| Субота 24-04-20 02:45 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах 2.1.1. Монументальна архітектура краю
2.1. Народні промисли та мистецтво краю 2.1.1. Монументальна архітектура краю Гуцульщина один з тих небагатьох оазисів, що не піддались асиміляції ні при якому режимі. Яскрава національна своєрідність декоративних, вжиткових творів гуцульських умільців виразно виявила себе як в часи Австро-Угорщини, панської Польщі, так і в період комуністичного режиму. Тому можна сказати про незнищенність народної душі, яка формувалася роками, творила свій внутрішній світ і естетичні уявлення в постійному спілкуванні з природою, що поставило в очах гуцула в усій неповторній красі. Природа, з якою начебто злилося життя гуцула, наділила його відчуттям краси, прагненням зробити свої творіння яскравішими і радісними. Зайдіть в гуцульську хату, і вас вразить краса і тонкий смак, з яким виконані речі, що оточують її мешканців. Уже в сінях (хоромах) приваблює своєрідність серпів, кіс, бочок, боденьок, дійниць споконвічних супутників селянського побуту. Переступивши поріг світлиці, ви побачите в передньому куті, проти вікон, велику річ, що відливає блиском полив’яних кахлів. Своїм розписом вони перекликаються з керамічною посудою, розставленою на полицях шафи і в миснику над дверима. Пухнастий барвистий ліжник, вишитий обрус, ткані доріжки, які прекрасно гармонують із темними площинами стін. Стіл, шафа, мисник оздоблені тонкою різьбою. І, навіть, сучасні предмети не вносять дисгармонії у цей традиційний гуцульський інтер’єр. Знайомлячись з життям і побутом гуцулів, відчуваємо почуття благовіяння перед творінням відомих і не відомих митців, наділених природою тонким розумінням краси, справжнім талантом втілення прекрасного у високохудожні речі. Гуцульщина ніби заповітний край, зберегла втрачені іншими слов’янськими народами дорогоцінні для історії риси мистецтва далеких предків. Цей край нам дав таких видатних майстрів, зокрема художньої обробки дерева: Юрія, Василя, Миколу Шкрібляків, Юрія і Семена Корпанюків, майстрів художнього металу: родини Медвідчуків і Федьків, Лущена Дубчака, кераміків: Олексу Бахматюка, Павліну Цвілик, подружжя Зарицких і ще багатьох ткачів, вишивальників, писанка рів, майстрів сирних виробів та інших. Тому нам, сучасним українцям, потрібно берегти і шанувати твори народних майстрів, зберегти їх для прийдешніх поколінь, бо в них закладені наші традиції, краса нашої України, наша душа. Кожен майстер вклав в свої твори талант. В творах гуцульських народних митців гостро відчувається виразність форми, логіка її побудови, краса матеріалу. Створюючи предмети прикладного мистецтва, народні майстри використовували природні матеріали: дерево, глину, льон, коноплю, лозу і т.д. Вони дуже добре знали і відчували особливості і властивості матеріалу і прагнули в творах повністю відтворити і показати їх. В пластиці й розписах вражає багатство форм рослинного і тваринного світу, а особливо яскраві, вражаючі людські образи [63]. Вивчення творів українських гуцулів дає багато цінного для сучасної художньої практики. Традиції народного мистецтва збагачують творчість сучасних майстрів, розкриваючи їм нові цікаві можливості. Неможливо перебільшити виховний вплив, який справляють на глядачів найдовершеніші зразки гуцульських майстрів. Вони не лише формують естетичні смаки, вміння бачити красу навколо себе, сприймати світ у вічній гармонії, а й пробуджувати інтерес до історії нашої України, прагнення глибше вивчати культуру свого краю. На території Яремчанщини збереглось понад десять церков XVI-XX століть, збудованих у традиційних формах, які відносяться до гуцульської школи [41]. Для цієї школи характерні хрещаті в плані одноверхі, інколи три- та п'ятиверхі дерев'яні церкви. При цьому всьому розмаїтті планового та об'ємно-просторового рішення хрещагі церкви Гуцульщини мають спільні стильові ознаки. Зруби на кожному рамені хреста перекриті коробовим склепінням, рідше плескатим перекриттям під двосхилими дахами з більшим чи меншим причілком. Першими на церкви Гуцульщини звернули увагу поети та художники. В 1904 році у збірці віршів "На трембіті" ще молодий тоді поет, що часто відвідував села над Прутом В.Щурат (1871-1948) помістив вірш "В Ямнім", у якому віддав належне місце красі ямнянської церкви. Церква Різдва Богородиці у смт.Ворохта перенесена у 1780-х роках з с.Яблуниця (створена перетином двох прямокутників, створюючи майже рівнораменний хрест з квадратною середньою частиною). Зруби кожного рамена перекриті двосхилими дахами з причілками, гребені яких є на рівні низу восьмерика. Над причілками посаджені макіики «хрестами. Дахи мають ламану форму плану. Перед центральним квадратним зрубом виростає восьмерик барабану, покритий наметовим восьмигранним дахом, який чавершусгьси маленькою маківкою з фартухом на глухому ліхтарі. До південної гапівнічноїсгін вівтаря прибудовані ризниця та дияконник, які ховаються під піддашшям церкви, що оперізує її по контуру, опираючись на випуски вінців зрубу. Церква освітлюється вікнами, які прорізані в зрубах надопасання та чотирма маленькими, примкнутими вікнами у барабані. Стіни нахилені всередину і ще більше підкреслюють її стрункість, витягнугість догори. Стіни зрубу надопасання кожуховані гонтою. Дахи церкви та піддашшя мають також ґонтове покриття. В інтер'єрі зруби рамен перекриті коробовим склепінням, а центральний верх відкритий. Церква дуже маленька, її архітектурні маси компактно грунтуються навкруги центрального зрубу, витягнутого за рахунок високого барабану з наметовим завершенням. Церква була зареєстрована в 1980 році Львівською СНРВМ. В 1930-х роках у Ворохті побудовано нову хрестовидну в плані церкву з 5 банями, покритими металом. В 1877 році в честь Святого Миколая було побудовано церкву в с.Горішній Майдан (Впетаіізпшз..., 1887). В 1905 році вона згоріла і наїї місці в 1906 році збудовано новий церковний будинок. В плані він хрестовидний, з дещо видовженим бабинцем. Має один купол. Покрита металом. Церква в Делятині була побудована наприкінці XVII або на початку XVIII століття, бо в 1754 році згадується, що церква була старою (Матеріали бібліотеки ЛМУМ). В пізніших матеріалах сказано, що церква має форму латинського хреста з відносно вузьким, але досить видовженим бабинцем [64]. Церква підлягала кільком перебудовам, зокрема, в 1894, 1902 та в 1911-1912 роках, під час яких розширено та продовжено бабинець, атакож перекрито її металом (Шематизм..., 1912). Церква XIX століття у м.Яремче створена перетином двох прямокутників з прямокутними гранями рамен. Розміри вівтарного зрубу та бабинця визначаються діаметром центрального зрубу, а розміри бокових крилдіагоналлю вівтаря. З новіших церкву в с.Яблуниця побудовано в 1895 році, в Яремчі в 1911, в Поповичівській Поляниці в 1912 році та монастир у Дорі. Особливої уваги заслуговує церква у с.Ямна. Від початку 19 століття тут фігурує церква святого Йоана Милостивого. Належить до хрестовидних у плані споруд з 5 прямокутними просторами та з одним куполом. Покрита до недавнього часу гонтою. Представляє собою шедевр гуцульської церковної архутектури. Для гуцульських хрестових церков характерною є перевага поздовжньої осі (захід-схід). Значна кількість хрестових церков одноверхі, проте, хоч і рідше, зустрічаються триверхі та п'ятиверхі. Бані триверхих гуцульських хрестових церков завжди розташовані на поздовжній осі, при цьому центральна баня завжди вища, ніж верхи над бабинцем і вівтарним зрубом, які, в свою чергу, рівні між собою по висоті [49]. Аналізуючи пропорції гуцульських хрещатих церков, можна помітити загальну для них залежність від розмірів плану і локальні особливості окремих типів. Для всіх церков, що створені у плані перетином двох прямокутників, спільним є висота до основи хреста, яка дорівнює абсолютній довжині церкви із заходу на схід.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |