Твори І. Балагурака експонувалися на міжнародних ярмао-ках і виставках в Австрії, Болгари, Східній Німеччині, ЧехоСловаччині, Франції, Монголії і ЗСА. Вони й тепер приваблюють увагу відвідувачів у найбільших музеях СРСР. Іван Балагурак — член Спілки художників УРСР В 1958-го року. А в 1968-му році йому присвоєно почесне звання заслуженого майстра народної творчости УРСР.
Зберігаючи самобутні традиції, властиві орнаментальному мистецтву Гуцульщини, мистець чуйно прислухується до живчика сучасної епохи, використовує все нове і творить свої чудові композиції, з яких жодна не повторює собою іншу. А це значить, що він цілком став на позиції так званого соціалістичного реалізму в мистецтві і творить все на замовлення компартії.
Біографія Миколи Федірка різьбаря не гуцула (нар. 1920 р.) нагадує біографію його сучасників. Народився він у селі Курилівці Ланцутського повіту (Польща). Родина була велика і жила весь час в нестатках. З великими труднощами Микола закінчив семирічну польську школу.
І У 1945-му році родина Федірка виявила бажання переселитися на територію Радянсько/ї України і оселилась в Косові, а в 1956-му році Микола Федірко вступає до Косівського училища прикладного мистецтва, на відділ художньої різьби по де- реву
Виконані ним перші учбові завдання підтверджували яскраве природне обдарування молодого мистця. Федірко уважно вивчає мистецьку спадщину Гуцульщини, знайомиться з тех¬нічними прийомами майстрів старшого покоління — Шкрібля-ків, Корпанюків, Девдюка та інших. Він цікавиться також виробами фабрики^"Гуцульщина", збирає і робить самЗбезліч зарисовок найкращих робіт. Ц
його учнівські роботи з орнаментальної композиції, різьби та інкрустації здобули високу оцінку під час показу їх. на ра-йонових, обласних і республіканських виставках. Високу майстерність продемонстрував Микола Федірко у своїй дипломній праці, виконаній у 1951-му році (дитячий Гарнітур меблів).
Успішно закінчивши Косівське училище прикладного мистецтва, він одержує призначення на фабрику Туцульщина". За деякий час молодий майстер привернув до себе увагу високою мистецькою і технічною досконалістю своїх виробів. Під час праці на фабриці Туцульщина" Федірко бере участь у ря¬ді спеціяльних замовлень. Однією з таких робіт було вже зга¬дане древко прапора УРСР. Так само у співавторстві з іншими майстрами Косова Федірко до цієї ж дати виконує декоратнв-но-тематичну вазу.
^Самостійною його працею у цей період був декоративний таріль із зображенням пам'ятника Богданові Хмельницькому § Києві, де чудово проявилось уміння майстра інкрустувати різ¬ними кольорами дерева.
У 1955-му році М. Федірка запросили на посаду майстра мистецької різьби в Косівському училищі прикладного мистец- тва. Тут він із захопленням працював над орнаментальними та-релями, які послав на мистецький конкурс Міжнародного фе-стивалю молоді і студентів у Варшаві, що відбувався в серпні 1955-го року. Там йому було присуджено золоту медаль і яшщ дом лавреата.
• М. Федірко проявив себе, головним чином, як першокля-| сний майстер композиції з мотивами гуцульського орнаменту. З якоюсь дивною легкістю створює він на своїх виробах Чудове мереживо різьби.
Крім орнаментальних, Федірко виконав багато сюжетно-те- матичних композицій. В основному — це праці, присвячені життю і творчості відомих українських письменників, громад- сько-політичних діячів, сторінкам історії героїчного минулого нашого народу.
Значне місце в творчості мистця посідає образ великого Каменяра — Івана Франка. Серед праць на цю тему особливе місце належить багатофігурній композиції "Іван Франко на Гуцульщині". Він відтворює епізод зустрічі Каменяра з гуцу¬лами під час його перебування у Криворівні. Зображення фіґур і пейзажу виконано різними породами дерев — грушею, сли¬вою, явором, горіхом, черешнею. Ця праця репрезентує Федір¬ка як майстра, що досконало володіє технікою інкрустації та інтерасіею.
Для меморіального музею Івана Франка у Криворівні Федір¬ко створив панно "Каменяр на Прикарпатті" (інкрустація), що було представлено на виставці в Софії (Болгарія) в 1958-му роціцДо творчих удач майстра належить декоративно- тема¬тичний таріль з профільним зображенням І. Франка. Кайма та¬реля декорована мотивами гуцульського народного орнаменту. Івано-Франківський музей придбав у мистця панно "Тарас Гри¬горович Шевченко й Іван Якович Франко", виконане у спів¬авторстві з О. Іщенком.
У 1959-му році майстер створив тематичну композицію "За¬хар Беркут", яка увійшла до фондів меморіяльного музею І. Франка в Нагуєвичах.
Боротьба опришків проти національного і соціального гні¬ту польської шляхти в ХУІІ-ХУІІІ ст., яку очолив Олекса Дов-Ещ, знайшла відображення в численних творах письменників І мистців. Не обминув цієї теми і Микола Федірко. Він вигото¬вив декоративний таріль під назвою "Довбуш" способом рельєфної скульптури на замовлений Державного музею на¬родного декоративного мистецтва УРСР в Києві (Лавра) на¬ціонального героя майстер зображує в центрі тареля на тлі гір¬ського пейзажу. Кайма тареля оздоблена різьбленим гуцуль¬ським орнаментом. На цю ж тему виконано декоративне панно, облямоване рамкою, на кутах якої гуцульський орнамент. На прямокутній площині закомпонована постать Довбуша на весь зріст. Ватажок оглядає місцевість з високої скелі, тримаючи напоготові "довбушівку". Карпатські смереки і вершини гір, зображені нижче лінії обрію, і лише в деяких місцях здіймаються темними силуетами трохи вище. Фігура Довбуша висо¬чить над скелями і лісами як символ волі і боротьби за неза¬лежність.
Серед барельєфних робіт майстра привертає увагу декора¬тивний таріль із зображенням видатного гуцульського різьбаря XIX століття Юрія Шкрібляка, виготовлений в 1959-му році на замовлення Коломийського державного музею народного ми¬стецтва Гуцульщини.
Творче пристосування зібраного орнаментального багатства і визначає основну лінію індивідуальности мистця.
У побудові орнаментальних інкрустованих прикрас він віддає перевагу зм'якшеним формам і лініям. Дугоподібні елементи в поєднанні з кружками (у вигляді багатопелюсткової стилізованої квітки) або з кружків, кайма яких складається з 12-15 клинців (зубців, трикутників, гострі кути яких сходяться до центру), виконаних здебільшого інкрустацією, є характерною особливістю орнаментальних композицій М. Федірка. р У сюжетно-тематичних композиціях майстер уміло й гармонійно поєднує і тони кольору. Слід підкреслити й іншу важливу рису, характерну для його творчости, — вміння підбирати природні рисунки текстури дерева. Член .Спілки художників УРСР з 1958-го року М. Федірко творчу працю поєднує з педагогічною діяльністю в Косівському училищі прикладного мистецтва.2).
І Серед сучасних різьбарів видне місце займає Володимир Ґуз (нар. 1904-го року). У 1935-му році він закінчив Львівську школу декоративного мистецтва. Працюючи декоратором-аль-фрейником, вивчав образотворчий фолкльор Гуцульщини. Самостійну діяльність В. Гуз почав у несприятливих умовах тодішньої Польщі, вчитись було тяжко, але наполегливість і бажання оволодіти різьбарством допомогли йому подолати всі перешкоди.
За порівняно короткий час В. Гуз оволодів технікою мистецького різьбарства по дереву. Цьому багато сприяло знайомство з косівськими різьбарями і практичні знання, набуті при створенні проектів гуцульських килимів.
Ш Опанувавши техніку різьби, майстер весь час експериментує, застосовує нові мистецько-декоративні прийоми й нові матеріяли, успішно використовує тонування і розфарбування дерева.
Асортимент мистецьких виробів майстра надзвичайно різно¬манітний* як за призначенням, так і за технікою виконання (шкатулки, баклаги, куманці, обкладинки до книг-альбомів,
Юра Шкрібляк з дочкою. кннги-адреси, портретні рамки, футляри, пенали, топірці, скриньки, цукорнички, палиці тощо).
Одночасно В. Гуз працював над створенням композиції ри¬сунків гуцульських килимів. За його задумом у 1940-му році майстри Косівської килимарської артілі ім, ї Шевченка витка¬ли тематично- орнаментальний килим Ьозз'еднання', який експонувався на Всесоюзній сільськогосподарській вистлвці б[ Москві. Звичайно, цей твір було виконано на замовлення ком¬партії, а не особистий вияв і бажання гуцульських майстрів, які напевне добрг розуміли, що те "возз'єднання" було ні чим іншим, як звичайною окупацією.
Творчі зусилля майстра спрямовуються і на створення нових конструкцій мистецьких меблів, трибун, п'єдесталів для бю¬стів, панно, триптихів, картушів, спортивних кубків, шахових гарнітурів із стільцями й кріслами.} Поверхні виробів мистець тонує в темно-червоні, часто в золотаво-охристі кольори.
Серію декоративно-тематичних творів В. Ґуз присвятив 300 річчю возз'єднання України з Росією. Найхарактернішим із них є декоративний дерев'яний таріль, у центрі якого зображено постать Богдана Хмельницького на коні, з простягненою вперед булавою. На каймі вгорі рельєфно вирізьблений герб СР* СР, по вертикалі кайми—герби РРФСР та УРСР. Тут же автор зобразив кілька архітектурних пам'яток Москви, Ленінграду, Києва, символічно підкреслюючи цим дружні зв'язки російського й українського народів, що є теж напевно спеціальним замовленням компартії, а не виявом доброї волі автора. Зображення розміщені в колах, що об'єднуються гуцульським геометричним орнаментом.
Ж У Косові живуть і працюють ще багато талановитих май-стрів-різьбарів. Серед них — В. Гавриш, який довгий час пра¬цює в Косівському училищі, Д. Гавриш, М. Бернацький, М. Ка» бин, В. Кабин, Д. Лучук, М. Девдюк, Т. Баранюк, Р. Боєчко, М. Довбенчук, М. Юсипчук, О. Іщенко.
