Вишивка бісером: основні прийоми
Однакнопка

Бісер можна включити практично в будь-який відомий шов, але найчастіше при вишивці бісером використовується арочний шов ("Назад голку"), а також шов впрікреп.

Червоноград

Княжий замок

Дізнатися про історію Червонограду нам може допомогти стаття з відомої польської енциклопедії «Slownik Geograficzny» за 1880 рік. Спочатку — статистичні дані: населення 465 чоловік, греко-католицька парафія, діють ґуральня та водяний млин. А далі в солідному виданні помилка, яка до наших часів обросла легендами та теоріями. Багряно-гранітні ґрунти кратеру, в якому лежало місто, зачарували польських істориків своїм насиченим незвичним кольором. На їхню думку, термін «Червона Русь» (так називали за Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої землі на сході сучасної Польщі) походить від червоних подільських пісковиків. Елегантна версія про те, що сама земля дала назву краю, однак, не підтверджується українськими вченими. Вони виводять етимологію терміну від легендарного міста Червен, яке лежало далеко на захід від подільського Червонограду.

ПІП Іван

Щодо назви

Є версія, що назва Піп Іван, яка вказана на більшості офіційних карт, неправильна. Вона з’явилася після приходу на Західну Україну радянської влади. Мовляв, колись у цих місцях жив священик Іван, який на свято Івана Купала очолював походи місцевих жителів на гору для збору цілющого гірського зілля. Ще говорять, наче сама гора нагадує попа в рясі. Однак давня і тому, за логікою, правильна назва — Попіван із наголосом на другому складі — говорить про те, що тут постійно дмуть сильні вітри. Вони завивають, поспівують, «попівають».

Ябчанка — від спраги й голоду

Корінні бабці Станіслава (нині Івано-Франківська), а таких залишилось небагато, добре знають, як у спекотливий день погамувати спрагу. Але не просто напоїти, а ще й одночасно нагодувати. Вони вміють приготувати ябчанку. Спробуймо і ми, випитавши у старших ґаздинь.

Туризм на ровері

Яремче — перевал Переслоп — перевал Столи — Поляниця — Татарів

Власне кажучи, тут ітиметься про добре відомий та добре промаркований маршрут номер 201, нанесений на багатьох топографічних туристичних картах Українських Карпат. Від самого початку помітними та помічними будуть власне маркери. Ці біло-жовто-білі яскраві фарбовані «прапорці» зустрінуться вам вже біля залізничної станції в Яремчі. При нагоді запитайте в місцевих жителів саме про цей маршрут, і вони направлять вас дорогою в бік входу до Карпатського Національного природного парку від вокзалу — праворуч відносно руху потяга, яким ви приїхали. Парк починається за кілька кілометрів від залізниці. Там вас вітатимуть справжні олені у вольєрах уздовж дороги та капличка, де варто попросити успіху на майбутні пригоди.

Туристичний.

У наших Карпатах на території Рожнятівського району поблизу села Осмолода є популярне серед туристів місце — полонина Плісце між горами Ґрофа та Пареньки. На полонині стоїть халупка, в якій мандрівники часто зупиняються на ночівлю. Як наслідок — навколо хатинки розсипані поклади побутового сміття, залишеного шанувальниками Карпат. У травні цього року сюди прийшли понад два десятки ентузіастів, учасників і відвідувачів сайту «Українські Карпати»   організованих на екологічну акцію івано-франківською регіональною фундацією «Карпатські стежки».

Трави

З Ясіні

Безпосередньо від залізничної станції Ясіня чітко на захід відкривається вид на ошатну дерев’яну церкву, в народі її називають Струківською. Якраз повз цю церкву веде дорога до турбази Драгобрат.

Ліричний відступ. Легенда. Струківська церква є серцем Ясіні. Від покоління до покоління передається серед місцевих мешканців переказ про походження топоніма «Ясіня». Було це восени. Багатий господар на ім’я Андрій Струк гнав через Свидовець отару овець, куплених у румунів. Численна зграя вовків почала оточувати отару. Оборонитися від них не було змоги, і чоловік поспіхом звів на рівній місцині огорожу з колод Ясеня, зігнав туди овець, а сам подався додому (хижаки його не переслідували, бо отара — набагато краща здобич). Аж навесні наступного року вирушив пастух до того місця, не маючи й надії, що отара пережила зиму. Та на свій подив знайшов овець живими — протягом зими вони обгризали кору ясенів. Звідси походить назва теперішнього селища. На тому місці Андрій Струк звів церкву.

Субкультура

Спробуй вдати з себе лемка

Офіційна назва цього свята — Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Жодних посвідок а чи квитків для гостей не потрібно. Достатньо самого факту, що ви приїхали. Форма одягу — довільна, хоча добре приїхати у лемківському народному строї — це одразу підніме ваш статус в очах фестивального люду. Одяг варто готувати заздалегідь. Для дами: сорочка, плісирована в дрібну складку спідниця, приталена безрукавка з «пелюстками». Лемківська сорочка не так щедро прикрашена вишивкою, як народний одяг інших регіонів України. Увесь акцент робиться на елегантну жилетку, намисто, спідницю з нашитими барвистими стрічками і такий же фартух. Краса костюму по-справжньому відкривається в танці

Чорногора

Далі піде матеріал не для необдуманого наслідування. Будь-яка спроба відтворення чогось подібного сповнена достатньо високого ризику для життя. Автор знімає із себе відповідальність за наслідки практичного використання подальшої інформації.

Отже, із села Луги Рахівського району прокладено кілька маршрутів: на Говерлу та на Піп Іван Чорногірський. Обидва шляхи тягнуться довгою ходженою гірською дорогою до верхніх полонин із гуцульськими колибами, сходячись у стежину перед самим штурмом вершин. Обидва маршрути не дуже популярні, оскільки основна маса відвідувачів Говерли та Попа Івана добираються туди з протилежних боків: урочища Заросляк, сіл Лазещина, Дземброня, Шибени або по Чорногірському хребті. Ми ж поведемо мову про те, як воно вийшло мандрувати із села Лугів та вилізти на озері Бербенескул, що посередині Чорногірського хребта.

Орхідеї!

Розумні

Родину орхідей представляють у Карпатах переважно зозулинці. Саме так називають орхідеї, які колись перебралися з дерев на землю. Луки, болітця, галявини, узлісся, береги річок — тут їхнє царство. Рослини віддають перевагу відкритим вологим місцинам і вапняковим схилам гір. Як справжні представники королівського роду, ростуть поодинці, досить далеко один від одного.

Учені відносять зозулинці до вищих рослин не тільки за дивовижну красу, розмаїття форм та досконалість будови квіток. Їх вражає й те, що ці рослини впродовж віків виробили унікальні, майже головоломні пристосовні механізми запилення й розмноження. У тому, як вони живуть, вбачають — хочете вірте, хочете ні, — навіть певні ознаки розумного існування.

Окопи війни.

Отже, студентка, спортсменка і просто вродлива дівчина Аня зібралася традиційно відзначити черговий день народження походом у Карпати. До компанії запросила трьох подруг і одного хлопця-провідника (для впевненості та переносу вантажу). Був у команді і ще один чоловічок — Адасько, м’яка лялька, яка постійно мандрує горами на дівочих плечах.

Маршрутка «Івано-Франківськ–Бистриця» за півтори години довезла туристів до мосту, який знаходиться кілометри через три після зупинки «Максимець». Далі — на інший бік річки Бистриця Надвірнянська, попри два перші будиночки і наліво, до жовто-блакитної хати родини Яремчуків (коли будете там чемно проходити, передайте привіт від журналу «Карпати»). Щоби не топтати отаву за будинком, обійшли його справа і вузькою стежкою між парканами попрямували до лісу. Справді добрий сонячний ранок додавав гарного настрою.

Солотвино!

Степан Бачкаі, завідувач підземним відділенням Української алергологічної лікарні, із гордістю розповідає про свої володіння. Це єдиний у світі медичний заклад, для якого спеціально спорудили шахту, а не навпаки. Метод спелеотерапії застосовують не тільки в Україні, але ніде більше не будували шахту в лікувальних цілях. Використання старих штолень не дає такого ефекту.

На 130 метрів нижче шахтарі добувають сіль, але основне завдання колективу солекопальні № 9 — допомогти хворим бронхіальною астмою, бронхітами, всілякими алергіями. Лікувалися тут і 260 опікових пацієнтів. Виявляється, сіль на рани — це не завжди зле, але за умови, що вона міститься в повітрі у вигляді високодисперсного аерозолю.

Березів

— Про березунів ходять «легенди», наче це народ непомірно запальний, аби не сказати агресивний, дуже амбітний, охочий до бійки, часом навіть з кровопусканням... Але як же ж так? Хіба може отакий березун робити дитячі книжки?

— Це хіба про мешканців Баня-Березова кажуть, ніби вони розбишаки і забіяки... Але це спочатку Березів був один. Потім він розділився на Долішній і Горішній. А в минулому столітті постало аж чотири Березови. Я з найнижчого — Нижнього Березова, а тут з ХІV століття живе шляхта. І мирнішого села в наших околицях я не знаю. Якісь спотворені у вас чутки.