Проща

По вінчуванні родичі застеляють поріг веретою, потім кожних кладе по калачеві, по гусці соли і сідають на лавиці ж вікнами. Матка, а за нею дружби і князь обходять довкола, школи проходять мимо родичів, князь стає проти них, а мат-а просить прощі:

 

Став цес молодий перед вами,

Як свіча перед образами:

І просит уперед Бога милосердного

Господа Ісуса любого,

Пресьвьиту Діву, Матінку Божу,

У цю пору для него пригожу,

1 вас, татку, мамко солоденькі.

І братчики, сестрички рідненькі,

Вас дідів, вуйків і тетічок

1 всіх чужих Чужиночок,

Усю найдальшу родину

І найменчу дитину. 

 

Просимо усіх, аби-сте простили, І в далеку дорогу благословили.

А на ці слова матки відповідають усі гуртом: "Най Бог простит, ми прощаємо!"

Так матка обходить і приповідає три рази і стільки присутні прощають. За кожним разом князь стає на коліна перед батьками, вони хрестять його хлібом і сіллю, князь цілує спершу батька в ноги, коліна, руки і лице, а потім так само й маму.

А челядь у цей час співає за березою.

Лежьили берви бервінковії (2) Золоте .пірєчко стіни гне,   Молодий       

Перед своїм дьидьичком (матінков) з легенька (2) Шо єго змалечку годував,! Від вогню та й води встерігав; Від вогню та й води встерігав, А бервінковий вінець придбав.

 

По обході родичі стають біля порога, застеленого ліжни¬ком, одне з одного боку, а друге з другого, і коли син пере¬ступає поріг, вони затримують його, а челядь у цей час співає:

 

Ой, мамо ж, моя мамо, Відправьий же кас рано, Аби-м сі не спізнили, Шобисмо добре гостили!

А коли батьки, поблагословивши сина тричі, пускають його через поріг, тоді челядь знову співає:

Мамка синка споріджьиє ^Та й у село відправьиє З сілев, хлібом, колачами, З молодими дружбочками. Іди, сину, по рьидочку Та по близьких сусідочках. Шоби тя благословити, (2) На вінчане запросити,   _ Й на весілля приходити.

Примітка: Прощ відбувалося дві. Одна перед запросинами на весілля, а друга в день весілля перед походом до церкви.

 

 

Запросини

 Ім'я молодого.

Потім дружби набирають оріхів, калачів, горілки і з тим іиходять за князем. Найперше ідуть до священика, якому пе¬редають калач і гуску соли, щоб просити благословіння і кли-

Гуцульське весілля кати на весілля. Від священика ідуть до родичів і знайомих запрошувати на весілля. Дружби йдуть з князем, а дружки з молодою-княгинею.

Увійшовши до хати, вони сідають на лавицю, починають розмову на різні буденні теми, а потім просять благословення й говорять вкінці: "Просили тато, просили і мама, просит пан молодий і ми просимо, шосте були ласкаві приходити сегоднє на зачінанє, у вечеріх на зводини, а на весіле, а на пропій". На це домашні віншують, а на відході говорять: "Ідіт здорові!"

Так вони ходять аж до вечора. Тимчасом сходяться запрошені гості і разом з домашніми готують всячину: одні страви і печива, а між ними великий гладкий білий хліб, а інші в'яжуть деревце.          

Убирання деревця

 

На деревце дружба врубує вершок ялиці з трьома верства¬ми. В кожній верстві має бути суччя до пари. Передаючи вер¬шок хатнім, дружба каже: "Спорядіт его файно, щоб було з чим між люди піти!" А коли той вершок поставлять серед ха-Иріївають:

День в якому відбуваються зводини. День в якому відбувається весілля.

Ой устань-ко, мій дьидьичку, Ти ми не вітчим,

 

 

Та увий жи ми деревечко Ти маєш чим.

По тій пісні родичі в'яжуть першу китицю калини або віху на самому вершку деревця, а челядь співає:

Калиночка сі ломит, (Ім'я) сі клонит Дьидьикові й ненці, Найменчій дитинці, Шо его (її) згодували, Посагу призбирали.

 

За родичами зав'язує сестра (у княгині — брат) при чому приповідає: "Йик ти сі діждав, що дьидьо робить тобі весіле, що тобі віно дає, щистьєм і здоровєм тобі віншує і вінком і деревцем, йик тобі сі замало вінок та й деревце за дьидя, так я, сестра (брат), прошу Бога аби дьидьо прожив і я аби сі не забирала(ав), щоби дьидьо і мині подружив. Йик я тобі пиль¬но зав'язала, йик ти сі пильно жьиєш, так дьндьик і мамка мині так пильно аби весілє склали, йик я тобі деревце завьи-зала!" При тих словах в'яже червону волічку на деревце. ЩШ Коли немає рідної сестри чи брата, тоді зачинає перша сестра або брат по родичах або будь-хто з молодших з ро¬дини в'язати деревце. За сестрою в'яже брат, потім рідня та й приявні. А челядь співає:

 

Лежьили берви бервінковії (2) Ой крутое деревечко витоє! (2) Та летіла зазулечка через сад, Погубила піречка повен сад... Підіт, дружби, зберіте, Сосновое деревечко вберіте.    ,щ Від епода до верха волочков, А на вершечку калиночков.

 

Для удекорування деревця челядь приносить васильку, ка¬лини, часнику, барвінку, материнки, гвоздиків, мир-зілля, куд-ревого зілля, червоної, голубої волічки та різних папірців, пер, позолочених горіхів тощо. А прибираючи деревце, дівчата співають:

 

1. Лежьили берви, бервінковії Ой крутое деревечко витоє! Крутое деревечко витоє Перед раєм стояло, В рай ся похиляло, (2) Сильно зацвитало.

2. Лежьили берви бервінковії (2) Ой крутое деревечко витое (2) Соснове деревечко, де росло оно? На жовтім бай пісочку росло оно, А в густенькім бай лузі рубано Щ А на білім бай камені тесано, На тихий Дунай упускано У новий двір унесено, На тисовім столику урьижено На ільчьитих скатерцях убирано. Від споду до верха ялинка, На самім вершечку калинка, Від споду до верха піречко,     * На самім вершечку зілечко.   (Жаб'е).

Багато є ще інших подібних пісень, які співаються у дещо переробленому варіянті, залежно від місцевости. А вище ми подали зразок пісні, що співається в селі Жаб'є, яке тепер називається Верховина.   

А коли закінчиться праця біля деревця, тоді починають робити порядки в хаті, виносять усе з хоромів, щоб було місце для танців, замітають начисто, покривають стіл скатертиною і кладуть на нього деревце, заткнувши його в кислий хліб, під який підстелюють білу вовну.

  

Зачинання (зачінанє)

 

Коли посходяться гості, починає музика грати. А коли музика грає, то одні танцюють, а другі за столом їдять, а потім зміна: ті, що попоїли, ідуть танцювати, а за стіл сідають інші як молоді, так і старші за чергою.        

Другого дня рано князь одягається в нове убрання, закидає на себе гуглю, а дружба зав'язує йому білою хустиною сирний калач до правої руки на живчику і приказує: "Я не зав'язую колач, але зав'язую твоє парубоцтво, шобис тогди парубком став і тогди абис овдовів, як крізь цес колач пролізеш!" А мо¬лодий на це відповідає:- "Я тобі вінчую і тобі кажу, щоби я сі дочекав, щоби тобі другий бажав таке, яке я собі у голову набрав!"

Запросивши статечних ґазді в та ґаздинь, родичі викликають молодого з дружбою надвір. Скрипаль стоїть на задвірку під хатою і грає весільної, а запрошені ґазди стають навколо скри¬паля. Коли молодий вийде з комори, бере його сестра або брат за руку і так ідуть обоє на задвірок між люди, де стають вони в ряд, люди обходять навколо скрипаля три рази, а мо¬лодий за ними, при чому матка тримає йому на плечах калач і свічку. При тому обході співають:

Ой на чістім поли Запрошьили колоколи, На чістім поли Р Бризнули лебеді! Вуздочки на мості Кіньми загриміли! Війди, ненько, з хати, Сина закликати. Він молоденький просит: Ци ти, мати, до хати Ци мене приймаєш? Йик мене приймаєш, Війди на задвірок, Тут мене здибаєш.

Примітка: В деяких селах Гуцульщини зачинання немає, а

натомість є деревце або заводини.