В історію української архітектури ренесанс вписав яскраві сторінки. У другій половині XVI ст. у Львові сформувалася місцева ренесансна школа, в становленні якої значну роль відіграли італійські архітектори. Проте стиль Відродження поєднувався з місцевими традиціями. Найбільше це виявилося в ансамблі Львівського братства — організації українських купців і ремісників, що відстоювали здобутки й традиції української культури від натиску католицької реакції та прагнень іноземних правителів міста.

Головною спорудою ансамблю є соборна Успенська церква, її збудував архітектор Петро Красовський ще в середині XVI ст. Але в 1571 р. велика пожежа спустошила увесь Львів, знищила церкву та інші споруди ансамблю. Нову церкву будували з перервами з 1591 до 1631 р. архітектори Павло Римлянин, Амвросій Прихильний та Войцех Капінос. Гадають, що проект споруди склав ще в 1575 р. архітектор Петро Барбон. Всередині церква розділяється високими колонами на три нефи. Зі сходу прибудовано напівкруглу апсиду, із заходу — невеликий нартекс з хорами над ним. Церква виходить на вузьку середньовічну вулицю південним боковим фасадом. Він розчленований могутніми пілястрами і великими глухими арками, в яких прорізано широкі вікна. Зверху споруду оперізує антаблемент доричного ордера з фризом, де встановлено прекрасні барельєфи. Споруда завершується трьома широкими банями і високими ліхтарями.

Композиція церкви навіяна традиційним прийомом українських тридільних храмів. Форми Успенської церкви зовні стримані, могутні, дещо суворі, у той час як інтер'єр має світлий, урочистий і по-ренесансному чіткий характер. Над церквою і над усією навколишньою забудовою піднімається величезна квадратна в плані вежа Корнякта. її спорудив ще в 1572-1578 рр. архітектор Петр Барбон з допомогою Павла Римлянина в характері ренесансних дзвіниць — компанил. Кошти на будівництво вежі асигнував львівський багатій Костянтин Корнякт, звідки й походить назва споруди. Спочатку вежа була триярусна. Кожний ярус розчленовано пілястрами з арочним завершенням. Останній четвертий ярус з високою мальовничою барочною банею та чотирма обелісками по кутах споруджено в кінці XVII ст. архітектором Петром Бербером: тоді вежа сягала 65,8 м висоти. Будівництво величезної вежі, напевно, було задумано львівським братством як символ його міцності, бо навколо вже здіймалися вежі латинської катедри, міської ратуші та інших споруд суперників. За вежею і церквою в навколишній забудові заховався дивної краси невеликий внутрішній двір братства. Тут, в оточенні аркад, притулилась до вежі Корнякта Трисвятительська каплиця — справжній шедевр львівської ренесансної архітектури, її збудовано в 1578 р., як вважають, архітектором Петром Красовським. Каплиця цілком відтворює композицію українських трибанних церков, але виконана в ренесансних формах, її фасад розчленовано на три площини пілястрами з різьбленими капітелями. Антаблемент фасаду прикрашений фризом з голівками ангелів і розетками. Вхід прикрашено ренесансним порталом. Завершують споруду три високі, близько розміщені один від одного двоярусні верхи з широкими вікнами. Багата орнаментика споруди вражає своєю соковитістю й досконалістю. Весь образ каплиці — ліричний і радісний — контрастує із суворим виглядом вежі й церкви.

Ансамбль Львівського братства особливо привабливий, коли на нього дивитись із Замкової гори, звідки відкривається чарівна панорама Львова.

СОБОР СВ. ПАВЛА В ЛОНДОНІ

Класицизм як основний напрям архітектури сформувався в Англії у першій половині XVII ст. У його становленні визначну роль відіграла творчість великого англійського архітектора Ініго Джонса (1573-1652), послідовника італійського архітектора XVI ст. Андреа Палладіо. У спорудах Ініго Джонса повністю зникають риси готики, що довго зберігалися в англійській архітектурі, навіть у добу Відродження. Послідовники Ініго Джонса розвивали цей стиль, він імпонував англійській буржуазії. Англійський класицизм досяг свого розвитку в кінці XVII — на початку XVIII ст. в творчості архітектора Крістофера Рена (1632-1723). Від великої пожежі 1666 р. згоріло в Лондоні тринадцять тисяч двісті будинків. Весь лондонський центр — Сіті треба було зводити заново. Керівництво цією роботою було доручено Крістоферу Рену. Йому довелося збудувати безліч споруд, адже одних тільки церков згоріло понад п'ятдесят. Велику роботу проводив Рен по плануванню лондонського центру. Та основною його роботою було спорудження собору святого Павла, що тривало з 1675 по 1710 р. Новий собор Лондона мав стати символом міцності й влади англійської церкви. Ця споруда не повинна була поступатися ні за розмірами, ні за багатством оформлення перед собором святого Петра в Римі. На будівництво собору парламент виділив кошти, підвищивши ціни на вугілля, тобто стягнувши ці гроші з трудового народу. Довжина собору 175,5 м, висота — 111 м. За типом — це тринефна базиліка з трансептом, двома вежами перед західним фасадом і великим куполом над перехрестям трансепту і центрального нефа. Форми собору цілком класицистичні, проте позначився і вплив барокко: подвійні колони, пілястри, своєрідне завершення веж і купола.

До собору веде гомінка лондонська вулиця, де розмістилися численні редакції газет. Цей район був дуже зруйнований німецько-фашистською авіацією під час другої світової війни. Чудом зберігся собор, правда, було пошкоджено його східну частину. Здалеку видно величний купол споруди — він і зараз піднімається над численними висотними спорудами. Реп врахував помилку Модерни: нартекс перед собором святого Петра в Римі з непропорційно великим ордером портика. Рен зробив портик собору двоярусним. Верхній ярус завершується високим трикутним фронтоном з барельєфом на релігійні теми. Купол діаметром. 32 м Рен поставив на високий двоярусний п'єдестал, оточений колонадою в нижньому ярусі. За своєю конструкцією купол дуже цікавий. Покрівля лежить на стропильних фермах. Зверху на купол поставлено світловий ліхтар з високим завершенням. Нижче — півсферичний купол з круглим отвором. Всередині собору центральний неф відокремлюють від бокових широкі арки, які нагадують римські тріумфальні споруди. Стовпи оформлено пілястрами корінфського ордера. Усе тут величне, урівноважене, багате. При цьому відчувається деяка сухість у трактуванні класичних форм, що, певно, відповідає нуднуватому характеру англіканських церковних відправ. У соборі привертають увагу ковані грати — робота Жана Тижу — та різьблені дерев'яні лави, виготовлені відомим англійським скульптором Гіббсоном. Цікаві надгробки Нельсона і Веллінгтона та відомих англійських діячів мистецтв. Серед них найвиразнішою є плита над могилою Крістофера Репа. На ній лише один напис: «Якщо ти шукаєш пам'ятник будівничому, то оглянься довкола!»