Субота
18-09-22
05:38

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Головна » 2010 » Жовтень » 17 » „Ігри горян“ у Карпатах»
20:22
„Ігри горян“ у Карпатах»

„Ігри горян" у Карпатах»

На території Прикарпаття народилися щонайменше дві зірки нинішнього Українського спорту. Це — брати Вірастюки. Молодшого — Василя — узагалі можна вважати культовою особою. А от його старший брат Роман зараз «світиться» рідше. Тим не менше, кращому українському штовхальнику ядра 1990-х — початку 2000-х є що розповісти журналу «Карпати». І той факт, що Україна має гори, Роман Вірастюк називає «дарунком долі». Зрештою, для всієї України.

— А який зв’язок відчуваєте, пане Романе, з Карпатами особисто ви?

— В дитинстві, коли я в добру погоду виходив на балкон (мешкав і мешкає в Івано-Франківську — ред.), на обрії бачив гори… Тобто їх недалека присутність була відчутна завжди. Ясна річ, їздили з Василем і батьками туди на відпочинок. А потім познайомився з Карпатами краще.

— Зрештою, ви ж народилися на Прикарпатті…

— Так. Батьки родом із села Марківці Тисменицького району Івано-Франківської області. А я народився в обласному центрі.

— Хоча зараз покинули легку атлетику і керуєте обласним управлінням у справах молоді і спорту, ви, очевидно, назавжди залишитесь спортсменом. Вас з Василем до цього підштовхнули батьки?

— Вони справді дружили зі спортом. Мама займалася волейболом, виступала за фабричну команду на місцевих змаганнях. Тато грав за село у футбол на першість району. От і ми з Василем ходили у всі існуючі на той момент в Івано-Франківську спортивні секції, включаючи веслування, боротьбу, стрільбу, гандбол, футбол… Але якщо розповідати про батьків, то мама усе життя аж до виходу на пенсію пропрацювала на швейній фабриці. А тато у нас водій — багато років возив першого секретаря міськкому комсомолу, аж поки комсомол не розвалився. Тоді перейшов працювати шофером на оптову базу Укркультторг… Цікавий для нас з братом то був період. У відрядження тато брав нас із собою. Він їздив за товаром на фабрики музичних інструментів. Возив усілякі там банджо, гітари, мандоліни, бандури… Я любив попробувати, побренькати на них. Згодом пристрастився до гітари. А тепер навіть пишу пісні (музику і тексти). Півтора місяці тому під час конкурсу «Пані Україна» на сцені Донецького оперного ми з Василем виконували удвох мою пісню «Брате мій».

— Що особливого в особистості формує спорт?

— В спорті треба працювати на всі «сто» — треба забути про поняття втома, інакше нічого не досягнеш. Тут доводиться ставити мету і знати, що необхідно буде жертвувати і особистими інтересами, і спілкуванням з друзями... Знаєте, дуже багато залежить від того, хто ваш тренер. З 1980 року мене тренував Іван Григорович Шарий. Перший день тренувань у нього мене шокував. Він відразу сказав, що ми будемо чемпіонами. Перші роки Шарий давав нам загальну підготовку, а потім визначав — хто на що здатний, кому який профіль краще вибрати і яку мету ставити. Але в будь-якому разі вимагав самовіддачі. Воно ж так ведеться: що людина обдарованіша, то лінивіша. Але Іван Григорович казав: «Ти мусиш старатися бути найкращим. Спорт колись для тебе закінчиться. Але навіть якщо ти після цього станеш двірником, на своїй ділянці будеш найкращим двірником і в тебе буде найчистіше». А ще він вбивав зіркову хворобу у зародку. Мовляв, люди, що тебе оточують, будуть і після того, як вийдеш зі спорту, перестанеш бути зіркою. Тому зараз спілкуйся з ними на рівних, а не як зірка...”

— А як ви відпочиваєте? Буваєте в Карпатах?

— Між іншим, про Карпати я довідався більше в тому ж тренувальному залі (було мені тоді років 20). Якось до нашого тренера прийшли двоє альпіністів (один з них виступав за збірну України), хворих горами — попросилися позайматися в залі. Приходили, виробляли неймовірні речі, скажімо, висіли на турніку на двох пальцях і таке інше. І щодня розповідали нам про гори. І якось вони нас з Василем покликали в Карпати — до так званих Столів. Залишили коло села Поляниця машину і приблизно 20 кілометрів пройшли до хребта, до хати такого собі Івана. Я мушу хоч кілька слів сказати про цього чоловіка, бо це дуже колоритна особа. Він переконаний, що нас, хто живе внизу, цивілізація зіпсувала. У Івана своя філософія життя. Він узагалі великий оригінал.Його кота звати Маврик, а приручену кульгаву ворону — Псих. Іван із сокири може зробити кашу. Я в нього навчився збирати в горах і їсти те, про що навіть не думав, що воно може бути їстівне. При всьому цьому я якось спостерігав, як цей мешканець диких гір з німецьким туристом вільно розмовляв німецькою. Так от ми зависали на тих Столах тиждень чи й більше. Спілкування, гори, природа — нам це подобалося. На жаль, на Столах я не був уже років вісім. Їздили ми в гори в бік Вигоди, возили дітей на озеро Синевір.

— А щось добре про наш турбізнес сказати можете?

— Загалом місцеві мешканці починають розуміти, що тут раніше чи пізніше фактично нічого, крім туристичного бізнесу, не можна буде робити. І взагалі в Карпатах можна проводити багато акцій, зокрема міжнародного рівня. Скажімо, НОК (Національний олімпійський комітет — ред.) висунув ідею проводити в наших горах зимові олімпійські ігри. Не йдеться про великий слалом — для цього потрібні високі, добре підготовлені та обладнані траси. Але змагання з фрістайлу та ще деяких екстремальних зимових видів спорту на базі Польщі, Чехії, Словаччини та України — це цілком реально. І дуже вигідно. Жодна олімпіада (хіба за винятком Московської) не була збитковою для місцевості, де вона проводилася. Та наші гуцули олімпійську символіку вирізьблять-вишиють моментально і забезпечать попит усіх туристів... І ще одна ідея є у нас із Василем. Точніше, це ідея британської королеви — провести в Карпатах один з етапів «Ігор горян» (вони проводяться під патронатом її величності, а фінал завжди проходить у Великобританії). Чемпіонат включає змагання, скажімо, з метання на висоту гирі вагою 24 кілограми, чи каменя неправильної форми — у такий же спосіб, як штовхають ядро, чи шестиметрового стовпа 85-кілограмової ваги і тому подібне. Українець Кирило Чупринін у 2004 та 2005 роках займав у цьому чемпіонаті третє місце, а у двох видах змагань встановив світовий рекорд та отримав відзнаку з рук Єлизавети. Тож королева поцікавилася, чи є в Україні гори. Довідавшись про Карпати, сказала, що логічно було б організувати якийсь етап Ігор у нас. Яка ідея! А на кожному ж етапі чемпіонату присутній представник королівської родини... Карпати гідні приймати королів.

 



[10-10-10][Все для туристів]
Гірськолижні карпати. (0)

[09-09-19][Відпочинок за кордоном.]
Йемен, Сану (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
10 причин відпочити в Латвії (0)
[09-07-31][Відпочинок і поради]
Сонце або сніг? Що вибрати? (0)


Категорія: Все для туристів | Переглядів: 756 | Додав: vechervkarpatah | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: