін завжди плекав у своєму розкіш¬ному саду від 50 до 70 вуликів бджіл. Він також щоліта пра¬цював ватагом на багатьох ясінських полонинах.

& Як і більшість гуцулів, Василь Попадюк-Базь був добрим різьбарем мистецьких виробів, як барилочок до вина, коново¬чок для меду, сметани, бриндзи, баклажиків, глечиків, дере¬в'яних мисок, сольничок, тарілок, ложок та подібного. Пиша¬лися красою його виробу хрестики та топірці.

Всі ці перелічені речі вирізьблювались або випікалися на спеціяльному твердому дереві, з якого той предмет був вироб¬лений, з різноманітною гуцульською орнаментикою.

Цей замітний гуцул помер у Ясіню 1925-го року на 76-му році життя, захворівши на ревматизм. Похорон був надзвичай¬но величавий, якого довершили три ясінські священики: о. па-рох Степан Бачинський, о. парох Ровній і латинсько-католиць¬кого обряду місцевий парох.

Тож із смертю Василя Попадюка-Базя Гуцульщина втрати¬ла одного із своїх видатніших діячів кінця XIX і початку XX століття.

МИХАЙЛО ПАВЛИК

 

Серед цілої плеяди заслужених гуцульських діячів почесне Нрце належить Михайлові Павликові. Це той гуцульський І всеукраїнський діяч, який блиснув надзвичайно яскравим ме-теором на тому ще темному українському небосхилі, яким був час його життя і діяльности.

Михайло Павлик народився 17-го вересня 1853-го року в селі Монастирську( передмістя міста Косова) в бідній гуцуль¬ській родині. Початкову освіту здобув у Косові, середню — в Коломиї»?! а вищу — у Львові на філософському факультеті. Тяжкими були роки навчання для М. Павлика: матеріяльні нс-статки, нужденність в усьому змушували студента шукати за¬робітків, даючи приватні лекції.

Тож іще за молодих років М. Павлик пізнав багато життє¬вих незгод, наочно побачив соціяльну нерівність в суспільстві та злиденне життя бідноти. Тому він і у своєму зрілому віці у своїй громадсько-політичній і літературно-публіцистичній пра¬ці став так близько до гуцульського народу, присвятив коло¬сальну свою енергію і віддану працю для того знедоленого, гнобленого національно і соціяльно свого брата — гуцула.

У свої студентські роки М. Павлик вступив до "Академічно¬го Кружка," який мав москвофільське забарвлення, що Павлик швидко зрозумів і пізніше розійшовся з напрямними того гуртка»; ставши цілковито на патріотичні українські позиції. Той гурток видавав свою газету під назвою|"Друг," в якій М. Павлик помістив першу свою друковану річ "Прийди, весно, прийди свята." Цей віршик було перекладено на музику і дов¬го його виспівували по концертах на західньоукраїнгьких зем¬лях.

Про своє поверхове захоплення ідеями "Академічного

Кружка" Михайло Павлик пізніше писав М. Драгомаиову 20-го

квітня 1876-го року так:        

ЦДавно вже бажав я познайомитися з мудрою, живою і щи¬рою людиною. Отак бувало ходжу, як затроєний, по попах, та де мені в голові їх забави, коли мене все в серце кололо життя їх домів^то я, засумувавшися серед танців і реготу, сиджу со¬бі у кутику й думаю над тим, чого я не виніс зі школи. А та думка перебігала ціле моє житте і губилася в дитинстві, де мене тулило до себе не таке тепле серце, як ті воскові ляльки, що нічого більше не знають, тільки вбирати ся, бляншувати ся, скакати, реготати ся, їсти, спати й не бачити нікого в світі по¬над себе. Гуляють, п'ють та ще й сміють ся з тої ровти, що часом зазирає у вікно, як бенкетують за їх гроші пани. По бен¬кеті ж та скаклива панночка паплюжить мужиків і б'є слуги в лицейУся така поведінка нашої галицької шляхти з робочим бидлом боліла мене, дуже боліла, бо хто ж видержить, як тата його і маму мішають з болотом! Над сим я задумав ся, чи має воно так бути? Школа мені про те не сказала ні словечка, одна тільки мучила ся моя думка, то угинаючи ся, то підносячи ся вгору..?'

З гадкою заговорити про хлопів між тими, що з них ко¬лись вийде інтелігенція, вступив я в "Академічний Кружок". Усі мої змагання кінчили ся непримиренною ворожнечею до ме¬не всіх тих, з котрими я говорив явно і без милосердя. З болю¬чим серцем я від'їхав додому (на великі вакації 1875 р.) і ду¬мав над тим, якби зреалізувати те, до чого мене так тягло.



[10-03-19][Все для туристів]
Бурлаки в Карпатах (0)

[09-09-19][Карпати]
Гірське Озеро Синевір. (0)
[09-07-29][Яремче, туризм, наш регіон.]
Яремче – перлина Карпат (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Привіт з глибини століть - ліванські визначні пам'ятки (0)