<<< "В - К" - Краса Карпатських гір Яремчі
Неділя
14-12-21
05:19

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Краса Карпатських гір Яремчі









Краса Карпатських гір Яремчі

Краса Карпатських гір здавна оспівана в піснях, передана в легендах, відтворена на полотнищах майстерною рукою художників. Найпривабливішим місцем для туристів є територія Карпатського національного природного парку, і, особливо, Чорногірськии хребет, що вражає своєю величністю та гармонією барв в усі пори року. Немов зачарована дівчина, Чорногора дивиться просто в небо своїми чудовими, блакитними очима. Насправді, це високогірні озера, що розташовані у днищах карів - нішоподібних заглибленнях на верхніх схилах гір. Вони виникли в результаті ерозійно-акумулятивної діяльності льодовиків і здавна привертали увагу дослідників як пам'ятки природи, що мають велике значення для вивчення процесу четвертинного зледеніння в Карпатах -озера Несамовите і Марічейка. Це прісні озера з чистою прозорою водою.

            Озеро Несамовите розташоване на південно-східному дуже кам'янистому схилі г. Туркул на висоті 1750 м, його довжина 83 м, ширина 45 м, глибина 1-1,5 м, площа водного дзеркала 0,3 га. Біля південного берега дно озера вкрите великими плоскими валунами, біля північного - пісчано-мулистим матеріалом. Озеро живиться за рахунок пластових вод та атмосферних опадів, поверхневого стоку не має. На його периферії поширені криволісся гірської сосни та ялівцю сибірського, а в прибережній смузі - сфагново-осокове торфовище.

Висотне розміщення озера має суттєвий вплив на фауну гідробіонтів, яка представлена незначною кількістю видів. З хребетних тут зрідка можна побачити тритонів та, інколи, тут відпочивають пролітні водоплавні птахи (качки, гагари тощо). В озері не водиться жодного представника іхтіофауни.

Звідки ж така цікава назва у озера?

А було то вже давненько. Повертався з Мадярщини з торгів додому якийсь гуцул з Жаб'я. Застала його ніч в горах біля озера. Прив'язав він свого коня до смереки. А сам розклав вогнище, взяв кітлик і пішов до озера набрати чистої води. Лише зачерпнув раз і чує, що якийсь гуркіт зчинився. Глянув: а на протилежному березі панок їде у гарній бричці, запряженій двома породистими скакунами. Під'їхав до нього і питає:

Що ви тут шукаєте так пізно?

Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо важко в темряві
горами додому добиратися.

Та що ви будете тут під корчем мерзнути? Я недалеко тут
живу, то й вас добре прийму.

Сіли вони в карету й поїхали прямо в озеро. Вода в ньому розступилася і показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а з хоромів радісні співи та музика долинають. Запросив пан гуцула за стіл. А він вгинається від різних заморських наїдків та напитків.

Як лиш вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Але на подвір'ї замку хтось не вгавав і щось робив. Гуцул виглянув у вікно і побачив купу людей, яка заготовляла з водяної поверхні озера лід.

Що то ви собі за таке заняття знайшли серед літа? -
дивується гуцул.

Це  душі   померлих   грішників   заготовляють   град,  -
розтлумачує панок.

Коли вони ще жили, то я їм підслуговував, а тепер до кінця
світу вони мені служитимуть.

Зрозумів гуцул, що і він може вскочити в халепу. Перехрестився. Завирувало озеро, вдарило льодяними хвилями об береги і викинуло геть на скалу гостя. Коли він опам'ятався від страху, скочив на свого вороного і чимдуж полетів від небезпечного місця. А озеро, з того часу, всі називають Несамовитим - за глибинні несамовиті таємниці, що криються у його глибинах.

На одному з популярних форумів - розповідає очевидиця:

Привидів не бачили, але перестрашилися сильно. На Несамовитому в 1993-му. Тоді я зрозуміла, чому його Несамовитим називають. Спочатку був сильний вітер, а потім здалося, наче хтось ходить, але з намету ми боялися визирнути. Надворі лишалася гітара, так у неї струни грали.

Ще моя подруга ходила в похід в тому ж 1993-му, вони ночували на якійсь старій заставі по дорозі з Гути на Сивулю (точне місцезнаходження вона сказати не може, може, хтось із форумчан чув про те місце). Двоє хлопців і четверо дівчат настільки були переполохані тою ніччю, що просто зійшли з маршрута. Ні, привидів не бачили, але відчуття було якесь моторошне, наче там відбувалося щось дуже погане. Причому це підтверджували і розсудливі сміливі хлопці.

Озеро Марічейка виникло у великому льодовиковому цирку на північно-східному схилі г. Шурин-Гропа. Воно розміщене на висоті 1510 м. Площа озера - 0,51 а, глибина до 1 м. Вода в озеро поступає із кількох джерел і витікає по крутому схилу в долину ріки Погорілець. Воно оточене смерековим пралісом та гірсько-сосновим криволіссям. З усіх сторін озеро заростає осокою. Фауна хребетних представлена двома видами тритонів: альпійським та карпатським. З безхребетних можна побачити красивих представників бабок. Як і Несамовите, Марічейка бідне на гідробіонти. Тут немає жодного представника риб, проте неподалік можна зустріти представників земноводних (саламандру плямисту, кумку жовто-червону).

Ось яка легенда розповідає нам про походження його назви.

Було то ще в ті часи, коли на нашу землю чорним воронням різні загарбники сунули. Нищили все селами, містами. Не мали люди спасу від них ніде, крім гір. Та й тут стали наздоганяти їх вороги. Здалеку помітила чужинців Марічка, наречена чабана Івана: "Біжи, милий мій, до наших рідних і попередь про смертельну небезпеку, а я постараюся зупинити їх тут". Ніяк не хотів погодитися на таке її коханий леґінь. Але й прирікати на вірну погибель батьків, дітей, увесь гуцульський народ теж ніяк він не міг.

Залишилась красуня одна, гордо перепинила дорогу чорним силам. Розізлилися вороги. Схопили її, стали мордувати і вимагати, щоб вона вивела з ненависних гір. Завела тоді Марічейка злих недругів у такі дебрі, що вибратися з них уже ніхто не зміг. Засвистіли над головою красуні оголені шаблі. Затремтіла земля, звіялися страшні бурі — громи, зрушилися з місць височенні гори, посипалося на голови ординців каміння, від страшної ваги якого утворилося провалля. Знайшли у ньому свій кінець усі загарбники. Геройські загинула і захисниця гуцульського племені Марічка. Море сліз виплакав за нею Іванко, з них і народилося красиве і величне озеро Марічейка. І недарма територія, де розміщені ці два озера, включена до заповідної зони Карпатського національного природного парку, оскільки має важливе історичне та природоохоронне значення. Для ознайомлення з цими унікальними пам'ятками природи до них прокладено туристичні стежки.













[11-01-16][Все для туристів]
Козаки в Бретані (0)

[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Мадагаскар: етюди в багрових тонах (0)
[09-07-29][Яремче, туризм, наш регіон.]
Проблеми і перспективи українського туризму (0)
[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Що їдять данці? (0)