Вступ. Орографічні особливості території
Українська частина Східних Карпат, на якій розташовано Національний природний парк «Сколівські Бескиди», як і вся Карпатська дуга, відноситься до Альпійської геосинклинальної області. Вони входять до складу північної гілки Альпійського складчастого поясу. Складні складчасто-покривні структури, що їх утворюють, виникли головним чином в результаті кайнозойської (альпійської) складчастості. В Карпатських горах виділяють дві основні тектонічні зони - Зовнішніх флішових Карпат та Внутрішніх вапняково-кристалічно-вулканічних Карпат, які облямовані Передкарпатським крайовим та Закарпатським внутрішнім прогинами. Українські Карпати - це переважно Зовнішні Карпати, оскільки друга зона тут глибоко опущена і прихована під неогеновими відкладами. В межах України тільки Мармароську зону частина вітчизняних геоморфологів відносить до Внутрішніх Карпат. Природною межею між Зовнішніми Карпатами і Закарпатським прогином є Пенінська зона. В геологічній будові території переважають товщі крейдового та палеогенового флішу - пісковики, алевроліти і аргіліти; трапляються виходи юрських вапняків (Пенінська або Стрімчакова зона) та палеозойських кристалічних сланців (Мармароська зона). Українські Карпати є середньовисотними горами і не досягають снігової лінії. Найбільші підняття вершинної поверхні характерні для Чорногори (2061 м), Мармароського кристалічного масиву (1946 м), Свидовця (1883 м), Горган (1836 м). Сучасний рельєф утворився внаслідок нерівномірних новітніх піднять (в пліоцені - четвертинному періоді) і ерозійного розчленування. Менша стійкість флішевих порід проти денудації - причина типових для Карпат зглажених форм рельєфу. Твердість та стійкість кристалічних порід гірських масивів зумовили сильно розчленований рельєф цієї території з глибокими ущелинами, гострими гребенями та вершинами. На Чорногорі, Свидовці та Мармарошах представлені сліди плейстоценового зледеніння - кари, льодовикові цирки, трогові долини та морени. Пенінську зону характеризує наявність численних скелястих виходів вапняків і доломітів тріасового, юрського та нижньокрейдового віку у вигляді ізольованих стрімчаків.
Мармароський - це гірський масив у східній частині Карпат. У межах України (значна частина знаходиться у Румунії) він охоплює Чернівецьку, Івано-Франківську і Закарпатську область. Даний масив охоплює Рахівські і Чивчинські гори. Висота досягає до 1936 метрів (г. Поп-Іван (Мармароський)). Крім цієї вершини є: Ненєска (1820 м), Жербан (1795 м), Петрос (1784 м), Чивчин (1769 м), тощо. Масив розчленований долинами річок. Нижня частина вкрита хвойними і мішаними лісами. Вище значну площу займають полонини. Для Мармароського масиву характерна різноманітність флори, яка занесена до Червоної книги України: роман карпатський, тонконіг середній, білотка альпійська (едельвейс), звоники карпатські,тирлич.
Горгани - це тереторія Українських Карпат, як охоплює Івано-Франківську та Закарпатську область. Горгани поділяються на: крайові (низькогірні), зовнішні (скибові), внутрішні (привододільні). Рельєф Горган характеризується крутими асиметричними схилами і гострими хребтами гір. На вершині яких знаходяться кам’яні осипи. На річках у Горганах розміщені: пороги і водоспади. Також є невеличкі озера. На території Горган розміщений Горганівський заказник. Горгани завжди залишаються для туристів місцем Карпатської краси і їх первісного вигляду.
Бескиди поділяються на: Бескиди Західні, Бескиди Східні. Східні Бескиди розташовані на території Львівської області. Це система паралельних хребтів, Які розчленовані широкими долинами рік (Дністра, Стрию та Опору) і улоговинами. Переважають букові ліси та луки. Східні Бескиди поділяються ще на: Верхньодністровські Бескиди Сколівські Бескиди А загалом це район туризму і курортів (Трускавець та Східниця). Є поклади нафти, кам’яної солі, джерела мінеральних вод. У Верхньодністровських Бескидах переважає низькогірний рельєф, який розчленований притоками річок Дністра, Стрию, тощо. Вкриті мішаними лісами. Частина Східних Бескид у межиріччі річок Стрию і Опору у межах Львівської та Івано-Франківської областей називається Сколівськими Бескидами. Як і всі Бескиди мають паралельні асиметричні хребти із такими вершинами, як: Парашка, Високий Верх, Магура, тощо. Домінуючими видами у рослинному світі є смерека, луки (субальпійські луки).
Особливості річкової системи території
Якщо звернутися до цифр, то у Карпатах налічується біля 28,2 тисяч річок. В давнину річки Карпат використовували для сплаву лісу, зараз цього не роблять це заборонено. Навіть на міжгірщині є єдиний музей лісосплаву, який можна знайти на повороті по дорозі на Синевирське. Також Теребле-Річська гідроелектростанція. Яка визначається складністю проектування і підземними тунелями через гору.
Найбільші річки у Карпатах: Дністер і Тиса. Менші річки - це праві притоки Дністра і ліві Тиси. Є річки які утворилися із-за розломів у землі це: верх Дністра, Латориці, Тересва, Тиса, Стрий, Прут, Сірету, Уж, Білий і Чорний Черемош. Початок річок починаються в глибині гір, на великих висотах. Річки Карпат мають гірський характер. Долини є вузькі і глибокі, схили - стрімкі. Часто зустрічаються пороги і водоспади. Глибина річок Карпат невелика: 0,8-1,5 м. Течія - 3-5 м/сек. У живленні карпатських річок бере участь дощ, сезонні сніги, грунтові та підземні води. Роль цих джерел для різних річок неоднакова. При збільшенні висоти водозбору відбувається перерозподіл окремих джерел живлення - зростає частка снігового і підземного живлення і дещо скорочується роль дощів. Річки Карпат стають причинами паводків. Навіть із маленького джерела може вирости "страшний звір", що зносить все на своєму шляху. Вони завдають народному господарству великих матеріальних збитків: руйнують шосе і залізниці, зносять мости, змивають посіви, заготовлений ліс, пошкоджують будинки, промислові і сільськогосподарські споруди. При паводках дуже розмивається русло та береги річок. Для захисту берегів створюють укріплення. Однак боротьба з паводками малоефективна, вона не досягає ще потрібних розмірів. А ось причина не тільки у надмірній кількості води. А ще у масовій вирубці лісів. Хоча влада, яка цим керує, все заперечує. Це їх право. Але ж треба боротися з цим, адже природні ресурси рекреаційної зони не є невичерпними, хоча це знають усі. Межі парку в основному збігаються з межами природних територіальних комплексів і проходять по вододільних хребтах та руслах річок.
Тваринний світ Українських Карпат
Тваринний світ Українських Карпат є дуже різноманітним. На закарпатській стороні живуть представники ратичних, а саме є олень благородний (Cervus elaphus), козуля (Capreolus capreolus) і свиня дика (Sus scrofa), а серед хижаків - (Vulpes vulpes), куниця (Mrtes martes) і ласка (Mustela nivalis). Постійним, але рідкісним мешканцем цих лісів є і кіт лісовий (Felis silvestris). Він подібний до домашніх котів, але відрізняється більшою вагою, меншими вухами і коротшим хвостом. Постійними відвідувачами є тут теж і рись (Lynx lynx) і ведмідь (Ursus arctos). А наприклад вздовж кам’янистого русла річки Угольки в долину час від часу заходить ондатра (Ondatra zibethica) - виходець із Північної Америки. Із представників Червоної книги, тут можна зустріти борсука (Meles meles), кутора мала (Neomys anomaalus) і бурозубка альпійська (Sorex alpinus).
Якщо взяти високогір’я, наприклад Чорногору, тут ми можемо спостерігати ендемічну фауну. До цієї фауни належить туруни (Carabus transsylvanicus, Trechus plicatulus i Duvalius ruthenus), а також татранська полівка.Перейшовши до іншої зони Українських Карпат - Кузій-Свидовець, можна натрапити на барлоги ведмедів, які так люблять жити і зимувати тут. А ось такого хижака як рись тут часто не побачиш, його ареал далеко звідси. Але незважаючи на це рись спостерігається на даній місцевості, це пов’язано із великою кількістю ратичних тварин, яких так багато живуть тут. Дикого кота можна побачити тут частіше ніж в інших районах Карпат. Цьому виду давно загрожує вимирання, навіть тут не спостерігається ознак покращення. На річці Кісва знаходить сприятливий життєвий простір видра. Її сліди не рідко можна побачити на річковому піску. Якщо говорити про фауну Українських Карпат, то відразу хочеться сказати про відомі популяції таких видів великих хижих тварин, як ведмідь, вовк, рись. Наявність великих і малонаселених природних територій сприяла тому, ці види змогли вижити. Сучасні популяції сучасної карпатської дуги оцінюються приблизно у 8000 бурих ведмедів, 4000 вовків і 3000 рисей. Інші хижі тварини, що також зустрічаються в Українських Карпатах, - це дикий кіт і, як особливість, європейська норка - вид малих куниць, що за останні десятиліття майже зовсім зник з території свого колишнього помешкання.
Різноманітність життєвих просторів Карпат зумовлює значне видове багатство фауни. Так, у Карпатах виявлено понад 60% усіх видів хребетних тварин України. З 41 наявного в Україні виду хребетних, занесених до Європейського Червоного списку, в Карпатах зустрічаються 19. До ендемічних видів, що зустрічаються лише тут, належать туруни. А ось на Чорногірському хребті у 1987 році вперше виявлено дуже рідкісну татранську полівку, яка до того вважалася ендеміком Західних Карпат (Словаччина і Польща). Для гірського ландшафту від 1700 метрів над рівнем моря типовими є снігова полівка і тинівка альпійська. Обидві занесені в Червону книгу України. У зоні національного парку знаходиться життєвий простір тетерева, який взагалі повсюди в Карпатах є дуже рідкісним. Інший раритет - тритон карпатський, який більше ніде в світі не зустрічається. Група кажанів Українських Карпат дуже багата - понад 20 видів. Десять з них вважаються рідкісними або перебувають під загрозою і тому занесені до Червоної книги України або навіть і Європейського Червоного списку. У деяких карстових печерах мешкає своєрідна фауна безхребетних. Серед них - ряд ендемічних видів Українських Карпат, наприклад, турун і ногохвістка. Фауна нижніх поясів також має свої особливості. Тут можна зустріти богомола звичайного, бурого аскалафта та щитівка, з якої раніше виготовляли цінну червону фарбу, а також багато рідкісних видів бджіл, ос та метеликів.
Серед плазунів досить поширена є ящірка живородяча (Lacerta vivipara). Вона відома тим, що на відміну від інших земноводних на відкладає яйця, а народжує малят живими. Також можна побачити і полоза. Це не отруйна змія, як може досягати довжини до 2 метрів і є тим самим найбільшою змією у Карпатах. Перш ніж повністю проковтнути свою здобич полоз її спочатку душить. Цей вид подекуди називають карпатською гігантською змією. Він є рідкісним у всьому своєму ареалі і тому занесений у Міжнародну Червону книгу.
А серед земноводних найпоширенішими в лісах парку є саламандра плямиста (Salamandra salamandra) і жаба трав’яна (Rana temporaria). Тритон гребінчастий (Triturus cristatus) зустрічається в Українських Карпатах до висоти 1450 м. над р. м. У цьому регіоні поширений також тритон карпатський, як найчастіше зустрічається на висоті 350-800 м. над р. м. З огляду на те, що він поширений тільки у Карпатах і має відносно малий ареал, цей вид також занесено до Червоної книги України.
Серед слимаків можна побачити такі види, як равлик пшеничний (Granaria frumentum), равлик вівсяний (Chondrina avenacea), равлик баштаноподібний Більця і равлик замкнений пильчастий (Serrulina serrulita). Усі вони занесені до Червоної книги України.
Фауна птахів парку включає види, які характерні як для листяних, так і для хвойних та мішаних лісів. У листяних лісах регіону мешкає багато птахів, що відкладають свої яйця у дуплах дерев: різні види сов, повзик (Sitta europea), різні види мухоловок та синиць. Часто можна побачити як гніздиться голуб-синяк (Columba oenas). В роки високих врожаїв букових грішків відбуваються великі нашестя в’юрків (Fringilla montifingilla). А ось типовими видами птахів хвойних лісів є рябчик (Bonasa bonasia), припутень (Columba palumbus), тинівка лісова (Prynella modularis), біловолий (Turbus torquatus), синиця чорна (Parus ater), синиця блакитна (Parus caeruleus) та корольок жовтоголовий (Regulus regulus).
Завдяки старим деревам у горах можна зустріти мешканців тайги, наприклад, жовна чорна (Dryocopus martius) або горіхівку (Nucifraga caryocatactes). А завдяки великій кількості дуплистих дерев можна побачити дуплогніздників.
Гостинний двір "Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?
Рослинний світ
Рослинність класифікують на дерев’янисту і трав’янисту. Вона поділяється на висотні яруси і виділяється ще неярусна рослинність.
За наявністтю стовбура і характером галуження дерев’янисту рослинність ділять на три групи:
Дерева - Головна вісь добре виділяється, утворюючи стовбур. Гілки розміщенні у вищій частині і утворюють крону.
Чагарники - головна вісь не виражена і не утворює стовбура. Галуження починається біля кореневої шийки, а бокові гілки сягають розмірів центрального стебла.
Ліани - дерев’янисті рослини з виткими стеблами, котрі для свого росту та розвитку потребують опори.
Розміри головних стебел дерев (Карпат) коливаються від 10 см. (полярні верби) до 65 м. (ялина звичайна або дугласія зелена). Для порівняння привидемо приклад стовбура екваліптів в Австралії - 150 м. А самою довгою дерев’янистою рослиною є пальма-ліана ротонгія - 300 м.
За висотою у стиглому віці дерева ділять на 5 категорій (величин):
1. Дуже високі - 40,1 м і вище (дугласія зелена);
2. Дерева першої величини - 26-40 м. (сосна звичайна);
3. Дерева другої величини - 16-25 м. (груша лісова, граб);
4. Дерева третьої величини - 7-15 м. (яблуня лісова, клен польовий);
5. Дерева низькі або деревця - до 7 м. (фістажка справжня).
Чагарники поділяються на три категорії:
1. Високі - 2,6 м. і більше (ліщина звичайна, гордовина);
2. Середньої висоти - 1,0-2,5 м. (айва звичайна, барбарис звичайний);
3. Низькі - до 1,0 м. (яловець козацький, вовче лико).
Ширина крони дерев тісно пов’язані з їх висотою. Дерева першої величини мають широку крону (10 м. і більше у діаметрі). Другої величини - середніх розмірів (5-10 м.), а третьої величини - вузьку крону (2-5 м.)
У деревно-чагарникової рослинності розрізняють три основні органи:
• Корінь
• Стебло
• Листок
Інші органи (бруньки, квіти, плоди, бульби, насіння) утворюються шляхом об’єднання і видозмін основних органів. Кожний із головних органів виконую специфічну функцію.
Корінь - служить для прикріплення рослини до субстрату, для всисання води і розчинених у ній поживних речовин. Головний корінь росте завжди вниз. Бокові корені першого або другого порядку ростуть похило або горизонтально. Корені інших порядків ростуть в різні сторони. Вся різноманітність коренів зводиться до двох типів:
• Стрижневий
• Мичкуватий
Типи кореневої системи залежить від виду рослин і умов виростання.Стебло (стовбур) - виконує ряд функцій:
• Несе на собі і розподіляє листки, квіти, плоди;
• Проводить воду і мінеральні солі від коренів до листків і органічні - від листків до коренів;
• Здійснює твірну функцію.
Збільшення розмірів стовбура відбувається за рахунок діяльності мерисистеми і камбію.
Листки - виконує функцію:
• Фотосинтезу, в результаті чого утворюються органічні рослини, які потрібні для побудови рослини;
• Газообміну (дихання рослин, поглинання вуглекислого газу і виділення кисня);
• Випаровування води
Змінюючись, листок стає органом, зв’язаним із статевим розмноженням.У зв’язку із такими різними функціями і різноманітністю умов виростання дерево-чагарникової рослинності, листки мають різну форму. Тому вони використовуються як ознака, за котрою розрізняють окремі їх види. Листки мають короткий термін росту і життя - один рік. Лише у вічнозелених рослин життєдіяльність листків складає кілька років.
