|
|---|
Котедж
"Карпатська тиша"
Відпочинок у Яремче
0977739122 - Любов
0665020962
|
|
Вечер в Карпатах
Головна » Все для туристів
>
Ледь терпкуватий запах вологого
дерева лоскоче ніздрі. З-під гострого леза випручуються і звиваються кільцями
тонкі стружки — пруття перетворюється на вузькі стрічечки, готові слухняно
лягти в мереживне плетиво. З лози та ліщини, очерету та кукурудзиння в Карпатах
виплітають господарське начиння, іграшки, меблі. І навіть хатки — для котів. |
Рік 1987. При вході до костелу
Марії Сніжної у Львові — гурт людей, які явно знаються поміж собою з
найрізноманітніших напівдисидентських кіл. Подія, загалом, ніби не така вже й
вагома в контексті загальносоюзної горбачовської «пєрєстройкі», проте добірна
національно свідома публіка сконцентрована тут далебі не випадково: у щойно
заснованому львівському Музеї фотографії (другому після прибалтійського на цілий
СРСР!) |
Бій був вочевидь нерівним.
Нападники пробивалися щосили у фортечну браму-міст, а дрібка захисників
твердині намагалася втримати оборону наразі вцілілої вежі. Тоді князь звернувся
за поміччю до богів. І сталося диво: назустріч раті нападників, які вже подумки
святкували перемогу, раптом виповзло неймовірних розмірів чудовисько. |
У ясну погоду з гори Рокита, що
має дуже зручну для запам’ятовування висоту 1111 метрів, видно ледь
не половину Гуцульщини та навіть її «ворота» — покутське місто Коломия, а також
обласний центр Прикарпаття Івано-Франківськ. А з інших вершин, включно з самою
Говерлою, її можна безпомильно знайти за чітким орієнтиром — потужною
ретрансляційною вежею. Мандрівка на Рокиту приємна й невиснажлива, навіть
восени її можна здійснити впродовж одного світлового дня. |
Ще за тиждень до Першого
екстрім-фесту «Карпати–Красія» на спусках гори Красія (біля села Кострино
Великоберезнянського району на Закарпатті) почали прокладати дві велосипедні
траси — технічну та швидкісного спуску, кожна завдовжки майже три кілометри. На
технічній спорудили три трампліни, спуски — і по стежках, і по траві, і по
ґрунтовій дорозі. |
«Ой, прєду ім куделечку — бідка би ї прєла. Та
покладу під лавицю, бо ми ручка ввєла»... Дві старші гуцулки в давніх
автентичних ношах (одежі) працюють за ткацьким верстатом і співають коломийок.
Це реконструкція побутової сцени, колись цілком звичної для села Кваси
Рахівського району Закарпатської області. Втім, ткацтво в Квасах ще не вмерло.
І тчуть тут пухнасті, теплі овечі покривала, що звуться ліжники. |
Ми напевно ще не раз
повернемося сюди, щоб відкрити для себе нові стежки, здолати непідкорені
вершини. Можете сміятися — які вже в Карпатах вершини! А от не такі вже й
прості — цікаві та неповторні. Особливо, якщо опиняєшся в самому серці Ґорґан,
і мимоволі, як дитина, кажеш собі: хочу ще... |
Десятки кам’яних фігур на
вишуканих постаментах із багатим декором. Подібно до львівського Личакова1,
цвинтар Тудинка, що в передмісті Підгайців (Тернопільська область), вражає
атмосферою музейної ошатності. Тутешню меморіальну скульптуру, яка вийшла з-під
різця династії каменотесів Папіжів, зараховують до національних пам’яток
народного мистецтва. |
«Грают скрипки, грают дудки, флояри тисові,
маю любку в Криворівні, другу — в Ясенові», — сивий гуцул жваво мне міх дуди і,
підморгуючи по черзі всім жінкам довкола, затягує далі такої сороміцької, що й
чоловіки червоніють. Хтось пирхає і засоромлено відвертається, хтось голосно
регоче. Мелодію коломийки1 підхоплює скрипаль,
і за мить оточуючі кружляють у запальному танці. |
Найзвичніша і всім зрозуміла
страва в Україні — картопля. Такий собі другий хліб. Але в Галичині, Буковині,
на Закарпатті та взагалі в горах і за горами культ картоплі породив не
«кількісне» захоплення стравою, якою можна просто насититися, а різноманіття й
екзотику. |
« 1 2 3 4 5 6 7 ... 30 31 » |
|
