Для молодої плетуть більший вінок, залежно вія  Ікладаючи барвінок так, щоб листочки добре приляга ЧІСКИ! до одних, а хвостики зі споду вінка обмотують червонною зеленою волічкою і переплітають їх биндами й ними оп прив'язують вінок до зачіски.       

У вінок зашивають кілька зубків часнику, щоб "молодих не чіплялоси нічого злого" і кілька монет, щоб "молоді Були завжди при грошах".

Для дружок шиють великі квітки з барвінку, а на середину квітки ставлять китицю з червоно! волічки.

Крім цього приготовляють для молодих "прозірники",

6) тобто малий калач, переплетений навхрест червоною волічкою малою квіткою з барвінку посередині. Цей прозірник чіпляють молодому на хусточці на груди з правого боку, а молода носить його також на хусточці на правій руці. Увечері, коли молоді забавляються, або йдуть відпочивати, то вішають прозірник під образами.

Під час шиття вінків свашки співають таких співанок:

Лежьили берви барвінкові на столі

Та й на зелений віночок молодій,

Благослови, світий Боже, із небес,

Та й, дєдику і мамочко, плести вінок цес.

Ой, де дику та й мамочко, приступ іт,

Та й віночок своїй доні зачніт.

Та сідай-но, молоденька, на столец,

Та й запроси в свої мамки гребенец.

Та й запроси в свої мамки гребенец,

Най розчеше твою дівку під вінец.

Чеши, чеши, моя мамко,|поволи,

Бо вже не будеш чьисатн ніколи.

 

Прийди, прийди, Божа Мати,

Цес віночок зачінати.

Ой віночок барвінковий

Та й для панни молодої. В Ой, дай, мамко, нову голку

Та й тоненьку нитку шовку

Та й ниточку ба й шовчечку,

Штири зубці ба й чесничку І Та й шьи штири сороківці

Під віночок твоїй дівці

 

 

Чеши мамко, ба й поволи Не будеш вже чьисатн ніколи Та білими рученьками

 

Та з дрібними слізоньками. Та з дрібними (сяізонькамії, Та з добрими гадочками. Даю, доню, все, то маю, Долі, доню не втадаю. Ой чому ж ти, молоденька, не тужиш, Шо від тепер дівочкою не будеш? Та й на славні вечерниці не підеш, Бо чоловік спитаєси: куда йдеш? З парубками на розмову не станеш, Бо від мужа доганоньку дістанеш. І так пишно, єк дівочка, не вберешси, З ким бис рада постоєти, не зійдешси. З ким бис рада простоети та й поговорити, Того будеш подалеку обходити.

Ой у саду, у садочку, у кінци, Там сиділа молоденька — барвін тче. Там сиділа молоденька — барвін тче, Вийшов її рідний дєдик та й кличе: Ходи, ходи, моя доню, до хати, Вже чьис тобі під віночск сідати. Ідіт, ідіт, рідний дедю, я піду, Благословіт мій віночок, я сьиду. Ой у саду, у садочку у кінци, Там сиділа молоденька, — барвін тче. Там сиділа молоденька, — барвін тче, Вийшла її рідна мамка та й кличе: Ходи, ходи, моя доню, до хати, Вже чьис тобі під віночок сідати. Ідіт, ідіт, моя мамко, я піду, Благословіт мій віночок, я сьиду.

Ой вінку, мій вінку, Із зеленого барвінку, Кілько сми ті шьинувала, Нікуди ті не Ебирала. А тепер я тебе рушу, Бо носити тебе мушу. У неділю цілу днинку, В понедівнок лиш годинку, А у вівторок вже на клинку, А в середу вже в перинку (подушку). Коли плетуть вінок сироті:

Мамка в гробі лежит, Навхрест руки держит,

 

Дрібні сльози роокг Та й в Господа Бога просит: Пусти мене, Боже, долів, Нй& я піду домія^ Дитя своє спорідити ТІЇ й на посаг посадити.

А Бог ніби відповідає:

Гой. там люди не татари, Диггя твоє спорідили. Дитя твоє спорідили, Та й на посаг посадили.

Коли віночюк уже готовий, тоді жінки, що шили чи плели вінок, кладуть шапку молодого з вінком (у молодої самий ві¬нок) на калачі, що стоять на середині столу, а коло вікна кла¬дуть таріль,, накритий ширинькою. Батьки молодого чи молодої "скуповують"' вінок, вкидаючи деяку суму грошей в таріль для жінок, що шили чи плели вінок. Тоді серед хати перед столом кладуть столедь, на столець подушку, а на подушку сідає мо¬лодий чи молода і схиляє голову на стіл. Батьки беруть калачі з вінком і благословляють свою дитину, дотикаючись тричі7) калачами з вінком її голови і промовляючи: "Благословимо і покриваємо тебе, твоє парубоцтво (дівоцтво) і твою моло¬дість цим вінком із зеленого барвінку і цим Божим даром — калачами та й вінчуемо тобі щьистя і здоров'я від Господа

Бога.

Під час скуповування вінка свашки співають:

Ой, дєдику та й мамочко, Вже готовий ваш віночок. Ми скоренько єго шили Та й до Бога ся молили: Аби долю подав добру Вашій доні й всему роду. То ж викупіт оцес вінчик Ба й за золотий червінчик. Ми не жідаемо много, Лиш одного золотого. Ой били тури8) турові, Уже наші віночки готові. Де си поділи, де си заділи, Молодої (молодого) дєдик? Де си заділи, де си поділи Молодої (молодого) мамка?7^ Шо не підійдут, що не підступлют До тисового столу?

Шо не приступют,. шо не викупют Віночок від жіночок?

Коли батьки вже "скупили" вінок, поблагословили ним свою дитину і поклали їй на голову, свашки співають:

Не папороть тото паде, Дєдик з мамков вінок кладе, А сусідки поправеют Та й у село віріжьиют. Іди, синку, не бариси, Дєдикови поклониси. Дєдикови та й мамочці Та Й всі свої родиночці. Не папороть тото паде,

Дедик з мамков вінок кладе.

Носи, синку, та й здоров, А за нас ба й проси Бога. Ой червона калиночка — багрів цвіт, Засіяла молоденька на ввес світ. €к червона калиночка крапками,') Засіяла молоденька з дружками.

По короткій перекусці молоді вибираються "в село кликати на вісіле", а свашки лишаються, щоб нашити досить квіток для боярів та вбрати деревце. Коли молоді збираються йти в село запрошувати гостей на весілля, свашки співають:

В молодого:

Ой червона калиночка гіле гне,-А молодий Василечко поклін б'є, Перед дєдиком і мамков злегенька, Шо вни его вікохали з-маленька. Шо вни єго з малечку годували, Від вогню та й від води встерігали. Від вогню та й води встерігали, Та й барвінковий віночок придбали. Закувала зазулечка над ставом, Виріжьиє мамка сина у село. Будеш, сийку, бай по селі ходити!' Родиночку на вссілє просити.

В молодої:

Ой ступила молоденька з порога Та бувайко, моя мамко, здорова. Та не плач-ко, моя мамко, за мною, Бо не все я забираю з собою Бо не йду я, рідна мамко, косити,

 

А йду гостей на весіле просити. Ой червона калиночка — багрів цвіт Мене мамка виріжьиє — я йду в світ. Та буду я гет по селу ходити Родиночку на весіле просити: Прийди, прийди, родиночко, до мене, Не меш мати соромочку за мене. Ой червона калиночка гілє гне, І* А наша молоденька в село йде. Та буде вна по селу ходити Та й до себе всю родину просити. Мамка доню спооідьие        І Та й у село віріджьие: З солев-хлібом, калачами, З молодими дружечками. Іди, доню, до родочку Та й по близких сусідочках, Шоб вони тебе прощьили Та й на слюб благословили. Іди, доню, до родочку, Та й по близьких сусідочках, На вінчьине запросити, На весіле приходити.

Коли молода з дружками вже виходять з подвір'я і йде "кликати на весіле", свашки на подвір'ї співають:

Журилиси воріженьки,

Журилиси люди,

Шо на моїй головочці

Віночка не буде.

Ппийшла така годиночка,

Шо я вінчик ношу    

І всіх добрих сусідочків

На весіле ппошу.

Поийдіт, прийдіт, сусідочки,

Буду вас приймати,

Поийдіт. прийдіт, добрі люди,

До моєї хати. руки і взаємно цілують себе, а Молоді йдуть "кликати на весіле" в той спосіб, що насам¬перед молодий з дружбою чи молода з дружками йду тої хати, що від них положені на схід сонця і де ґазди в парі", тобто що там не живе вдовець або B*0B™*-йдуть до родини і до інших сусідів. Запроіи^ вояні сіляя так: входять до хати,. "витаютси , тоото и *

малих дітей ццуют абоїрйице 5 сідають на лаву. За хвильку встають і так запро¬шують:! молодий чи молю да каже: "Просили рас дедя і ма¬ма і я вас прошу, абисте були ласкаві прийти иа весілє. Прошиг гьриходіт." А дружба чи дружки кажуть: "Просили вас вуйко і вуйна і пан молодий (канна молода) вас просит, абисте були ласкаві прийти на весілє. Проши, приходіт." Говорять усі разом. Потім вітаються ще раз і йдуть до іншої хати.

Але під час запрошування молодий не сміє стрінутися з мо¬лодою, бо коли б стрінулися, то їхнє ціле життя перейшло б у сварках. Для того обі сторони мають своїх "підзирачів* (молодих хлопців), які собі взаємно доносять, де знаходиться молодий чи молода. Якщо молодий "маючий", то він носить у торбині пляшку горілки, а дружба калач. Коли вони стрінуть по Дорозі якого ґазду, то молодий запрошує його на весілля і "чьистує* його горілкою, а дружба дає кусок калача "на за¬куску". Якщо молоді мають якусь родину поза своїм селом, то запрошують її ще попередньої неділі через спеціяльного післанця.

Під час коли молоді ходять по селу і запрошують на ве¬сілля, в їх домах свашки "вбирают" деревце. Затикають дерев¬це в калачі, кладуть на середину столу і запрошують батьків молодого чи молодої "зачьиіи" вбирати деревце, співаючи:

Ой устань-ко, мій дєдику, устань-ко, Та й заквітчи деревечко файненько. Та й заквітчи деревечко файненько, Шоби воно засіяло на ввес світ.

Батьки приступають і власноручно починають вбирати де¬ревце: прив'язують до самого вершка деревця жмут "косий", тобто пір'я з когутового хвоста, вшиту з барвінку і позоло¬чену квітку, кілька крачків васильку10) та крайку червоної ка¬лини.") Потім брат або сестра молодого чи молодої зав'язує той вершок деревця довгими нитками червоної волічки і обмо¬тує тими нитками кожний крачок деревця. Аж тоді свашки вбирають деревце крашеним пір'ям і різнокольоровими папе¬рами. Намагаються вбрати деревце12) якнайкраще, "аби не було встиду з ним межи люди піти". Під час цього свашки співають:

Ой летіла зазулечка через сад,

Погубила пірьичко повний сад.

Підіт, дружки,^позбирайте,

Та й деревце повбирайте.

Від вершечка аж до споду — пірєчком,

А на самім вершечку зілєчком.

Від споду до вершка — ялинка,

На самому вершечку — калинка.

 

Коли вже вберуть деревце, співають:

Прийди, прийди, Боже, до нас, Бо в нас тепер гаразд. А ангели воду носьи Та й Пречисту Діву просьи: Ой, Пречиста Діво - Мати, Ходи до нас ба й до хати. Ходи до нас ба й до хати, Та весіле зачінати.

Закінчивши "кликання на весіле", молоді приходять до своїх домів і тепер зачинаються "Заводини". Музика грає, гості "харчуют", випивають і "данцуют", одним словом, "набувают-си". Під час заводин молодий та молода вибирають собі боярів і зараз таки відзначають їх приготованими квітами з барвінку й позолоченими позліткою.