Неділя
18-09-23
14:18

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Головна » 2011 » Січень » 17 » Фома: «Мрію вставати вдосвіта і косити траву»
20:15
Фома: «Мрію вставати вдосвіта і косити траву»

Фома: «Мрію вставати вдосвіта і косити траву»

Сергій Фоменко, він же Фома, фронтмен гурту «Мандри», почав кар’єру артиста у вісім років. Щоразу, коли видавався вільний від школи ранок, він умикав вініл із Адріано Челєнтано та починав вибивати двома лінійками диван. Спробував би хтось тоді не погодитися, що то — ударна установка. Згодом він змінив диван на баян і з ним закінчив музичну школу. Але у свої шістнадцять цілковито віддався гітарі. З нею більше двох років мандрував автостопом по містах України, Білорусі, Прибалтики, Росії. Повернувшись до Києва, працював у культурній сфері — був двірником у КиєвоПечерській Лаврі, гардеробником в Археологічному музеї, монтувальником сцени в Молодіжному театрі, кур’єром і діджеєм на радіо, співав у столичних переходах пісні, які писав сам. З 1997 року Сергій Фоменко пише тексти пісень і музику професійно — з гуртом «Мандри» подорожує просторами країн і музичних стилів.

— Сергію, переспів повстанської пісні «Сьогодні нас Карпати зустрічають» твоя остання робота?

— Найсвіжіша. Я виконав цю пісню на сцені фестивалю «Молода Гвардія», який вистрілив у Києві 19 лютого. Фест засвітив невідомий для багатьох пласт української героїчної пісні і став, без пафосу, відкриттям. Я сам для себе відкрив цю пісню десь місяць тому. Олег (Скрипка, засновник і організатор фестивалю — ред.) запропонував кілька варіантів, я послухав і вибрав: «Сьогодні нас Карпати зустрічають, а завтра знов Волинь вітає нас, відтак поїдем просто аж на Київ, Полтаву, Харків і рідний нам Донбас...» Круто, як для 40х років минулого століття. Я співав і відчував, що росте мій дух. Патріотична лірика як документ часу і документ емоцій, як відбиток героїчної доби, має дуже потужну енергетику. Коли слухати диск1, це також відчутно.

— Ти є автором майже всіх пісень групи «Мандри». Куди зник ваш виразний ліричний фолк, фолкрок? Вийшов диск «Дорога» — і Фому слухачі не впізнали...

— Зміна у стилі «Мандрів» справді є. Почалася вона з громадянських пісень «Не спи, моя рідна земля», «Знову день переходить у ніч». В такій же стилістиці зроблена «Дума про Кармелюка» — це зовсім нова пісня, звучить поки що лише на концертах. Захотілося трохи відійти від етностилю, принаймні в альбомі «Дорога». Ми додали трохи реггей, електроніки, диско. Експериментуємо, бо не хочемо бути групою, яка засіла в якійсь одній ніші — наприклад, фолкроку — і втішається. Ми граємо дуже розмаїту музику — і фолк, і панк, і рок, і поп, і романси, бо хочемо бути різними. Тому на запитання про стиль я кажу: немає вузького визначення, є музика в стилі «Мандри»…

— Пишеш на емоційному підйомі?

— Частіше — після нього. Але взагаліто — без правил. Мелодія переважно приходить, коли сама хоче. Немає передчуття, що осьось, зараз вона станеться. Показова історія: спав, і мені наснився звукоряд. Прокинувся, включив свій мобільний, наспівав і записав ноти. Ранком глянув — дуже класна мелодія, схожа на весільну коломийку, почав з нею працювати. Якщо би не зберіг, точно забув би. Буває й поіншому: приходить бажання взяти гітару і щось пограти. Сидиш отак, торкаєш струни — і рядок за рядком складається пісня.

— Яка з пісень є для тебе найдорожчою — найбільш випещеною, викоханою, а може —вимученою?

— Все ж таки «Не спи...». У створення цієї пісні і у її виконання ми, всі «Мандри», вклали найбільше емоцій…

— На лижах катаєшся?

— З гір — ні.

— А з чого?

— Люблю ходити на лижах — гуляти на бігових по більшменш рівнинній місцевості. Гірські лижі, на мій погляд, — мейнстрім. Тому в горах я віддаю перевагу санкам. У мене є великі сани, і без них не минає жодна зима в Києві. Як є сніг, я йду, наприклад, у Ботанічний сад на Печерську. Там прикольні гірки, і я там катаюся. По вечорах, буває, так катаюсь, аж гай шумить. Якось аж санки поламав…

— Стиль життя групи «Мандри», отже, цілком відповідає її назві?

— Маємо раз на рік коротку відпустку. І як випадає нагода, а ми стараємося, щоби вона випадала, подорожуємо всі разом. Як от по Бугу і по Дністру на катамаранах. Наш сплав Dnisterблюз — ото була справжня мандрівка. Ніякого тобі пафосу, офіціозу. У кожного — весло і спальник, на всіх — одне небо, одна річка, один дощ і один вогонь в кінці дня. А місця які! А які сюжети...

Якось пристали до берега, щоби купити овочі. Село — глушина: кілька хат, стара церква, магазин. Дід накопав нам картоплі зі свого городу, здоїв козу. Пішли до церкви, а ноги босі, брудні, мусили їх об траву витирати. Батюшка в храмі співав — ми сльози тамували. Отримали такі сакральні відчуття! Повертаємося до магазину, а там конкретна більярдна, і на «Однорукому бандиті» в фойє вусатий дядько з донькою грає... Якби не гітара на борту, я б зовсім відірваним себе відчував…

— До кожної з десятьох пісень на диску «Мандри в Країні мрій» ти написав віршований вступ. Що іще подаруєш найближчим часом своїм прихильникам?

— За планом цієї весни ми маємо перевидати альбом «Дорога». До нової редакції додамо ремікси пісень «Любов», «Ти в серці моїм», «Дорога», три кліпи на ці пісні і цілком нову річ «Будемо разом». А от що буде далі — surprise! Зараз ми працюємо в студії, записуємо матеріал, а що воно з того вийде? Я вірю, що є великий Божий задум і що людина живе відповідно до нього. Тому ретельно своє життя не розплановую і в далеке майбутнє не зазираю.

— Але мрієш?

— Ще й як. Мрію видати тексти пісень «Мандрів» — деякі з них цілком самодостатні поезії. Мрію мати будиночок десь високо в Карпатах, і щоби недалеко було джерело. Мрію вставати вдосвіта і косити траву. І дихати, дихати смачнючим карпатським повітрям.

Для мене, людини придніпровських степів, у повітрі розчинена сама магія гір. Вийшов на пагорб, вдихнув на повні груди — і відчуваєш, як змінюєшся. Плечі розправляються, голова підводиться, очі горять. Орел стаєш — не чоловік. Гори підносять дух людський, принаймні саме це я відчуваю. Карпати, Альпи, Піренеї, Кримські та Балканські гори, які я знаю — всюди однакові відчуття. А коли повертаєшся додому, в цей наш урбанізований світ, і знову занурюєшся в химерну пластикову метушню — welcome to hell — то втрату цього піднесення носиш довший час, як глибоку скалку в серці. Щем гоїть знання: є гори, а в горах є спокій, велич, інший світ...

 

1На фестивалі був презентований диск «Українська героїчна пісня», який склали 15 композицій у виконанні, зокрема, Тараса Чубая, Марічки Бурмаки, гуртів «Тартак», «ВВ», «Мандри».

 

 Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"



[10-03-04][Все для туристів]
центр Європи (0)

[09-09-18][Яремче]
Міжнародний зліт Байкері в м. Яремче 2008 р. (0)
[09-08-31][Відпочинок за кордоном.]
Море на травневих. Моржам вхід заборонений (0)
[09-09-01][Відпочинок і поради]
Екскурсійні послуги в Карпатах від компанії Турлідер (0)


Категорія: Все для туристів | Переглядів: 1176 | Додав: vechervkarpatah | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: