1.     Ой коби ми цімборочки склали,

Ми би своїх співаночок не переспівали.

2.     Ой коби ми цімборочко, голоси зложив

Ми би наших легіників співанками вкрили.

3.     Та хоч би всі зорі впали –

Ще би моїх співаночок не переписали.

1.     Ой зелена полонинка, кінь не хоче пасти,

Та корить ні до дівчини, як злодія вкрасти.

2.     Ідуть вівці в полонинку, а ягнята бліють,

Ходім дівки в полонинку, що вівчари діють

3.     Ти – Микола, я – Микола, й оба ми Миколи,

Тебе били коло церкви, мене коло школи.

Мавки

   Мавки (нявки, бісиці) – істоти, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. Їх ще називають потерчатами, страдчатами, повітрулями, лісними, лоскотницями.

Легенда

Звідки взялися писанки

   Великі муки і терпіння переніс наш Спаситель, найбільший учитель людства, Ісус Христос. Його оскаржили фарисеї перед римським намісником Пилатом, що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опертися симдріонові (судові) та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам і не вірив у цю брехню.

   Фарисеї мучили Ісуса і допитували, насміхалися над ним і над римськими воїнами, а потім домоглися у Пилата дозволу прибити Ісуса до хреста. І сталося так як сам Ісус пророкував: Його замучать і Він пожертвує собою за весь людський рід.

Легенда про три гвіздки

   Коли Ісуса засудили до смерті, римські вояки заходилися готувати все необхідне до страти. Хрести теслі їм витесали заздалегідь, навіть не питаючи, для кого. Може, якби спитали, то не знайшлося б хреста для Ісуса – адже й він був теслею, і Йосип, який був йому за батька. І може не довелося б Сину Божому сконати на хресті… Словом, хрест був. А от гвіздків забракло: вісім гвіздків на двох розбійників знайшли, а на Ісуса не вистачило. Викликав начальник трьох вояків, призначив одного з них за старшого, дав йому калитку з грішми й каже:

Легенда про с. Вороненко

   На території Яблуницького присілка оселився Іван Воронюк родом із Закарпаття. Тому і село назване Вороненко. На той час не було церкви, а були лиш каплиці. Це було в 1600 р. Того ж року і задумав І. Ворон юк збудувати церкву. І організував до будівництва жителів с. Яблуниця. У 1605 р. була освячена церква «Різдво Пресвятої Богородиці».

Легенда про Прут і Говерлу

   Колись дуже давно на Гуцульщині жив молодий і вродливий хлопець. Його звали Прутом. Прут був закоханий в красиву дівчину Говерлу. Батько Говерли був чаклуном. Говерла була доброю людиною, а от її батько – злим чаклуном. Говерла і Прут зустрічалися.

Легенда про озеро Синевір

   У північно-східній частині Міжгірського району, біля підніжжя гори Озірної розташувалося Синєвирське озеро.  Легенда розповідає, що в давні часи ці гори належали графу, в якого була красуня донька Синь. В очах дівчини неначе була зібрана вся синява карпатського неба. Одного разу граф приїхав у гори перевірити, як працюють наймити, і взяв із собою доньку

Легенда про заснування Ворохти

   Селище Ворохта засноване у ХVIIст. Назва селища виводиться від імені одного з перших поселенців Мочерняка-Ворохти. За деякими переказами, це був вояк, який, втікаючи від тяжкої військової муштри, заховався та оселився на терені сучасної Ворохти, над берегом річки Прут.

Легенда про Говерлу

   В давнину вважалося гріхом, щоб до заміжньої жінки приходили коханці.

   Піп Іван мав коханку в Ясеня. Одного разу повертався він від неї через гору. За його гріх гора його верла (скинула). І від того часу ця гора називається Говерлою. А інша гора, на яку впав піп Іван, називають Піп Іваном.

Легенда Гуцульщина

   У наших горах люди жили з давніх давен. Будували вони собі пристанівок у поточинах, де текла вода і не було вітру. Збільшилось народу в горах, коли наш край почали плюндрувати татари. Тоді наші гори кипіли втікачами. Найбільше їх крилося від чорної коло найвищої гори. Чорною була гора для втікачів на нових місцях необжитих. Чорніла вона і в очах ворогів, що не могли вони її досягнути, бо стояли непрохідні пущі. Так і до сьогодні

Кіт

   Кіт, за деякими легендами, був створений Богом. Це чиста істота, прихильна до людини. В багатьох місцевостях коту приписували здатність охороняти обійстя від усього злого. Розповідають таку легенду:

«Завивальна» весільна

Шуміла ліщинонька, як сі розвивала,

Заплакала дівчинонька, як сі віддавала.

Ой, не шуми, ліщинонько, та й не розвивайсі,

Не плач, не плач, дівчинонько, та й не віддавайсі.