Середа
18-09-26
11:00

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Ріки Івано-Франківської області








Ріки Івано-Франківської області


Найбільші ріки Прикарпаття - Дністер і Прут. Майже дві тритини території області зрошуються водами басейну Дністра, і тільки південно-східна окраїна належить до басейну Пруту.

Довжина Дністра в межах Прикарпаття - 190 км. Дуже розвинена сітка його правих приток: Свіча, Лімниця, Бистриця, які формуються в щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. Другий річковий басейн належить Пруту - лівій притоці Дунаю. Джерела ріки - на північних схилах Чорногірського хребта. Довжина Пруту в межах області - близько 150 км. Найкрупніші притоки: Черемош, Рибниця, Пістинька. У рівнинній частині області багато озер та ставів. Найбільше озеро Шибене (довжина 850м, ширина 200м.) При закритих шлюзах глибина становить 25м, а запас води 400 тис. куб. метрів. Воду озера використовують для сплаву лісу по Черемошу. Другим за величиною є озеро Несамовите біля підніжжя гори Туркул (довжина 150м, ширина 44 - 80 м.). У ставках розводять рибу - коропа, амура, форель.

КАРПАТСЬКІ РІЧКИ(загальна спеціалізована інформація)

Чого-чого, а річок в Карпатах не бракує. Для порівняння наводяться цікаві цифри. В Україні нараховується коло 73 тисяч річок, з них в горах України - 29 700, а в Українських Карпатах - біля 28 тисяч. Проте річок протяжністю більше 10 км тут налічується лише близько 450. Відповідно, основна частина карпатських річок належить до категорії малих. Їх загальна протяжність становить 36 тис. км. Густота гідросітки тут найбільша в Україні: середня — від 0,5 до 0,7 км/км2, а максимальна —1,0—1,2 км/км2 і більше. Річки несудноплавні, раніше по них сплавляли ліс. Подекуди стихію експлуатували як безкоштовне джерело енергії, але загалом внаслідок низького рівня технологічного забезпечення краю люди дали річкам та потокам спокій. Українські Карпати є вододілом великих річкових систем і одночасно водозбором їх приток. На північному заході зовнішнього боку гірської дуги лежать витоки Сану (басейн Балтики), на схід починаються річки Чорноморського басейну — витоки і притоки Дністра, які дренують північно-східний схил Карпат і Прикарпаття, а на південному сході— витоки Пруту і Сірету — великих приток Дунаю. З внутрішнього боку карпатської дуги починається Тиса і її численні притоки, які розчленовують південно-західні схили Карпат і Закарпатську низовину. У розміщенні річок і характері розчленування поверхні існують певні закономірності, зумовлені складним розвитком гір, сучасною морфотектонічною і літологічною будовою території. За положенням відносно геологічних структур і топографії місцевості всі річки можна розділити на поздовжні, які течуть уздовж структур, поперечні, які перетинають їх під прямим кутом, і діагональні, які косо пересікають основні структури. Найбільші багатоводні річки — Дністер у Прикарпатті і Тиса в Закарпатті — є поздовжніми. Вони закладені в зонах крайових прогинів, які збирають усі поверхневі і підземні води, що стікають з гір. Менші річки — праві притоки Дністра і ліві Тиси — тут є поперечними або діагональними. У Карпатах же, навпаки, великі річки є поперечними або діагональними, а їх притоки поздовжніми. Великі поперечні річки прокладали русло головним чином по лініях тектонічних порушень (розломів, розривів) як, наприклад, верхів'я Дністра, Стрию, Пруту, Тиси, Сірету, Ужа, Латориці, Тересви, Білого і Чорного Черемошів. Поздовжні річки невеликі. Вони проклали свої русла, як правило, в породах, що легко розмиваються. До таких річок належать: верхів'я Стрию, Завадка, Ріпинка, Зденяцька, середня течія Путили тощо. Поперечні і поздовжні напрями річок Карпат створюють своєрідний рисунок горизонтального розчленування — решітчасте, або прямокутне. Багато гірських річок часто змінюють напрям течії. Північно - східний і південно - західний напрями в місцях прориву річкою антиклінальних гірських хребтів круто, майже під прямим кутом, змінюються при виході річок у міжгірні депресії і зони передгірних прогинів. Тому русла річок часто мають поліпоподібні вигини (Стрий, Черемош та ін.). Витоки річок починаються в глибині гір, на великих висотах зигзагоподібної лінії вододілу. Сучасний вододіл Українських Карпат не збігається з осьовою, найбільш піднятою зоною Полонинського хребта. Він зміщений на північний схід у Центральну синклінальну зону. Річки Карпат мають гірський характер. Долини їх, як правило, вузькі і глибокі, схили часом стрімкі. Таких рис набувають долини поперечних річок у верхів'ях і при перетині ними хребтів. Русла мають велике падіння. Похил русел великих поперечних річок менший, ніж малих. Так, Чорна Тиса має похил 19 м/км, а її притока Говерла — 75 м/км; Тереcва — 30 м/км, Білий Черемош — 14 м/км, Чорний Черемош — 9,7 м/км. Поздовжній профіль таких річок не вироблений. Ширина русел невелика, навіть у таких великих річок, як Прут і Черемош, вона не перевищує 100 м. Русла часто загромаджені камінням і уламками скель. Зустрічаються пороги і водоспади. Глибина річок незначна, в середньому 0,5—1,5 м. Течія карпатських річок постійна, середня швидкість її 3—5 м/сек. Рівнинні річки Прикарпаття і Закарпаття мають повільну течію і широкі долини. Так, похил русла р. Серне в Закарпатті — 0,2 м/км, а р. Клодниці в Прикарпатті — 1,8 м/км. У живленні карпатських річок беруть участь дощі, сезонні сніги, рунтові та підземні води. Роль цих джерел для різних річок неоднакова. При збільшенні висоти водозбору відбувається перерозподіл окремих джерел живлення — зростає частка снігового і підземного живлення і дещо скорочується роль дощів. Річки Закарпаття і правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Деякі науковці відносять річки Карпат до причорноморського типу з наводками протягом усього року. Однак вони відрізняються і рядом особливостей. Режим рівнів води в річках характеризується безладним чергуванням паводків протягом усього року. В середньому за рік спостерігається 25—35 піків підняття рівня води. Більшість їх припадає на весняно-літній час. Весняне водопілля починається на рівнинах у кінці лютого — на початку березня, в горах запізнюється приблизно на 15 днів. Ступінь підняття рівня залежить від запасів снігу в басейні та інтенсивності його танення. Максимальні рівні спостерігаються в середині - кінці березня. Часто снігове водопілля супроводжується дощовими паводками, тоді високі рівні води в ріках затягуються до кінця квітня — початку травня. Рівні піднімаються над передвесняними на 3 - 4 м. Витрата води в річках різко зростає, наприклад, у Дністрі біля Заліщиків - з 60 м/сек до 230 м/сек. У травні внаслідок зливових дощів рівні води в ріках знову різко піднімаються. Влітку буває 15—20 та більше піків дощових паводків. Інтенсивність їх значна, часто перевищує весняні повноводдя. У червні й серпні спостерігаються найвищі літні рівні: 4—5 м. В середньому паводки тривають від 5—15 днів до місяця. Витрата води в річках за цей період зростає від 20 мз/сек на малих річках до 170 мз/сек на Дністрі (Заліщики). Після спаду літньої повені спостерігається коротка літньо-осіння межень у вересні — листопаді, яка часто порушується осінніми дощовими наводками. У зимовий період (грудень — лютий) рівень і витрата води в річках в загальному знижується. Настає зимовий мінімум, у Дністрі рівні падають до 10 см, витрата — до 50 мз/сек. Але при відлигах, коли тане сніг і йдуть обложні дощі, рівні води в річках знову різко піднімаються. Наприклад, на р. Стрий (м. Турка) в грудні 1950 р. спостерігався найвищий річний рівень води — 308 см. Витрати в цей час збільшуються до 140 мз/сек. У Карпатах м'який клімат і недовга зима, тому тут не буває тривалого стійкого льодового покриву. Лід з'являється, як правило, з середини грудня. Під час замерзання утворюється багато шуги, що викликає затори, особливо на Тисі і Латориці. В січні і лютому під час відлиги льодостав часто порушується. Через це тривалість льодоставу всього 15—30 днів. Товщина льоду не перевищує 20 — 25 см. В окремі роки льодового покриву зовсім немає. Часто паводки і селі мають катастрофічний характер. Вони завдають народному господарству великих матеріальних збитків: руйнують шосе і залізниці, зносять мости, змивають посіви, грунтові горизонти, заготовлений ліс, пошкоджують будинки, промислові і сільськогосподарські споруди. При паводках дуже розмивається русло та береги річок. Безперервне переформування і блукання русел також завдають значної шкоди народному господарству. Для захисту берегів створюють укріплення. Однак боротьба з наводками малоефективна, вона не досягає ще потрібних розмірів.

Характеристика основних карпатських річок

( в алфавітному порядку)

Уживані скорочення: Д - довжина, Ш - ширина, Г - глибина, S - площа басейну, П - похил.

Біла Тиса - ліва притока Тиси, Д - 28 км, S - 489 км2, Утворюється злиттям Стоговця і Банзатула на пд. зх. схилах Чорногорського хребта. На всьому протязі ріка відділяє Чорногору від Рахівського масиву. Широкі річища, пороги і бистрини. П - 10 м/км. Живлення - змішане з переважанням дощового. Замерзає рідко. На окремих ділянках річище укріплене. Білий Черемош - протікає на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Правий витік Черемошу. Д - 51 км, S - 632 км2. Долина звивиста, ущелиноподібна. Ш - 8-120 м, подекуди - 350 м. Місцями пороги з висотою падіння води - 1,6 м та бистрини. Живлення дощове. П - 9,5 м Боржава - права притока Тиси. Д - 106 км, S - 1360 км2. Бере початок з джерел з-під г. Стій (Полонинський хребет). Верхня течія має гірський характер. Долина V - подібна, Ш - 40 -900 м. Річище дуже звивисте, подекуди укріплене, є острови. Ш річки - від 0,6 м до 50 м. П - 13 м/км. Витрата води від 10 до 293 м3/c. Каламутність - 50-500 г/м3. Замерзає. Є дамби. Дністер бере початок у Бескидах на г. Розлуч на висоті близько 760 м над рівнем моря і впадає в Дністровський лиман Чорного моря. У верхів'ї на ділянці 50 км проходить у горах, перерізуючи хребти. Долина Дністра тут звужена, корінні береги піднімаються до 80—100 м над нешироким потоком. Падіння русла в середньому б м/км. Коло Старого Самбора Дністер виходить на простори передгірної рівнини. Далі на відтинку 400 км він проклав свою долину в Карпатському передгірному прогині, що зумовлює його строгу південно-східну орієнтацію, формування витягнутого, вузького, стиснутого з двох боків басейну, широкої (5—9 км), добре розробленої долини. Русло розбивається па окремі рукави. Від гирла Свічі Дністер входить на територію Волино-Подільської височини. Долина звужується й поглиблюється. Від с. Нижнєва ріка тече в мальовничому глибокому (100— 120 м) каньйоні. Загальна Д Дністра - 1362 км. S водозбору - 72,1 тис. км2. На всьому протязі Дністер приймає справа багато карпатських приток, найбільшими з яких є Стрвяж (94 км), Бистриця (72 км), Тисмениця (49 км), Клодниця (43 км), Стрий (230 км), Свіча (107 км), Лімниця (122 км), Бистриця Солотвинська (84 км), Бистриця Надвірнянська (93 км) та ін. Більшість з них починаються високо (800— 1500 м) в горах і, прориваючись через гірські хребти Скибової дуги, мають типовий гірський характер. Площа басейну карпатських приток Дністра близько 1400 км2. Вони несуть в Дністер велику кількість води. Середня річна витрата води 330 м3/сек, гідрологічний режим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3—4 м. Витрата води досягає 180—260 м3/сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім. Лімниця - ліва притока Пруту, басейн Дунаю. Д - 122 км, S - 1530 тис. км2. Бере початок на схилах г. Буштул, в Ґорґанах на висоті 1150 м. Ш - 20-60 м, Г - 2 м. П - 9,4 м/км. Живлення снігове та дощове. Є берегозахисні споруди. Латориця - права притока Тиси, протікає також на території Угорщини. Д - 191 км, S - 7680 тис. км2 (в Україні - відповідно 144 і 2900). П - від 80 (при верхів'і) до 0,2 м/км (в Закарпатській низовині). Своєрідний характер її розташування зумовлює часте перетинання з транспортними артеріями, зокрема на під'їздах до Закарпатської низовини. Мизунка - Ліва притока Свічі, Д - 51 км, S - 344 км2. Бере початок з-під гори Магури на висоті 1075 м. П - 11 м/км. Живлення дощове і снігове. Замерзає. Збудовані греблі. Є навіть невелика ГЕС. Опір - права притока Стрия. Д - 58 км, S - 843 км2. Бере початок коло с. Оперець, Сколівські Бескиди. П - 10,4 м/км. Основні притоки - Рожанка і Орава (праві). Живлення переважно дощове. Є ГЕС. На цій річці розтащоване м. Сколе. Прут - ліва притока Дунаю. Бере початок на схилах г. Говерли на висоті 1750 м. Спочатку тече з півдня на північ, прорізуючи хребти глибокою долиною. В руслі багато порогів, водоспадів, зокрема, під самою горою. Мальовничий водоспад є також коло с. Яремче, висота його 15 м. Виходячи з передгір'я, Прут повертає на південний схід. Майже до м. Чернівців річка має гірський характер. Глибина врізу її русла досягає 200 м. Різко виражена правобережна асиметрія. Д в Україні - 272 км, Ш - 15-40 м, найширша коло с. Делятин. Г - 0,2 - 1,5 - 2, в деяких місцях утворює плеса, де глибина може досягати 11 м. S - 6890 км2. Недалеко від м. Чернівці перетинає державний кордон і тече поміж Румунією та Молдавією. Загальна Д - 967 км, S - 27, 5 тис. км2. П - від 100 до 0,05 м/км. Каламутність річки досягає 400 - 430 г/м3. Основними притоками Пруту є Тлумачик (33 км), Пистинка (56 км), Добровідка (26 км), Турка (40 км), Рибниця (54 км) і Черемош (80 км). На його березі збудовані млини, є ГЕС. Путила - права притока Черемошу, Д - 42 км, S - 391 км2. Бере початок з джерел, що витікають з пн. сх. схилів Покутсько- Буковинських Карпат. Ш - 5 -15 м, П - 18 м/км.Живлення мішане з переважанням дощового. Береги подекуди укріплені. Свіча - права притока Дністра. Д - 106 км, S - 1490 км2. Бере початок з джерел в Ґорґанах. Є пороги і перекати. Г - до 1,5 м. П - 8,3 м/км. Основні притоки - Мизунка, Витвиця, Сукіль (всі - ліві). Живлення мішане з переважанням дощового і снігового. Сірет - друга ліва притока Дунаю. Починається кількома струмками на північному схилі хребта Ракова в Буковинських Карпатах на висоті близько 1100 м. У горах тече на протязі 30 км. Виходячи на рівнину, Сірет значно розширює свою долину. Стрий - одна з найбільших правих приток Дністра. Починається кількома струмками на схилах г. Станеш (1150 м) у Верховинських Карпатах. Д - 232 км, S - 3060 км2, П - 3,2 м/км. Стрий перетинає різні морфо - тектонічні структури, тому він часто змінює напрям, утворюючи круті, глибоко врізані меандри. Долина вузька (0,3—0,5 км) і глибока (до 250 м). Круті схили її вкриті густим лісом. У верхів'ї має гірський характер. Нижче гирла Опору Стрий виривається на простори передгірної рівнини і утворює тут широке (до 200 м) русло і широку (до 5 - 6 км) долину. Живлення дощове і снігове. Річка Стрий має паводковий режим. Сукіль - ліва притока Свічі, Д - 67 км, S - 276 км2. Витікає з-під г. Буковинець, що на Прикарпатті. Г - 0,6 - 2,1 м. Ш - 0,5 - 3,5 м. П - 15 м/км. Живлення мішане. Бувають паводки. На цій річці стоїть м. Болехів. Теребля - права притока Тиси. Д - 91 км, S - 750 км2. Утворюється злиттям Розтоку і Ріки, що беруть початок на пд. схилах Ґорґан. Перетинає Полонинський і Вулканічний хребти. Ш - 15 - 20, до 54 м. П - 9,3 м/км. Основна притока - Велика Уголька. Живлення мішане з переважанням дощового. Озеро Синевир має витік в Тереблю. У прибережній лінії збудована ГЕС. В районі річкового басейну виявлено мінеральні джерела. Тересва - права притока Тиси. Д - 56 км, S - 1220 км2. Утворюється в результаті злиття Брустурянки і Мокрянки біля с. Усть-Чорна. Більша частина басейну знаходиться у Вулканічних Карпатах. Протікає крізь Полонинський хребет. П - 6,1м/км. Живлення міщане з переважанням дощового. При березі є млини та ГЕС. Береги подекуди укріплені. Тиса - найбільша ліва притока Дунаю, утворюється при злитті Білої і Чорної Тиси 4 км на північ від м. Рахова. Протікає крім України також по території Угорщини, нової Югославії, частково тече по кордону України з Румунією. Довжина 966 км, з них 223 км знаходиться в межах Закарпаття, S - 153 тис. км2, в Україні - 11,3 км2. У верхів'ї долина вузька, при злитті з Чорною Тисою вона значно розширюється, але зберігає гірський характер. Типово гірський характер Тиса має до Великого Бичкова. Падіння русла тут не менше 4,5 м/км, швидкість течії - 3 м/сек. Ріка бурхлива і стрімка. Нижче Тиса тече майже в широтному напрямі вздовж краю Хустської улоговини. Долина розширюється до 8 - 9 км. Падіння русла зменшується до 1,8, а швидкість течії - до 2 м/сек. Ширина русла 50 - 100 м, глибина - 2 м. Русло звивисте, розбите на рукави, які відділяють окремі острівки. Нижче Хуста Тиса проривається через Вулканічний хребет, утворюючи так звані "Хустські ворота”. Круті і високі схили звужують долину до 1,3 км. Нижче Виноградова Тиса набуває рис спокійної, плавної рівнинної ріки. Тільки заплава річки має ширину 10-12 км. Тут Тиса спокійна, широка, рівнинна красуня. Водний режим Тиси нерівномірний. Весняні повені змінюються літніми, а потім - осінніми. Рівні води над меженню піднімаються до 4 м. В 1970 р. було зафіксовано високий паводок. Спад води спостерігається взимку. Каламутність води досягає 80 - 85, макс. - 220 г/м3. Замерзає Тиса лише нижче Виноградова. Найбільшими правими притоками Тиси є Уж (133 км), Латориця (191 км), Боржава (106 км), Ріка (82 км), Теребля (80 км), Тересва (56 км), ліва - Батар. У верхній течії всі вони мають характер стрімких гірських річок, що течуть у вузьких, глибоких долинах, прориваючись через хребти і гірські гряди. При виході на рівнину долини їх розширюються, течія сповільнюється. Тур'я - ліва притока Ужу. Д - 46 км, S - 476 км2. Бере початок з джерел на пд. сх. схилах Полонинського хребта. П - 22 м/км. Ш - 2 - 3,5 м. Живлення мішане з переважанням дощового. Тячевець - права притока Тиси. Д - 29 км, S - 127 км2. Утворюється злиттям Лугу та Гнилого на пд. сх. Полонинського хребта. П - 17 м/км. Живлення мішане з переважанням дощового. Береги на окремих ділянках укріплені. Уж - ліва притока Латірця, протікає на території України та Словаччини. Бере початок з джерела на пд. зх. схилах Вододільного хребта, нижче по течії перетинає Полонинський хребет та Закарпатську низовину. Д - 133 км, S - 2770 км2 (в Україні відповідно 107 і 2010). Ш - 15 - 30, коло м. Ужгорода - 135 м. П - 7,2 м/км. Живлення мішане, річка має паводковий режим. Пересічна витрата води - 29 м3/с. При узбережжі є 2 ГЕС, гребля. Береги місцями укріплені. На цій річці стоїть і отримало від неї назву м. Ужгород. Черемош - одна з найбільших правих приток Пруту. Тече на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Утворюється від злиття Білого і Чорного Черемошів в с. Устеріки у Верховинському зниженні. Починаються ці річки в найнеприступнішій частині Українських Карпат — у Чивчинських горах на висоті 1680 м — і течуть у вузькій, ущелиноподібній у верхів'ях долині. Д - 80 км, S - 2565 км2, П - 3,3 м/км. Основна права притока - Путила. Живлення дощове та снігове. Витрата води у гирлі - 29 м3/с. місцями обваловані. Чорна Вода (Чарода) - права притока Тиси, протікає в Мукачівському р-ні Закарпаття. Д - 48 км, S - 742 км2. П - 0,47 м/км. Бере початок з джерел на пд. зх. схилає Вулканічних гір. Сполучена з р. Латориця. Чорна Тиса - ліва притока Тиси - починається з джерел на пн. сх. схилі Свидовця на висоті близько 1500 м. Від м. Ясиня до м. Рахова вона впоперек прорізує Полонинські Карпати, відділяючи Свидовець і масив Чорногору. Д - 49 км, S - 315 км2, П - 16 м/км. Русло характеризується великою кількістю порогів. Живлення мішане. Береги декуди укріплені. Чорний Черемош - лівий витік Черемошу. Д - 87 км, S - 856 км2. Бере початок на пн. сх. схилах Чивчинських Карпат. П - 14 м/км. Живлення мішане з переважанням дощового і снігового. Береги укріплені на значній ділянці приберегової смуги.

Екологічний стан рік Прикарпаття

Здоров’я людини значною мірою залежить від якості води, яку вона споживає. А тому екологічний стан річок нашого регіону, які є джерелом питного водопостачання населення, потребує досконалого вивчення та аналізу. Зокрема, із ріки Прут споживає воду населення міст Коломия, Делятин, Яремче, із Лімниці – населення міста Калуша, із Свічі – міста Долини, із Бистриць Надвірнянської та Солотвинської – населення обласного центру.

Проте, сучасний екологічний стан цих річок викликає занепокоєння, оскільки з кожним роком спостерігається все більше їх забруднення та виснаження. Запаси життєво важливої чистої води у нашому регіоні скорочуються значною мірою через бездумне забруднення поверхневих вод промисловими, сільськогосподарськими, побутовими стічними водами. Щороку зі стічними водами промислових та комунальних підприємств у ріки області потрапляє величезна кількість забруднюючих речовин. Так, у 2004 році у водотоки басейну Дністра потрапило 3,634 тонни нафтопродуктів, 1286 тонн завислих речовин, 7531 тонна сульфатів, 15930 тонн хлоридів, 314 тонн азоту амонійного, 25 тонн фенолів, 441 тонна нітратів, 5059 тонн СПАР, 293 тонни магнію, 0,5 тонн формальдегідів, 336 тонн калію, 5962 тонни натрію, 65 тонн фосфатів, а також у меншій кількості мідь, нікель, нітрити, танін та інші речовини. В останні роки в зв’язку з інтенсифікацією сільського виробництва все більшого значення набувають проблеми забруднення вод поверхневим стоком з полів, який має в своєму складі сполуки азоту, фосфору, калію, отрутохімікатів.

З промисловими і господарськими стічними водами у водойми потрапляють і токсичні сполуки. Забруднені стічні води можуть змінювати хімічний склад та органолептичні властивості (прозорість, колір, смак тощо) природних вод і вносити нові інгредієнти, не властиві природним водам. Змінений хімічний склад часто спостерігається на значній відстані від джерел забруднення. Все це негативно впливає на здоров’я населення. Так, використання води з високою концентрацією кадмію може призвести до розвитку нирковокам’яної хвороби, захворювань печінки, гіпертонічної хвороби, злоякісних пухлин. Вода, забруднена марганцем, може сприяти порушенню ліпідного обміну, розвиткові пневмонії, психічним розладам. При споживанні води, забрудненої миш’яком, можуть розвиватись захворювання шлунково-кишкового тракту, органів дихання тощо, а потрапляння до організму ртуті може викликати незворотні зміни в нервовій системі. Шкоду для здоров’я можуть викликати такі забрудники, як фтор - та фосфорорганічні речовини, нітрити, нітрати, отрутохімікати.

Проблема загострюється тим, що існуючі технології підготовки питної води передбачають широке застосування хлору.Неякісна вода є однією з причин того, що в останні роки в Івано-Франківській області спостерігається зростання рівня таких захворювань, як виразкова хвороба шлунку, жовчнокам’яна хвороба, хвороби органів дихання тощо.

При подальшому неконтрольованому забрудненні та виснаженні річок області ймовірне настання екологічної кризи, яка неминуче призведе до розвитку незворотних деструктивних процесів у річкових екосистемах. Отже, основне завдання для нас і прийдешніх поколінь – допомогти природі відновити екологічну рівновагу у водних і навколоводних екосистемах Прикарпаття і цим забезпечити природний розвиток нації .












[10-02-22][All for the tourists of]
"Well, just condensed energy of oatmeal" (0)

[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Німцям є, що показати. Визначні пам'ятки Німеччини (0)
[09-09-18][Відпочинок і поради]
Що таке шансон? (0)
[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Витончена кухня В'єтнаму (0)