|
|---|
Котедж
"Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов
0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
::::::Каталог для туриста::::::
Коктейль «Cuba Libre»
Коктейль «Cuba Libre»
У 60-ті роки двадцятого сторіччя у всьому світі величезною популярністю користувався коктейль «Cuba Libre» - «Вільна Куба». Невеликий острів в Карибському морі був символом свободи для Заходу і «молодшим братом» для СРСР. Сьогодні Куба - справжній коктейль з тропічного курорту і будівництва соціалізму на окремо взятому острові.
Коктейль «Cuba Libre» Зворотний бік раю
Найзнаменитіший пляж Куби - Варадеро. Саме заради його нереально білого піску і бірюзових вод Карибського моря злітаються туристи з усього світу, навіть американці, яким це офіційно заборонено держдепартаментом. Варадеро, немов казковий оазис, квітне серед убогих кубинських містечок, включаючи столицю. Кубинцям навіть купатися тут заборонено.
Для іноземців же створені такі райські умови - дайвінг, морська полювання, прогулянки до коралових рифів, ланч з лобстера - що канадці з німцями навіть не підозрюють про колгосп імені Че Гевари або пивзаводі імені Енгельса по сусідству. У росіян погляд більш досвідчене, адже ми ще пам'ятаємо, що таке «розвинений соціалізм». А кубинці в ньому живуть: піонерське дитинство, шестигодинні промові «папи Фіделя» по телевізору, партзбори о сьомій ранку перед роботою, продукти за картками або на «чорному» ринку за долари. До речі, що стосується лобстера: цей гад морський вважається національним надбанням, і прості смертні не мають права його ловити. Відповідно до закону, якщо у кубинця будинку в холодильнику знайдуть лобстера, конфіскують холодильник. А він у спекотній країні, не виробляючий самостійно побутову техніку, - велика цінність.
Всього 120 кілометрів від туристичного раю, і ви в столиці. Гавана не з вікна туристичного автобуса являє собою жалюгідне видовище. Місто немов пережив артобстріл. Нових будинків тут не будують давно, а населення неухильно зростає. Тому одній сім'ї покладається тільки одна кімната. Благо, стелі такі високі, що гаванци примудряються з одного поверху робити два. Жити захочеш - не таке придумаєш, а живуть на Кубі довго: середня тривалість життя 76,6 років, вище - тільки в США. Але квартирне питання, який згідно класику, зіпсував москвичів, місцевих городян ніби й не хвилює. Їм все ще подобається жити в соціалістичній країні. Залишили країну називають «черв'яками і покидьками». Кастро сприймають, як ми свого часу Леоніда Ілліча. «Папа Фідель» суворий, але справедливий: дозволив вільне ходіння долара, лояльний до свободи моралі, що панує на острові, навіть до гомосексуалізму.
По дорогах Гавани до цих пір бігають старенькі «Жигулі», «Москвичі» і «Волги». Кубинці дбайливо латають їх деталями від «рено» і «мерседесів», які скоро витіснять радянський автоантікваріат. Але найчастіше жителі столиці пересуваються на метробасах - таких собі тягачах з причепами. За часів радянсько-кубинської дружби в Гавані збиралися будувати метрополітен, але грунт виявився настільки твердим, що будівництво вимагало б таких величезних капіталовкладень, яких у Куби не було і немає. Транспортну проблему треба було вирішувати все одно, от і придумали таких ось монстрів, які ходять по запланованих лініях метро. У годину пік в один метробас набивається до трьохсот пасажирів. Вартість проїзду на наші гроші близько двадцяти копійок. Купив у кондуктора квиток і катайся хоч до ночі. Пробок немає в столиці, машин адже мало.
Цікаво, що щасливі власники авто зобов'язані підвозити пішоходів за законом. Якщо хтось раптом відмовиться, то на нього можуть поскаржитися до комітету захисту революції, а той відбере машину. Такого навіть до всього звик радянський народ не бачив. Але життєрадісних кубинців, схоже, не обтяжують життєві дрібниці «розвиненого соціалізму». І нехай їм не доступні радості багатих туристів, навіть справжні кубинські сигари не кожен місцевий може собі дозволити, але ж є ще спекотне сонце, океан, бажання веселитися і танцювати, яке вирує в тропічній крові. Спонтанні танці прямо на бруківці тут явище звичайне. Прав був знаменитий Хемінгуей, великий шанувальник Куби: навіщо чекати особливого випадку, якщо свято на острові Свободи завжди з тобою!
«Я тебе блюблю!»
Кубу все частіше називають «курортом для чоловіків». Воно й зрозуміло: жриці кохання на острові одні з найдешевших у світі. Стандартна ціна ночі з темношкірою красунею всього двадцять доларів. Для її ж сім'ї це величезна підмога, адже сума набагато більше середньомісячної зарплати батька або брата на цукрових плантації. Тому проституцією, незважаючи на що загрожує суворе кримінальне покарання, починають займатися рано, мало не з тринадцяти років. Благо, матінка-природа щедро обдаровує кубинок, і вони в цьому віці виглядають на всі вісімнадцять. Якщо у туриста закінчилися «бакси», а свято любові хочеться продовжити, невибагливі аборигенці візьмуть за послуги і косметику, і західні шмотки, і годинник з зап'ястя, а то й просто бейсболку - в убогому кубинському господарстві все знадобиться.
Але не тільки дешевизна приваблює сюди секстурістов. Люди бувалі стверджують, що визначення «проституція» не зовсім підходить до того, що відбувається насправді. Адже буркочучи на законну дружину через нескінченні «Ізаура» і «Марій» по телевізору, в реальності рідкісний чоловік відмовиться від роману з темпераментною Марією на тлі тропічного пейзажу. А сама Марія по юності років і природного сентиментальності готова і від грошей відмовитися заради Любові. У гаванському аеропорту часто можна побачити прощалися пари: він - білий джентльмен, вона - мулатка-шоколадка. Очі горять, сльози струмком у обох. Ну як не повірити в зворушливий дівочий лепет «я тебе блюблю» (російська в кубинських школах перестали вивчати лише кілька років тому)! От і повертаються багато туристів на острів вільного кохання заради милої (не тільки їх тіла, але й серця) Тропиканка знову і знову. Офіційно проституції немає, а валютний дохід Кубинської соціалістичної республіки поповнюється. Про що ви?! Це кохання!
З миру по ложці!
Запитайте будь-якого кубинця, без чого не можна уявити кухню його країни, він відповість, не замислюючись: «Без великого шматка свинини!» Це туристів пригощають лангустою та лобстерами, черепашачим і крокодилячі м'ясом, а місцеві збираються всією багатодітною сім'єю (а інших тут майже немає) на задньому дворику - «патіо», щоб під покровом апельсинових і мангових дерев засмажити порося. Чоловіки під дружні бесіди і передзвін гаванської гітари розкладають багаття і встановлюють вертел. Жінки тим часом виставляють на довгий стіл усе, що послали кубинські боги: традиційні ананаси, гуанабану, чірімойю, мамей, гуаяву, Мараньйон, тріску по стародавньому іспанському рецептом - «Бакалау а ла Віскаіна», рис з чорними бобами «Маври і християни», густий суп з курчати «Ла Кальдоса», креольські соуси. Тільки на Кубі тепер можна спробувати ритуальне африканське страву «Кімбомбо». Це одночасно і витвір кулінарного мистецтва, і жертвоприношення могутньому богу Чанго. Свинину в кубинське меню внесли іспанські конкістадори, як і вино, а остання хвиля еміграції з Китаю - страви з рису. Як бачимо, кожен народ, який прижився на острові, вніс свою лепту в кубинську кухню. А ось 30-річна дружба з СРСР практично не залишила сліду на кубинській кухні, за винятком, звичайно ж, горілки «Столична» та консервованої тушонки, яку до цих пір називають «карне руса» - російське м'ясо.
Обожнюючи свининку до «поросячого виску», кубинці зовсім не їдять яловичину. Справа в тому, що вбивство корови переслідується за законом. Весь велику рогату худобу країни призначені для того, щоб давати молоко, а не м'ясо. Молоко необхідно республіці, щоб ростити здорових дітей: кожна дитина з народження до семи років щодня отримує безкоштовно по літру молока.
Своїм специфічно національною стравою, уособленням особливого кубинського стилю місцеві жителі вважають юшку «ахіако». У казан з ахіако кидають все підряд, окрім дарів моря: від м'яса до коренеплодів. Як не дивно, але в країні, що омивається з усіх сторін морями, морепродукти в звичайному раціоні простого кубинця не прижилися. Ахіако вважають символом довголіття, і недаремно: один з місцевих довгожителів, давним-давно відзначив сторіччя, повідомив «по секрету» пресі, що все життя захоплювався міцною кавою, кубинським ромом, сигарами і пряним ахіако!
Кубинці - відомі ласуни. Десерт номер один для них - банани. Їх їдять і в сирому вигляді, і смажать до стану чіпсів, і навіть варять з них наваристі супи. Ще одна особливість бананової кухні: щоб життя не здавалося раєм, кубинці можуть гарненько посолити банани великої морською сіллю. Воістину, Куба - країна контрастів!
|
| Категорія: Відпочинок за кордоном. | Додав: galin4ik (11-02-17)
|
| Переглядів: 918
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
