ДЕРЕВ'ЯНА АРХІТЕКТУРА НА ГУЦУЛЫЦИН1
Як відомо, Україна в давні часи та ще й тепер багата на лі¬си. А помірний клімат в Україні ще з давніх часів приваблю¬вав наших предків до поселення. У народів, які жили в ліси¬стих місцевостях, дерево завжди відігравало велику ролю в їхньому промислі, воно відігравало) велику ролю в розвитку матеріяльної культури і мистецтва. З дерева люди будували житло, храмн, будували вози, сани, оборонні стіни та башти, кораблі, мостили вулиці і площі. Так само вироби з дерева широко застосовувалися в сільському господарстві для виго¬товлення різних побутових річей: посуд, бочки, жлукта, кори¬та, діжки, ложки тощо. Але найбільше збереглося в нас ста¬ровинних дерев'яних пам'яток — це церкви. І то цілком зрозу¬міло чому. І
Церкви будувалися з найкращого добірного дерева, пере¬важно дуба, ставили їх окремо від інших забудов, в оточенні' високих дерев, які хоронили їх від вогню. Інші ж дерев'яні будови часто гинули від пожеж, і тому мало із старовинних таких забудов дожило до наших часів. А тому такі забудови зберігаються не довше 100-150 років, а старовинні палаци, замки та фортеці з дерева&давно зникли; тож не лишилося жодної пам'ятки. Про архітектуру тих будов можемо довіду¬ватися тільки з гравюр та старовинних описів.
Крім того, треба не забувати, що церква в середні віки ма ла у своїх руках всі види ідеології і основною сферою діяль-ности кращих майстрів того часу та архітектів і мистців були церковні споруди.
У дерев'яному будівництві відомі дві принципово відмінні конструктивні системи: каркасна (фахверк), що складається із стовпів&прогоничів та косяків, і зрубна, коли стіни, а в окре¬мих видах будинків і перекриття, складається з горизонтально покладених один на одного кругляків чи брусків. Принципова відмінність цих конструкцій — каркасної і зрубної — має чіт-§е відображення і в архітектурі будинків.
В каркасних будинках головним мотивом на фасаді е систе¬ма стояків, прогоничів, косяків, яка чітко сприймається на фо«> ні невтрального заповнення між стовпами та прогоничами. За часів панування в мистецтві стилію барокко з його надмірною декоративністю малюнок каркаса в дерев'яних будинках набув вигляду досить ускладнених і підкреслено декоративних форм. Каркасна конструкція дерев'яних будинків була розповсюдже¬на переважно в Західній Европг-— Німеччині, Франції, Англії, була відома також і в Україні^
У зрубних будинках основним художнім мотивом є ритм колод чи брусків, з яких складено стіну, а також малюнок ку-ювих вирубок, профіль кренштейнів, форма одвірків, вікон¬ниць, густа сітка ґонтового покриття стін та дахів. Коли в ар¬хітектурі каркасних будинків провідним був площинний ма¬люнок каркаса, то в зрубних, особливо ^культових будинках, провідне значення відігравали оригінальні об'ємні форми бу¬дови, їх високоверхні бані.
Як правило^зруб робився з хвойних дерев з довгим і рів¬ним стовбуром без сучків. Колоди укладалися одна на одну, для чого на кожній з них робили "постіль" у вигляді плоши ни шириною 8-
В Україні зруби з хвойних порід були поширені в Карпатах і Поліссі, особливо на Гуцульщині.
У житлових будинках гуцулів і бойків невід'ємною частиною є крита ґалерія на передньому фасаді або навколо будинку, покрівля якої тримається на кронштейнах і стовпчиках. Отже ґалерії у вигляді опасання були не тільки в церквах, а й по житлових будинках. Тепер їх можна бачити на Бойківщині і Гуцульщині, були вони й на Черкащині, Полтавщині, на Закарпатті
Милуючись досконалими ^ творами майстрів, питаєш себе, як вони робили такі прекрасні будівлі, які інструменти вико¬ристовували, якими методами встановлювали основні розміри, а також архітектурні пропорції будови і окремих її частин. Інструмент був простий. Це — сокира, свердло, струг, пилка і шнур. Пилка була не скрізь, бо є немало пам'яток дерев'яної архітектури, де нема слідів використання пилки. Цими прости¬ми інструментами будували великі і досить складні будівлі — величні церкви, палаци, замки, фортеці. В дерев'яних палацах зрубини були так ретельно припасовані одна до одної, що не можна було знайти щілин, і створювалося враження, ніби сті¬на зроблена з однієї великої плахти. 1 тепер можна бачити таку роботу на Гуцульщині, наприклад, в хатах сіл Бабина г Дземброні. Матеріял для будови було дерево. Збереглися паПерелаз до церкви в с. Шешорн. (Фото О. Пежанського) м'ятки, що були споруджені без жодного цвяха — все з дерева.
В районі Карпатських гір процес заміни дерева іншими ма-теріялами якщо й відбувався, то дуже повільно, і панівне зна¬чення дерева в будівництві сіл та невеликих міст збереглося аж до початку XX століття.
Церкви гуцулів п'ятизрубні, мають форму хреста, з однією банею в центрі, при чому ширина середнього зрубу дорівнює ширині бічних (Ворохта XVIII ст.), а іноді середній зруб шир¬ший за бічний (Ясиня XVIII ст., Татарів). Довжина бічних зру¬бів значно менша за довжину західнього й східнього. Оскіль¬ки ширина центрального зрубу і бічних однакова, то в інтер'єрі всі зруби утворюють єдине, видовжене по поперечній осі церкви приміщення. Гуцульські церкви мають піддашшя на крон¬штейнах з великим виносом.
Серед гуцульських церков (Коломия, Ворохта, Ясиня, Та-тарів, Бистрець, Криворівня (найдосконалішою за пропорція¬ми й архітектурними формами є церква у Ворохті. Особливість її композиції полягає в тому, що бокові зруби мають невелику глибину — близько половини їхньої ширини, східній і захід¬ній зруби також мало видовжені, і це робить церкву в своїй основі дуже компактною. Над центральним зрубом стоїть восьмикутний підбаниик, завершений високим наметом. Оскіль¬ки нахил стіни середнього зрубу дуже великий, восьмикутний підбаниик набагато вужчий за середній зруб. У цій будівлі ду¬же вміло знайдено співвідношення бічних відгалужень із стрункими формами центрального восьмерука й намету, увін¬чаного невеликими ліхтариками. Якщо церкви такого типу в Ясині, Татарові або Коломиї дещо присадкуваті, то церква у Ворохті відзначається стрункими пропорціями і вдалим завер¬шенням. Цьому сприяє також високий кам'яний фундамент церкви і розташування її на високому пагорбку.
В архітектурі українських Карпат виразно виступають три таких райони, які відзначаються своїми усталеними особли¬востями дерев'яної архітектури. Це Гуцульщина, Бойківщина та Закарпаття. З цих районів специфіка народної архітектури і єдність конструктивних та мистецьких засобів в усіх типах будов — від найскладніших до невеликих малих форм — най¬більше яскраво виступають на Бойківщині і Гуцульщині.
За своїм характером архітектура карпатських дерев'яних церков не відрізняється від архітектури дерев'яного житла: основні архітектурно-конструктивні елементи в одних і других будовах здебільшого ідентичні. їх композиція грунтується на єдності конструктивних прийомів прямокутного зрубу. Окре¬мі частини будівель за, своїми формами бувають майже одна¬кові. Різниця ж відчувається в об'ємах церковних та житлових будівель: вона виходить з різних їх призначень. Слід сказати, що якість будівельних робіт в житлових будинках значно ви¬ща, ніж в церковних будовах. В житлових будинках майстер ретельно обробляв зрубини і особливо їх припасовував. Це вимагалося потребою захистити приміщення від продування, а також естетичними міркуваннями, бо в середині приміщення дерев'яні стіни та стеля залишалися в натуральному вигляді, без побілення, або фарбування і тому зрубини приганялися так, щоб не порушувалася площина стінки і не було щілин. Так само ретельно виконувалася і рубка кутів.
В карпатських районах України (Гуцульщині) селянські житлові будинки мають видовжену прямокутну форму; житлові та господарські приміщення — сіни, комора та притули — стоять в один ряд і тому глибина корпусу невелика, всього
Стіни стоять в центрі або з боку прямокутника, далі йдуть житлові приміщення, а за ними вже ставиться комора та при¬тули для скотини. Внутрішня організація житлових приміщень і сіней тут така ж, як і на Придніпров'ї. Місцевою ж особливі¬стю є розташування та форми комор, притул та галерій.
Коли порівняти між собою дерев'яне житло різних карпат¬ських районів, то можна відмітити, що дерев'яна архітектура найбільш повно і яскраво виявлена в гуцульській ґражді. Ґраж¬да — це самостійна замкнута будова з житлових та господар¬ських приміщень та високих огорож, * сконцентрованих навколо невеликого дворика, викладеного каменем. В умовах натураль¬ного І господарства розташування осередків у горах далеко один від одного вимагало такого плянування ґражди та вза¬ємозв'язку приміщень, що, не виходячи з-під даху, можна бу¬ло в негоду обійти всі приміщення і щоб житло господаря і приміщення для худоби було захищене від негоди, звірів та лихих людей.
