Піп Іван Чорногорський, 2020,5 м (Чорна Гора, Чорногорець) - вузлова вершина Чорногорського хребта, розташована в південній частині Чорногори. На вершині - руїни польської обсерваторії „Білий Слон”. Вершина на польських картах позначена як стовп №16. Знаходиться в межах Карпатського державного національного парку.
Основними пунктами виходу на Піп Іван є: з Івано-Франківщини - с.Дзємброня (на радянських картах – Берестечко) та присілок с.Зелена - Усть-Шибене, з Закарпаття - присілок с.Луги - Усть-Говерла.
Вихід з Дзємброні.
Найкоротшим виходом на цю гору є шлях з Дзємброні. Від траси Ільці - Зелена до села - 4,5 км. Дорога йде вздовж потоку, на 2-му кілометрі - трельовочний майданчик. Початком підйому з Дзємброні є автобусна зупинка. Ближче до річки - місця для наметів, біля зупинки - магазин. Від зупинки дорога на полонину під Смотричем круто піднімається на горб (в південному напрямку), орієнтир - щит Карпатського Державного національного парку, і, поступово набираючи висоту, йде спочатку між угіддями, далі - входить у ліс. На межі лісу - альтанка. Через ліс дорога йде з мінімальним підйомом, тягуни є уже при виході на полонину. У верхній частині полонини знаходиться колиба і кошари. Пастухи тут живуть з травня по вересень. Можна купити бринзу і вурду, переночувати не пускають. Від колиби є два основні варіанти підйому на головний чорногорський хребет:
А) Через відріг Смотрича Вухатий Камінь, минаючи головну вершину Смотрича. Від колиби дорогою потрібно піднятись у західному напрямку (направо) і вийти на поляну (хороше місце для ночівлі, є дрова і вода). На поляні є розгалуження доріг - одна йде далі на захід і спускається вниз, в долину потоку Дзємброня, друга, потрібна, повертає ліворуч і, через невеликі зарослі кущів входить в ліс. Через пів години переходу лісом дорога виводить до невеликого водоспаду, повертає праворуч, перетворюється на стежку і піднімається на північний наріжник Вухатого Каменю, поступово гублячись у травах.
Орієнтиром тут служать скальні виходи Вухатого Каменю - так звані „церкви”. Потрібно рухатись до найближчого скального останця і далі, в південного напрямку, підніматись від скали до скали аж на хребет Смотрича, звідки спуститись на сідло.
Я пробував ходити і траверсом Вухатого Каменя, спускаючись в котел і виходячи надалі просто на сідло. Жерепу - порівняно небагато й невисокий, багато каміння. Той шлях виявився довшим, ніж підйом на Вухатий і подальший спуск на сідло.
Б) Через головну вершину Смотрича. Потрібно піднятись на горб відразу за колибою. На горбі є поляна. Стежка йде в напрямку південний південний схід, сходить в ліс, де бере правіше, і, поступово набираючи висоту виходить над верхньою границею лісу в зарості негустого жерепу. Тут потрібно далі рухатись у напрямку лінії хребта, щоб вийти до скал і далі, піднімаючись від скал до скал вийти на вершину Смотрича, з якої , повернувши направо (на захід) і пройшовши над Вухатим Каменем спуститись на сідло між Смотричем і Бальзатулем - найвищою точкою полонини Бальзатул, стовп № 18.
Смотрич (на дальньому плані) і Вухатий Камінь з-під хати на Степанці.
Рухаючись по лінії хребта Смотрич - головний хребет Чорногори зліва, дещо нижче можна зауважити залишки фундаменту - то руїни колишнього польського притулку AZS. На сідлі збереглись окопи. Вода - нижче руїн.
Смотрицький перевал, Бальзатул і Піп
На головний хребет з сідла виводить дорога, яка, повз невеличке озерце в південному напрямі через 2 км піднімається до руїн „Білого Слона”.
Основні місця ночівель: колиба під Смотричем (взимку), поляна на горбі над колибою, біля руїн бувшого притулку на сідлі, руїни обсерваторії. Сховатись від дощу можна і в печерці в скалах на головній вершині Смотрича. Вузол Піп Іван-Смотрич. Вид з Мунчеля.
Вихід з Усть-Говерли.
Усть-Говерла - присілок села Луги. Є магазин, лісництво. Дорога починається від шлагбаума лісництва і йде спочатку у східному напрямку, минаючи луки і пасовища, а потім - у південно східному напрямку, за півтора години доходить до місця злиття потоків Стогівця і Бальзатулу. Прямо, в південному напрямку продовжується дорога вздовж Стогівця, наліво (на схід) з невеликим підняттям йде дорога вздовж потоку Бальзатул - потрібна нам. За півгодини, рухаючись від місця злиття потоків, доходимо до колиб (орієнтир - клітки понад дорогою) і трельовочного майданчику, недалеко від нього, з правого по ходу руху боку дороги - відгалужується дорога вздовж потоку Васкул, яка за три-чотири кілометри перетворюється у стежку, що веде до полонин Вихід і Віпчина (перед полониною Вихід стежка стає малопомітною, на підйомі часто губиться в травах). Основна стежка починається тут же, від квартального стовпчика лісництва, на стовпчику напис: Васкул. Стежка спочатку досить круто забирає вгору, далі йде хребтом з невеликим підйомом і за півтори-дві години виходить до полонини Вихід. На полонині - вода, колиба. Від колиби стежка робить недовгий крутий підйом і виходить на головний хребет Чорногори біля стовпчика №13, у лісі. Далі, рухаючись за стовпчиками, виходимо з лісу, поступово піднімаючись стежкою в криволіссі, проходимо Васкул 1734 м (стовпчик №14), з якого в північному напрямку виходимо в останній частині траси часто без стежки до обсерваторії на Попі Івані.
Дещо складнішим в плані орієнтування є варіант виходу на головний хребет Чорногори через полонину Бальзатул. Якщо далі, від устя Васкула в Бальзатул йти дорогою понад потоком близько години, врешті дорога виходить на досить розмиту площадку. Справа потрібно відшукувати єгерську стежку, яка йде в східному напрямку і врешті виводить з лісу, і далі, полониною, овечими стежками виходити на вододіл головного хребта.
Основні місця ночівель: колиби перед устям потоку Васкул, колиба на полонині Вихід, поляна південніше стовпа №12 (орієнтовно стовпець 11/5), біля невеликих озерець на полонині Вертопи (між Васкулом і Попом, зліва по ходу руху).
Є інформація про те, що часом прикордонники і лісники перешкоджають руху на Піп з Усть-Говерли.
Вихід з Усть-Шибеного.
Усть-Шибене - присілок с.Зелена в місці впадіння потоку Шибений в Чорний Черемош. В Усть-Шибеному знаходиться прикордонна застава.
Дорога йде вздовж потоку Шибений, на початку дороги - шлагбаум прикордонників. Від шлагбауму за 3,5 км справа, на усті потоку Погорілець, знаходиться лісництво. Дорога далі вздовж Шиберного веде над бувши озером Шибеним до перевалу Шиберного на головному хребті Чорногори (в західному напрямку. Дорога вздовж потоку Погорілець веде в напрямку до Смотрицького перевалу, але в верхній частині перетворюється на стежку, має багато серпантинів, губиться. Найзручніше на Піп Іван від лісництва йти дорогою через полонини Веснарку і Шуринську. Перейшовши потік Погорілець (ліва притока Шиберного) відразу, між господарствами піднімаємось дорогою в північному напрямку. Через півтора години підйому лісом дорога приводить на полонину Шурин (чи Під Шурин), де є колиба, вода. Пастухи дозволяють зупинятися в гуртожитку поруч з колибою (є нари для 10-12 чоловік). Від колиби дорога виходить на горб, йде лісом, і за пів години приводить до озера Марічейка.
Коло озера - джерело (зліва від стежки), дерев’яний намет. Далі дорога поступово виходить з лісу до роздоріжжя: на роздоріжжі є вказівник зі стрілками. Напрям руху - прямо, на північ - північний захід. Дорога є між заростями жерепу, петляючи між підвищеннями і за годину ходу від озера виводить на сідло Марічейка між Шурином і Попом Іваном, звідки, поступово повертаючи вліво (на захід) за годину виводить на вершину Попа Івана.
Основні місця ночівель: біля лісництва, гуртожиток на полонині Шурин, біля озера Марічейка.
Прикордонники в Усть-Шибеному можуть вимагати паспорти. При наявності паспортів видають дозвіл.
Використана література:
