Вечер в Карпатах

Культура та розваги

Культура та розваги

Неповторними краєвидами, цілющим смерковим повітрям, холодною джерельною водою, хвилюючим голосом трембіти, запальним гуцульським танцем та троїстою музикою вабить до себе Яремчанський край.
Яремчанщина – унікальний регіон з добре збереженою автентикою, визнаними майстрами професійної та аматорської сцени, видатними пам’ятками культурної спадщини. Духовні традиції Яремчанського регіону покликані формувати міцну національну ідентичність молодих громадян в розбудові цілісного національного культурного простору, розвитку національної культури, її активного входження в європейський і світовий простір.
Мистецькі колективи Яремчанського регіону представляють традиційний фольклор свого краю: в слові, пісні, танці, музиці, виробах декоративно-ужиткового мистецтва.
Адже українська пісня, вишивка, вироби українських різьбярів, ковалів – їх не сплутаєш ні з якими іншими, і звідусіль вони повертають тебе до рідного порогу.

Яремчанщина є туристичною візиткою українських Карпат. До нас їдуть туристи й відпочиваючі, щоб побачити не тільки красу природи, але й захопитися самобутнім гуцульським мистецтвом та відчути справжній колорит Гуцульського краю.

Народний аматорський гурт «Петровичі». Вже з 3-х років дарують людям радість. Любов до музики, до пісні передалась у спадок від батьків, які шанують музику і добре розбираються в ній. Наснагу для творчості вони черпають у своїй родині, нових сил набираються від землі, смерекових карпатських гір та бурхливого Прута.
В родині Сказківих живе дух українства, національної гордості і людської гідності. Своєю неповторною музикою вони прагнуть розбудити у людських серцях втрачену теплоту, щирість, любов один до одного, до рідного краю.
Сьогодні це вже аматорський народний ансамбль «Петровичі» з широким репертуаром: гуцульські мелодії, українські народні пісні й авторські твори, композиції. Їхня ж мрія – зробити так, щоб українська пісня, народна музика посіла гідне місце в нашій культурі.

Чарівними гуцульськими мелодіями тішить Яремчанців та гостей регіону запальна троїста музика під керівництвом Івана Турчиняка с. Микуличин та троїста музика Юрія Поповича Будинку культури
м. Яремче.
Дані колективи неодноразово були учасниками Міжнародних фестивалів, як в Україні так і за її межами.
Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє дитинство, свою юність. А несуть народну пісню до людей такі колективи, як «Карпатські зорі» Будинку культури с. Микуличин, керівник Наталія Сорохманюк, народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Березунка» Будинку культури с. Татарів, керівник Іван Онуфрак, вокальний ансамбль м-ну Ямна, керівник Галина Федорчук та дитячий вокальний ансамбль «Первоцвіт» м-ну Дора, керівник Світлана Абрам’юк. В репертуарі даних колективів фольклорно-етнографічні композиції, звичаї та обряди Гуцульського краю.

Гірська ріка пісні співає,
Орли із неї води п’ють,
А дощ у бубон вибиває,
Вітри в цимбали виграють.

Гордістю Яремчанщини є оркестр народних інструментів, керівник Василь Ковальчук. Даний колектив працює при дитячій школі мистецтв м. Яремче. У складі оркестру – професійні музиканти, викладачі. В репертуарі колективу в’язанки гуцульських та народних мелодій.

Корифеями вокально-інструментального жанру є народний аматорський гурт «Тайстра», художній керівник Андрій Снісаренко, символом якого стала гуцульська тайстра. У місцевих жителів гуцулів це шкіряна оздоблена орнаментом сумка, яка носиться через плече. В ній знаходяться найнеобхідніші предмети побуту, з якими гуцули вирушають в гори і, звичайно, серед тих предметів є чарівна сопілка… Бо що ж то за літування в горах без сопілки, без народних співанок і коломийок? Учасники гурту «Тайстра» із своєї «пісенної тайстри» дістають улюблені українські пісні і з радістю дарують їх людям.
Даний колектив є ровесником таких знаменитих в Україні ВІА, як «Кобза», «Смерічка», «Опришки», «Медобори», «Пісняри».
При Будинку культури м. Яремче працює чоловічий хор духовного співу «Легіт», керівник Сергій Тарновецький. В програмі колективу не тільки духовні твори, а й українські народні пісні в обробці місцевих композиторів. Сьогодні без цього колективу не відбувається жодне святкування міста.
Як засіб відродження, розвитку та збереження культурних цінностей в умовах Гуцульського краю, плідно працює народний аматорський художньо-просвітницький колектив Будинку культури міста Яремче, керівник Світлана Абрам’юк.
В репертуарі даного колективу театралізовані свята, літературно-музичні композиції, інсценізовані легенди, де показано побут, культуру, волелюбність, щирість та запальний характер гуцулів. І скрізь, де б колектив не виступав – в нагороду отримує високе визнання і прихильність з боку глядача. З кожним роком колектив поповнюється різними елементами матеріальної і духовної культури українського народу, кращими надбаннями гуцульських звичаїв, традицій та обрядів.
Тут трембіта щодня грає, сопілка голосить,
Вітер – гомін щебетанням, горами розносить,
Тут все дзвонить, рідна пісня по горох лунає,
Тут же моя Гуцульщина в радості сіяє…

В репертуарі вокального ансамблю «Яблуневий цвіт», який працює при клубній установі с. Яблуниця, керівник Марія Санкович, українські народні пісні, коломийки, театралізовані дійства. Найбільш популярне свято серед туристів – Новий рік та Різдво Христове. І до сьогоднішніх днів в Яблуниці щороку збирається велика коляда. Колядники одягнуті в народний стрій, мають з собою трембіти, дзвіночки, голосом яких звіщають всім добру новину – народження Сина Божого. Гості села також стають учасниками цього автентичного дійства.
Відвідавши ту чи іншу клубну установу нашого регіону, можна побачити справжнє мистецьке дійство – виставку декоративно-ужиткового мистецтва, притаманне кожній громаді. А фольклорні колективи зможуть відтворити призабутий народний обряд: весілля, вечорниць, виходу на полонину, Різдвяних свят, Великодніх гаївок, Зелених свят, Івана Купала та інших.

Яремче вже давно відоме, як школа спеціалістів по хореографії, і це, напевно, завдяки тому, що на Яремчанщині вже давно займаються такі танцювальні колективи: народний самодіяльний хореографічний колектив «Грація» (керівник Надія Серьогіна), хореографічний клуб «Імпульс» (керівник Олександра Фєдічкіна), танцювальний колектив «Гранд» (керівник Яна Муляр), хореографічний ансамбль «Надія» (керівник Надія Мушій), колектив народного танцю (керівник Неля Романюк). Танцювальні колективи є учасниками багатьох конкурсів та фестивалів не тільки в області, Україні, а й за її межами.

Наш регіон є туристичною візиткою не тільки міста, але й області. Ми є носіями культури гуцульського краю, наших традицій і маємо зробити все, щоб і надалі залишатися цікавими для тих, хто відвідує наш край – для туристів та гостей міста.

Жителі Яремчанщини зберегли багато цікавих народних звичаїв, традицій, легенд, ремесел. Яскраві та неповторні взірці творчості місцевих митців представлені писанкарством, виробами з кераміки, різьбою по дереву, художньою обробкою металу та шкіри, тканими виробами та вражаючою вишиванкою. Блукати сувенірними крамничками можна безкінечно, головне – не втратити голову від різномаїття гуцульських виробів ручної роботи. Відвертістю та неповторністю захоплюють витвори майстрів народного мистецтва – барвисті ліжники стильні вишиванки та прикраси з бісеру і шкіри, ексклюзивні різьблені вироби та кераміка, різнобарвні писанки… Після такої прогулянки кожен має змогу привезти часточку Яремче в свою оселю.
Велике враження справляє споглядання за місцевими звичаями та святками. Гуцули й досі на всі свята вдягаються в національний одяг. Найбільш поширеними є проводи на полонину, гуцульське весілля та релігійні календарні свята, зокрема Різдво з новорічно-різдвяними колядками та щедрівками, в яке входить святкування «Василя», «Водохреща», «Маланки», гуцульська «Розколяда» та Великдень (Пасха) з великодніми гаївками.
Великим святом для місцевих жителів є проводи гуцульських пастухів на віддалені гірські пасовища — полонини для випасу худоби. Найбільш яскраво його відзначають у Микуличині. Вихід на полонину відбувається в травні і триває аж до вересня. Умови життя пастухів на полонині важкі: у високогір'ї часті холоди, два з трьох днів — дощові, нерідко серед літа випадає сніг. Праця триває від світанку до ночі, і все ж кожен гуцул мріє стати полонинником. Три речі, які характеризують життя гуцульських пастухів — це бринза, трембіта і ватра. Під полонинські наспіви ватаг запалює вогнище — ватру, а парубки танцюють гуцульський ритуальний чоловічий танець «Аркан» з маленькими топірцями в руках. Вівчарі пригощають усіх бажаючих будзом і вурдою. Завершуються проводи святковим концертом.
Гуцульське весілля, як казка. Навіть в теперішній час гуцули дотримуються своїх традицій. Вони й досі вдягаються у національний одяг, прикрашають своїх коней. В день весілля нареченого і наречену супроводжують бояри, дружби, дружки, світилки, свати, старости. Весілля повне веселих і жалібних пісень, танців, ігор, забав, жартів, дотепів. Жодне весілля не обходиться без короваю чи калачів, вишиваних чи тканих рушників, букетів, які чіпляють на одяг гостей і гільця чи деревця. Точно визначеного часу для дня весіль не встановлювали, єдине, що сватання і заручини відбувались переважно навесні, літом, восени, рідше взимку, а весілля намагались справляти до Великого посту. Під час будь-якого посту справляти весілля категорично заборонялось. Найпершою ознакою на Гуцульщині, коли приходили свати, було «давати рушники», що традиційно означало готуватися до весілля. Закріпленням шлюбу було і є «стати на рушник». За давнім звичаєм, найкращі калачі дарують молодим на вишиванім рушнику, з побажанням, щоб
Приготування до Різдва на Гуцульщині починається заздалегідь. За давньою традицією із обжинкових снопів виплітають деревце — «Дідуха», в якому за повір'ям замешкували душі дідів-прадідів, опікунів дому. Господині вранці 6 січня запалюють «живий вогонь» в печі з дванадцяти полін і готують дванадцять ритуальних пісних страв.
Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя — це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі.
На Різдво, 7 січня, розпочинаються справжні різдвяні коляди. Гуцули відвідують своїх родичів та друзів, ходять з вертепами від села до села. Більшість людей цими днями їздять на санах з кіньми та дзвониками. Через 7 днів після Різдва, 14 січня, святкують Старий Новий Рік, 18 січня постять цілий день, 19 січня святкують Водохреща або «Йордан». Вечеряють тоді, коли з'явиться перша зірка на небі. Більшість людей цими днями їздять на санах з кіньми та дзвониками.
Установлене Християнською Церквою на честь воскресіння із мертвих ісуса Христа свято Великодня на Гуцульщині відзначається багатством обрядових дій та звича'їв.
У Вербну неділю гуцули приносять з церкви освячену вербу-шутку (на Гуцульщині її називають «б'єчка»), вдаряють злегка кожного із своєї родини, примовляючи: «Не я б'ю, б'єчка б'є — віднині за тиждень Великдень!» Освячена шутка-верба у понятті предків гуцулів володіла цілющими властивостями як така, що вітала Христа.
Великий піст — це час виготовлення писанок. У кожному селі на Яремчанщині були свої майстри.
Для свячення в церкві у великодній кошик чи пасківник укладали паски, писанки і крашанки, сир, масло, ковбасу, вуджене м'ясо, сіль. Обов'язкові були гірка зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей, а також воскова свічка, встромлена в паску, — символ божественного світла і Христового воскресіння. Заможні ґазди їхали до церкви верхи на конях чи святочним возом, а бідні йшли пішки.

Ось вже кілька років стало доброю традицією в останню неділю липня святкувати День міста. В цей час площі міста стають сценою, на якій відбуваються різноманітні дійства, дитячі програми, а понад вечір народні гуляння в форматі колоритної дискотеки. Все це закінчується гуцульською забавою та святковим фейєрверком. Під час святкувань працюють ярмарки ремесел і народного мистецтва. Додайте до цього неповторну природу та свіже гірське повітря і ви зрозумієте, що будь – яке святкування в Яремче може претендувати на звання справжнього еталону гостинності.

Яремчанщина — один з основних рекреаційних районів Карпатського регіону та України. Природними рекреаційними ресурсами даної території є м'який клімат, лісові масиви, водні рекреаційні ресурси, лікувальні мінеральні води, численні природоохоронні об'єкти, історико-культурні пам'ятки.
В Яремче створені всі умови для відпочинку будь – якого стилю та рівня: від фешенебельних готелів, сучасних туристичних комплексів до затишних садиб. Це чудове місце для походів і прогулянок, які дозволяють ближче познайомитись з краєм та його мешканцями. Для любителів гострих відчуттів найкращий вибір – джип – сафарі, подорожі на квадроциклах, велосипедні та кінні тури, сплавляння по гірських ріках на каное. А як тільки випадає сніг, прихильники активного відпочинку насолоджуються всіма радощами білої зими – катанням на лижах, санах, сноумобілях, ковзанах.

Піші прогулянки

Пішоходні походи в Карпатах можна здійснювати з травня по жовтень. Однак треба пам’ятати , що у травні на високогір’ї ще може бути багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо в нічний час.
Ходити найкраще з провідником, якого можна легко знайти через місцеві туристичні агенства в місцях отримання туристичної інформації та проживання.
Найбільш популярні та цікаві пішоходні маршрути проходять територією Карпатського Національного природного парку , хребтами Чорногори та Горган.

Водні маршрути

Найкращий час для сплаву річками Карпат – кінець квітня – перша декада травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується в першу чергу річки Прут та її малих приток, які придатні для проходження лише протягом кількох весняних днів. Ріки Карпат можуть бути прекрасним місцем для міжсезонної підготовки до походів найвищої категорії складності.
До уваги відпочиваючих пропонується водний сплав на катамаранах за маршрутом від Ворохти до Коломиї довжиною 96 км. Тривалість маршруту 6 днів. Сприятливий час середина квітня – травень. В квітні обов’язково потрібен гідрокостюм. Практично по всьому маршруту проходить автомобільна дорога, тому рекомендується мати супроводжуючу групу (мікроавтобус, автомобіль). Маршрут передбачає проходження водоспаду Пробій у Яремче (висотою 8 м)

Рибальство

Ставкове господарство знаходиться за 5 км від смт. Ворохта та перебуває у власності Озернянського лісництва Ворохтянського держлісгоспу. На території є місця для паркування машин та наметів, будиночки лісника. Рибалка проводиться з квітня до вересня. Тут можна впіймати коропа, карася, амура та форель. Вудочки необхідно мати свої.

Зимові види відпочинку

Рельєф території та тривалість снігового покриву сприятливі для розвитку різних видів гірськолижного спорту.
Взимку випадає багато снігу в Карпатах, тому кататися на лижах та санках можна протягом 5 місяців – з листопада по квітень. А чисте повітря, гори та тепле вино у хорошій компанії змушують забути про буденні проблеми і насолодитися природою.
Для кожного туриста – чи початківця, чи досвідченого лижника – можна знайти відповідні умови катання на лижах та санах. Найбільш відомі місця для зимових видів спорту знаходяться:
-у Яремче: малі підйомники;
-у Яблуниці: канатно – крісельні та бугельні підйомники на горі Коза, Микулинка, Діл;
-у Ворохті: комплекс трамплінів, дві підвісні канатно - крісельні дороги, одна з яких веде до лижного стадіону;
-у Поляниці: комплекс канатно – крісельних та бугельних витягів («Буковель).
На прокат можна взяти лижне спорядження, сноуборди, сноумобілі та сноутюби (надувні камери із пластиковим дном). В усіх центрах необхідне спорядження та уроки катання на лижах можна замовити на місці.