Вони обіймаються, цілуються і п'ють. Потім тато молодої говорить:      

— Прошу, ловіт ся у колесо, будемо вас обсипати і за стіл запрашати!

За цим мати молодої обходить три рази князя, обсипаючи його пшеницею і мастячи його уста медом.

Бояри і гості беруться за руки і ведуть молодого до хати, співаючи:

1.         Лежьили берви бервінковії, (2)"ї

Крутое деревце, витое! (2) іН

Бойири, голубочки,       %

Прьичте сі до купочки,

А прьичте сі й а в громаду, Але майте одну раду.

2.         Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє! (2)

Ой як мак процвитає, Д нему бджола прилітає, Так бойири в дім їдут, Бо вони тут требу мают.

3.         Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє! (2) 'М-

Ой віходи ж д нам, свату,

Та розкьигай свою хату І новенькії скіни, Щоб бойири сіли.

А як зайдуть до хати, тоді співають:

Лежьили берви бервінковії (2)

Крутое деревце, витоє! (2)

Ой у Львові на ярмарку, V

Ой заїхав (ім'я) у брамку*

Зачьив злото вікьигати,

Хоче панну купувати,

Ми му срібла доложімо,

Вікупити поможімо.

Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витоє! (2)

Убита ми доріжечка до Львова,

Обсаджена калиночков довкола,

Ішла туди (ім'я) та вснула,

За нев ішов рідний дьидик — не чула.

Рубав би я калиночку — не вмію,

Скорньив (збудив) би я донечку — не сьмію.

 

Убита ми доріжечка до Львова,

Обсаджена калиночков довкола,

За нев ішла рідна мамка і— не чула.

Рубала би я калиночку — не вмію,

Скорньила би я (ім'я) — не сьмію!

Убита доріжечка до Львова,

За нев ішов (ім'я князя) — не чула,

Врубаю я калиночку, бо вмію,       *

Скорньию (ім'я княгині), бо сьмію.

У хату, де молода сидить за столом, схиливши голову на калач, до столу заходить першою матка, тримаючи калач, дар молодого, оповитий хусткою і каже:

—        Добрий вечір!

—        Доброго здоров'я!

—        Як вам без нас?

—        Гаразд, Богу дьикувати, з вами ліпше, — відповідає брат молодої, який сидить біля неї.

Щ За маткою входять дружби й бояри і, привітавшись, кажуть:

—        Пропала нам єгничка, ци не бач і ли ви де еї, а може хто перейшов, кажіт, дамо переемного.

—        Може й бачили, може й переймили! Пізнавайте, — від¬повідають хатні.  $    іМ

Бояри зачинають шукати, а хатні показують їм іншу дів-

чину:  і

—        Це ваша ягничка!    

—        Ба ні, оце, — каже дружба, підводячи схилену голову молодої. — Ти тут спиш і чекаєш, а тобі вже чьис із-за столу віходити, чьис тебе з-за столу віводити. Пан молодий просит тебе на дар!

По цих словах молодий говорить:

—        Я прийшов по тебе, ходи зо мнов!

Брат молодої, який сидить біля неї, тримаючи в руках її косу: "Може меш брати, але треба чекати. Ти іще не купив, аби-с собі єї взьив. Заплати, то озмеш, а інакше сестри не дам!

Сестра молодої й собі теж жартує:.        ї

—        Не дам сестри. Хто мині буде помагати! Тра за неї запла-

тити, я єї дурно не даю.      ф

Молодий дає братові молодої то пірець, сестрі кладе на кіску 1-2 зр. або скільки може і торгується з братом, що зра¬зу жадає викупного 100 зр., а відтак спустить на один зр. За¬плату молодий кладе на косу княгині, потім брат пускає косу, забираючи платню. А коли вже того доконано, тоді співають^

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витоє! нічо не зведе

 

Піде в коршму та й пропіт з другого

По торзі сестра бере з одного боку калач, а бра і питає князя, який стоїть перед ними:

—        Купив єс?

—        Купив.

—        Коли-с купив, диви сі, ци не бракує зуба якого, ц„ не крива, ци не сліпа.   

 

4Дружба говорить:

—        Та і я мушу дивити сі, ци вона добра.

Так, жартуючи, дивиться княгині в очі, хоче заглянути і в зуби, а потім каже до молодого:

—        Добра, не ушукаєс сі.  

Тепер матка подає молодій дар: калач у хустці, а князь сам

дає якийсь дарунок. Потім спільно собі вінчують, а бояри

співають:      А

Лежьили берви бервінковії, (2)

Крутое деревце, витое! (2)

Иа вгорі, вгорі голубочки гніздят ся,

Ци є там бойирам місце всім?

Коли ж нема, ослони калинові кладіте,

А пишні бойири містіте.    

А як бояри засядуть за стіл, співають:

Красно бойири сіли, Що здрігнули скіни, І-А не так они сі здрігнут, Иик сі пива напют! Ой нам пива і меду З-під студеного л еду.

Усівшись за стіл, бояри співають:

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витое! (2) Ой у нашого свата Черчикова хата, Черчиком обсипана, А васильком затикана, Просят нас їсти, пити І цес дім веселити! Ш, Ми є гості не голодні, Ми бойири чести годні.

 

Світилка (сьвітивка)

 

Під час цього церемоніялу маленька дівчинка-світилка ЩІК тить свічку та стає на лавиці під образами поза молодими.

А мати молодої приносить перемітку, молоді встають, нахи¬ляють голови до столу і коли мати укриє їх переміткою, вони сідають знову. При цьому світилка вважає, зі свічкою придив¬ляється, щоб молода, сідаючи, не насіла на пальці, бо то озна¬чало б, що вона не хоче мати дітей. А для того, щоб світилка добре це доглянула, то її навчають, щоб вона, коли молода сідає, підкладала під неї свою ногу. А коли вже всядуться, молода стягає з голови перемітку і закидає її собі на шию.

Потім бояри витягають з бесагів напої і інше, що вони привезли з собою. І князь перше п'є до боярів, дякує їм за те, що прийшли з ним, а потім приливає до всіх присутніх зі словами: "На здорове, на іцьисте!" А вже потім заїдають тим, що молодий привіз із собою.

Після того, як під'їдять, іде повниця молодої, під час чого приспівують за кожним разом, коли молода подає повницю:

 

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витое! (2) Білая рибка по воді йиграє, Иа золоті пірочка має, У золотенький пугарчик Усе повнички наповняє. А озми (ім'я княгині) повничку, Почьистуй свою сопівничку А озми (ім'я княгині) повничку, <$ Почьистуй свого дьидєчка, УіВід дьидєчка озми не много, Сороківця або червоного.

 

Так переспівують до всіх, зміняючи батька на матір, се¬стричку на тітку і інших кревних, а "сороківця або червоного" на переміточку біленьку, хусточку шовкову, сорочечку новень¬ку, баранчика гарного. А потім усі ті, що при повниці, жертву¬ють молодій иа "пропій".

Дрібні гроші кидають у калач, що стоїть посеред столу, срібні втикають в калач, а сорочки, перемітки, хустки, запаски складають перед молодою. Буває, що молоду так обкладуть шматтям, що її з-поза нього й не видно, особливо це буває І багатших родинах. Худобу (маржину) дають пізніше, тобто як молоді вже розгосподаряться.

 

По "пропою" виводять молодих із-за столу. Матка й батько Йдуть наперед, за ними 0ояри, а вкінці молоді. При цьому співають:

 

Лежьилй берпи бервінковії, (2) Крутое деревце, оитоє! (2) З-за гіря, місяченьку, з-за гіря, Віводимо молоденьких з-за стіля, А чей на нас ясний місяць^ засьвітить, А чей же нас Пречиста зустрітить.

Вийшовши з-за столу, молоді стають до танцю. При цьому співають, окрім звичайних пісень, ось які з цієї нагоди (на¬родові):

Ой кувала зазулечка, кувала, кувала,

Йик учула кьижку зимку, вона сі сховала,

Йик учула кьижку зимку, мороз студененький,

Она сі ісховала у гай зелененький.

Ой гаю я не рубаю, гаєм сі обтичу,         2

Маю таке пишне бідне — ні дам, ні позичу, Душко моя солоденька, лиш би тя любити, Очи чорні, личко біле, йик у сокольити.

 

2. Ой соколе, соколичку, високо не літай,

Коли мене, душко, вхопиш, на чужі не кліпай, Коли мене, душко, любиш, люби мя самую, Оченята не поводи на то ту другую.

 

4.Ой упали кьижкі зими та під полонини, Заплати ми, файна любко, що ми ся любили. Ци ж я тобі, легіночку, та й не заплатила? У кождою неділеньку горівки купила. Горівочки сми купила, сорочечку дала, Кучерики розчесала, ш.е й поцілювала.

Ой, коник золотий копитками грає,

Йа срібними підківками мураву вриває,

А й фостиком срібним сліди замітає,

А вушками чуйними V саду наслухає

Айв тім садочку крива ябліночка,

А на ябліночці сива зазулечка.

Та чому ж ти, згзулечко, не куєш, не куєш,

Ци ти собі слабу весну віщуєш, віщуєш?

Ой чому ж ти, молоденька, не плачеш, не плачеш?

Ти вже більше твої коси не бачиш, не бачиш.

Ти вже більше дівочков не будеш, не будеш,

Славні вечірниці забудеш, забудеш.

 

5. Ой пусти мя, моя мамко, у полє, Там тратує моє зілє стадо вороне, Молодому та і мині на радости, Другим дівкам, подружечкам на жалости.

А той час, коли молоді танцюють, до столу засідають інші, перекусюють і при тому співають: Ш^'.

Лежьили берви бервінковії, (2) Крутое деревце, витое! (2) Ой риснії горішки трьисут сі, Масні пиріжки несут сі. Розкьигай, свату, хату, Та й новенькі сіни, Розвальий, свату, скіни, Щоби всі пропійці сіли. Ой як пропійці сіли, То ізгрігнули сі скіни.

В цей час, коли молоді танцюють, тато молодої кличе ти¬хенько одного музиканта до комори. Як тільки той наважиться йти, князь звертається до нього із запитом: "Куди йдеш?" А той відповідає: "Надвір: мені душно". У той час старшина бере молодого, обидва тати і мами беруть молоду і ведуть її до комори.

Ц Переступаючи поріг комори, музикант грає на скрипці сум¬ної. "Від чого молода найбільше плаче, їй жьиль, що уплітки пускає, а не знає, яку дружину мас!"

 

Як тільки молодий почує скрипку, він біжить до комори. Скрипка перестає грати. Усі, що в коморі, обступають моло¬дого і питають: "Чого тобі треба?" Він відповідає що-небудь та зразу ж пускається до голови молодої. А вона тоді сильно плаче, що аж падає. А князь відтинає зубами нитку, яка три¬мала бовтиці в уплітках і зараз же утікає. Хтось із присутніх потягає за нитку, з неї розсипаються всі бовтиці та заплітки, матка зараз же зав'язує молоду у перемітку, поверх якої кладе вінок, в якому княгиня ходить аж до пропою у молодого. Во¬на тепер уже молодиця.