Страшно? Та нічого страшного, каже Андрій. Ніхто ж відразу не стрибає у
прірву із 100-метрової висоти. Виявляється, що все починається достатньо
заземлено. Спочатку треба навчитися розкладати параплан, піднімати його в
повітря. А потім розбігтися і... «пролетіти» два-три метри. На Прикарпатті є
достатньо злітних майданчиків різного ступеня складності, різної висоти. Для
проби підійдуть т. зв. Вовчинецькі гори неподалік Івано-Франківська, є доволі
пологі і зручні пагорби і в деяких навколишніх селах (Колодіївка, Старий
Лисець). Вмілі парапланеристи воліють літати в Ісакові Тлумацького району. А в
с. Одаїв — взагалі оптимальний варіант. Зрештою, спочатку можна попробувати
піднятися в повітря з кимось знаючим. І ніщо не замінить інструктора. Та
загалом парапланеризм, судячи зі слів Андрія Третякова, це настільки ж
небезпечно, як їздити в горах на лижах. Вбитися, звичайно, можна. Але навіщо?
Дійсно, трагічні випадки з пілотами парапланів трапляються. Але якраз не з
початківцями, бо вони уважні і обережні. Натомість ті, хто чується впевнено, а
поводяться самовпевнено, буває, потрапляють в халепу.
Чому люди не літають?.. Це Чехов таке казав. Видно, він і не
літав. А в Івано-Франківську назбирається десяток-другий вар'ятів (диваків),
які повзають (печерами — і це у них називається спелеологією), лазять скелями
(це, як розумієте, альпінізм), ходять Карпатами та ще й до всього літають.
Значиться, парапланеристи і дельтапланеристи... Коли на них дивишся, то, ну,
хіба, як дуже придивитися, видно, що щось їм наче не теє. А так — нормальні
люди. Мабуть, просто місцевість тут сприятлива для екстріму. До речі, на
Івано-Франківщині біля с. Одаїв (Тлумацький район) щороку відбуваються
чемпіонати України з дельта- та парапланеризму. На крутому березі Дністра, що
робить тут петлю, збираються десятки спортсменів-професіоналів. І в Україні є
лише два місця, де проводяться подібні зльоти — Прикарпаття і Крим.
І отут саме визрів момент пояснити, чому наша розповідь стосується лише
парапланеризму і ми практично нічого не говоримо про дельтаплани. Справа в
тому, що параплан разом з усією амуніцією важить 35-40 кг. Це «мішок» зі
шнурками-стропами без жорстких ребер. Його можна запакувати в рюкзак. А
поклавши в рюкзак, можна навіть велосипедом мандрувати до місця зльоту. Коли ж
тобі випала нагода пролетіти багато десятків кілометрів від місця старту, то ти
спаковуєш свої «крила» в наплічник і якось уже там дістаєшся додому. З
дельтапланом такої зручності не сподівайся. Це махіна, яку самотужки не
розкладеш, а транспортувати на «горбі» ніяк не вдасться — потрібне авто.
Дельтаплан — жорстка конструкція. Це тканина, натягнута на металевий каркас.
Відчуття польоту на «дельті», безумовно, переконливіше. Однак, як розповідає
Андрій Третьяков, є чимало таких, хто пересів з дельта- на параплан, а от
навпаки — рідкість.
Наш співрозмовник Андрій Третяков, дельта- та парапланерист з 10-річним
стажем, з декількох причин рекомендує їздити в Одаїв, коли там збираються
спортсмени. По-перше, красиво. По-друге, можна повчитися. І, по-третє, якщо ви
вирішили спробувати політати, а не маєте на чому, то це саме момент
«затаритися». Якщо тільки ви вирішили спробувати літати...
Фактично, є два варіанти польотів. Перший, це коли стартуєш з майданчика,
потрапляєш у висхідний потік, піднімаєшся (якщо пощастить знайти термічний
висхідний потік, то піднімаєшся-піднімаєшся-піднімаєшся), зависаєш, спускаєшся
і знову на висхідний потік і т.д.. Словом, накручуєш петлі. А інший варіант
називається «вийти на маршрут». Це коли вдається потрапити у повітряну течію і
тебе несе дале-е-е-ко. І ти вже справді птах. А земля внизу зовсім не така, як
тоді, коли на ній стоїш.
В Україні виробником парапланів є фірма «АЕРОС», що має свій одноіменний
сайт .
Тут можна знайти інформацію про апарати та їхні ціни.
І, зрозуміло, парапланеризм — значно дешевше задоволення, ніж
дельтапланеризм. То де ж їх взяти, ці літальні «мішки» зі стропами, сидінням,
із запасним парашутом? І скільки це коштує? Секондівське «крило», запевняє наш
співрозмовник, зараз можна придбати за 500 доларів. Нове — за тисячу. Підвісна
система, сидіння і парашут обійдуться разом ще у доларів 300. До речі, Андрій
Третяков переконує, що купувати новий апарат зовсім не конче. Якщо його
експлуатували менше чотирьох років, він не суттєво втрачає в аеродинамічних
якостях.
