| Четвер 24-04-25 21:43 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ОбжинкиОбжинки Жнива скінчилися. Поля густо вкриті копами. Високі навантажені вози, ритмічно поскрипуючи, везуть урожай із поля додому. В той день, як скінчили жнива, дожали останню ниву, женці ходили по полю, збирали колоски, плели один спільний вінок Із того колосся й співали: Кінець нивочці, кінець, Будемо плести вінець... На Поділлі, крім вінка, ще плететься «квітка» — це п'ять чи шість окремих невеличких снопиків або пучків, сплетених разом в одну суцільність так, що зовні все це справді нагадує велику квітку. Після того, коли квітка і вінок вже готові, дівчата й молодиці вибирають із-поміж себе, звичайно, найкращу дівчину; кладуть їй на голову вінок, дають «квітку» в руки і пускають її поперед себе, а решта женців йдуть за нею на певній відстані, співаючи: Зашуміла діброва, Залящала дорога, Господареві женці йдуть, Золотий вінок несуть... Усе це співається ще в полі, а як заходять у село, то співають таких пісень: Наше село веселе, Ми віночок несемо... Підходячи до двору господаря, женці співають: Несемо вам полон Ізо всіх сторон, І з гір і з підгір'я На господарське подвір'я. Нарешті женці заходять на подвір'я господаря, стають перед хатою й співають: Вийди, господарю, в цей час, Викупи вінок у нас... Господар виходить із хати, бере «квітку» з рук дівши й запрошує до хати всіх женців. У хаті вже накриті столи і приготовлена смачна закуска з горілкою. За столом п'ючи горілку й закушуючи, женці співають: А ми жито ізжали, Щоб за рік знов діждали: Скільки на небі зірочок, Стільки на полі копичок. Ой, обжинки, наш паночку, обжинки, Дай нам ще меду й горілки... На Чернігівщині по закінченні жнив женці обходять ниву, збирають незрізані серпом колоски й плетуть вінок, а інколи два вінки: один Із жита, другий Із пшениці. Кожний вінок, як правило, переплітають польовими квітами: волошками, маками, ромен-зіллям. Сплетений вінок кладуть на голову найкращій із дівчат і всі гуртом ідуть на господарський двір, співаючи пісень. Попереду йде хлопчик І несе уквітчаний сніп жита чи пшениці. Підходячи до господарських воріт, женці співають: Одімкни, пане, нові ворота, Несем віночок з щирого злота; Ой, вийди, пане, хоч на ганочок. Ой, викуп, викуп злоти віночок... Господар, виходячи на ґанок, зустрічає женців із хлібом-сіллю, а потім запрошує до хати й частує обідом із горілкою. Вінок і сніп даються господареві в руки зі словами: «Дай Боже, щоб І на той рік уродився хліб!» Цей сніп і вінок зберігаються в хаті на покуті під іконами, а в день Спаса їх несуть до церкви й святять разом із хлібом, що випікався з нового врожаю, щоб потім зерно з нього висіяти, виходячи в поле. Щоб узнати котрий посів буде кращий — ранній, середній чи пізній, — господарі в давнину гадали так: відривали від обжинкового вінка три колоски й закопували їх у землю; попередньо визначали який колосок буде виконувати майбутні посіви. Потім дивилися, котрий із цих колосків швидше й краще давав зелені сходи й робили відповідні висновки. Зміст
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |