|
|---|
Котедж
"Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов
0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
::::::Каталог для туриста::::::
В'єтнам: все в гості до нас!
В'єтнам: все в гості до нас!
Для західної людини, особливо американця, В'єтнам - це поле кровопролитної війни, про яку Голлівуд не втомлюється знімати бойовики. Для нас - це колишній «молодший брат», вихідці з якої тримають у російських містах ринки, чітко відокремлені від решти галасливого базару. Загальне враження одне - в'єтнамці не відрізняються товариськістю і дружелюбністю. Невже вони і вдома такі?
В'єтнам: все в гості до нас! Ехо минулої війни
Почнемо з того, що війна у В'єтнамі - це вже далеке минуле. Та й як в'єтнамський народ міг зустріти спочатку колонізаторів-французів, а потім американців, які в пошуках комуністів напалмом випалювали навколишні джунглі, влаштовували килимові бомбардування з повітря, проводили «зачистки» за допомогою навчених собак? Чи не хлібом-сіллю, зрозуміло .. Тільки в багнети.
Зараз від тих часів залишилися лише спогади та величезний комплекс підземних тунелів в тропічних джунглях неподалік від Хошімін-Сіті (колишній Сайгон). Там в'єтнамські партизани ховалися від іноземних загарбників, звідти здійснювали напади на бази противника. Спеціально навчений бійцям США жодного разу не вдалося захопити ці трьохсоткілометрова катакомби. Чи їх чекала чергова смертельна пастка із сучасних мін та столітнього загостреного бамбука, або взагалі ніхто не чекав: мініатюрні верткі в'єтнамці, немов кроти, заривалися ще глибше в землю, туди, куди вгодовані американські молодці не могли протиснутися навіть після жорсткої дієти.
А в наші дні, будь ласка, заплати енну суму донгів і гуляй по історичної пам'ятки скільки завгодно. Якщо, звичайно, обсяги дозволяють. Спеціально для іноземних туристів тунелі розширили, але все одно час від часу який-небудь приїжджий Вінні-Пух обов'язково застрягне. Місцеві службовці поспішають на допомогу не тільки в силу своїх обов'язків, але й за покликом душі: доторкнутися до живота товстуна тут вважається не просто гарною прикметою, а своєрідним причастям до найвищого щастя. Для кого в чому щастя полягає, а для в'єтнамця - в ситому шлунку.
В'єтнамський Клондайк
А от якщо судити по великій кількості в країні ювелірних крамниць, то й не подумаєш, що місцеве населення може шматка не доїдати. Золото тут - не проста прикраса. Поважаючий себе в'єтнамець ні за які пряники не стане купувати на «чорний день» дорогоцінні в інших країнах у.о.: євро або тим більше долари. Він краще придбає в сусідній «золотий лавці» ще одне кільце з м'якого, майже надто хороший «в'єтнамського» золота. І справа не в живучих антиамериканських настроях, просто у В'єтнамі цей дорогоцінний метал - основа всієї економіки.
Весь світ у страху і трепеті стежить за коливанням курсу валют, а в'єтнамці зберігають величаве спокій, немов статуї шанованого ними Будди. Їх золото, на відміну від нашого «золота блідолицих», незважаючи на непоказний зовнішній вигляд, завжди має максимально високу пробу. І на відміну від зелених папірців, не знеціниться, навіть якщо США зовсім зникнуть з лиця землі. До речі, у В'єтнамі інфляція в останні десять років не перевищує декількох мінімальних відсотків, відповідно, добробут народу зростає.
Держава навіть почало продавати населенню золото пластинками і злитками вагою приблизно в один «Кей» (37,5 г) із зображенням дракона - символом В'єтнаму - і реєстраційним номером. Їх в будь-який час можна обміняти на гроші в будь-обмінної лавці. А можна навіть і не витрачати час на обмін: просто розплатитися мішечком із золотом, як у далекому середньовіччі. В'єтнамці між собою відразу вказують ціни в «кеях». Ось, мовляв, будинок продаю - 400 «кеев», а мотоцикл, що поруч стоїть - віддам всього за п'ятірку. І ніяких тобі ПДВ та інших податкових поборів. Не вистачає на серйозну покупку десятка злитків, йди в банк, там з радістю дадуть під мізерний відсоток. Золотий край!
З Новим ТЕТом, з новим прасадом!
Паперові гроші - донги - все більше перетворюються на сувенір, який в'єтнамці традиційно дарують на Новий рік. Природно, на в'єтнамський місячний новий рік - Тет, точна дата якого «плаває» десь у межах кінця січня - початку лютого. Тет, як і належить Нового року, свято сімейне. Куди б не закинула доля в'єтнамця, зустріти Тет він прагне будинку, щоб віддати данину поваги ще живуть і вже спочилим предкам.
Давня легенда говорить, що давним-давно люди і демони мирно сусідили на землі. Але незабаром демони стали знищувати людей і займати їх території. І сказав Будда демонам: «Я повішу свій плащ на вершину бамбука, і там, куди впаде його тінь, буде земля Будди, і ви, демони, повинні віддати її людям». Ті погодилися. Будда посадив у землю паросток бамбука, повісив на його верхівку плащ і змусив його рости і рости. Поступово тінь від плаща Будди покрила всю землю, і демони були змушені піти у Східне Море. Але наостанок вони упросили Будду, щоб він дозволив їм повертатися на землю щороку на кілька днів під час Тета, щоб відвідувати гробниці своїх предків. Адже стародавній звичай єдиний для всіх.
З тієї пори і до цього дня прості смертні під Новий рік садять Неу - бамбук, який прикрашають спеціальними амулетами і глиняними дзвіночками. Навколо цього аналога новорічної ялинки розсипають вапно, щоб занурити у неї наконечники стріл і тим самим відлякати від будинку демонів. Мало що, раптом візьмуться за старе і почнуть знову ображати людей ...
Як тільки годинник дванадцять б'ють (тобто відбувається «Зяо Тхиа» - «зустріч часів»), у В'єтнамі настає час дарувати гроші. Скільки - неважливо. Головне, щоб банкноти були новенькі і обов'язково упаковані в червоні мішечки, зав'язані червоним бантиком. Спочатку діти вітають батьків та інших домочадців, потім навпаки. У наступні дні Тета кожен приходить в будинок гість повинен принести з собою червоний мішечок з грошиками. А інакше не буде нікому у майбутньому році «прасада», тобто щастя і благополуччя. Навіть ченці в буддійських храмах дарують парафіянам гроші. І ніхто навіть не заїкається, що гроші - зло, що щастя зовсім не в них укладено ... А в чому ж іще?!
Не поділися усмішкою своєю ...
Гостям в'єтнамці раді не тільки у свята. Іноземці тим більше викликають непідробну радість: адже людина не полінувався до них з далекого далека приїхати! Туризм в цій маленькій країні набуває величезних масштабів. У порівнянні з іншими курортами Південно-Східної Азії ціни тут набагато нижче, а пронизливо блакитне море і золоті піски пляжів ще зберегли свою первозданну чистоту.
А ось народні звичаї з такою швидкістю вбирають в себе елементи інших культур, що нашому братові, туристові, дуже легко потрапити в халепу. Начитавшись в барвистому буклеті, що в'єтнамці, на відміну від заморських «варварів», не руки один одному знизують, а кланяються при зустрічі, і почнете відбивати земні поклони, не помічаючи давно простягнутою маленької долоньки ...
Однак про всяк випадок першими в ритуал рукостискання не вступайте. Багато в'єтнамці, особливо їхня жіноча половина, і зараз, як і їхні предки, вважають дотик до себе незнайомця мало не образою. Звичай з'єднувати долоні разом у молитовному жесті і злегка кланятися один одному, тримаючись на поважному відстані, як і раніше живий на офіційних заходах, релігійних церемоніях і в глибинці.
А ось махати навіть добре знайомому в'єтнамці рукою і кричати через голови присутніх «Привіт!» Не варто навіть в європеїзованих містах. Це верх непристойності. Тим більше не дай вам Бог ненавмисно доторкнутися до голови місцевого жителя. Він розцінить цей жест як загрозу не тільки собі особисто, але і всієї його сім'ї. Битися в'єтнамець у відповідь не полізе: не той темперамент, але образиться дуже ... І по плечу в знак примирення плескати його не треба. Справа в тому, що голова і плечі - це місця проживання духів-захисників кожного громадянина В'єтнамської республіки. Турбувати їх даремно не рекомендується, підуть і залишать нещасного наодинці з життєвими труднощами ...
До речі, в абсолютної більшості в'єтнамців такий вираз обличчя, ніби ангели-охоронці їх вже покинули. Але не поспішайте приставати з питаннями і голосіннями: «Щось сталося? Я ж бачу! Якесь нещастя, так?! »Насправді все у вашого співрозмовника, швидше за все, добре: діти здорові, дружина улюблена, а золота кубушка надійно перехована зоряної в'єтнамської вночі. Просто посміхатися у всі тридцять два зуби з приводу і без, а тим більш голосно сміятися, тут вважається нетактовним по відношенню до інших людей. Більше того, саме посмішка може бути ознакою розлади і навіть скорботи! Уявляєте собі, усміхнена похоронна процесія? Для нас дике видовище, для них же - традиційні проводи померлого близької людини ...
Так що остережися інтерпретувати міміку і жести в'єтнамців по Алану Пізу і іншим психологам, нехай вони і визнані в усьому світі. Мало що в книжках написано: якщо людина не дивиться вам в очі, значить, він щось приховує, а то й нахабно вам бреше. В'єтнамець, відвідний погляд, тим самим демонструє вам своє глибоку повагу!
А ось почувши по відношенню до себе звернення «пан» та «пані», особливо не підноситися. Ось, мовляв, молодці, колонізатори, вселили повага до «білій людині» ». Насправді навіть в'єтнамські чоловік і дружина та інші домочадці так один одного величають в повсякденному житті. А зовсім не по імені або тим більше «пупсик, дорогий!» Так що, панове, вчіться стримувати свої емоції, і В'єтнам зустріне вас без голлівудської посмішки, але, тим не менш, з щирою радістю!
|
| Категорія: Відпочинок за кордоном. | Додав: galin4ik (11-02-18)
|
| Переглядів: 838
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
