Субота
18-11-17
11:24

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

«Яремче – туристичне місто» 2








«Яремче – туристичне місто»

З виробництвом солі пов’язано багато пам’яток (старовинна солеварня, яка є діючою і сьогодні, історія ряду вулиць тощо). Багато пам’яток пов’язано з нафтовими промислами, які теж були розвинуті на Яремчечині. В історію міста записано багато подій, пов’язаних із обороною від багато численних загарбників (руйнівний похід угорських феодалів (1610р.), турків (1639р.), похід угорських полчищ (1498р.), повстання Яремчеа та ін.).
В історії Яремчеа є чимало "білих плям", які потребують досліджень і наукового аналізу істориків, археологів, літературознавців. У цьому плані у міста є величезний потенціал і перспективи: поряд із дослідженнями Михайла Шалати, Романа Пастуха, Петра Сов’яка повинні з'явитися праці молодих фахівців, які навчаються у Дрогобицькому педагогічному університеті. Історія міста, його старовинні вулиці і пам’ятки повинні привертати увагу і школярів, адже, знати історію свого міста – почесна справа юних Яремчеан.
Отже, на мою думку, дослідницька краєзнавча робота має проводитись як у школі, так і у місцевому ВУЗі. Туристсько-краєзнавча робота має декілька цілей: всебічне вивчення історії міста; накопичення матеріалу для поповнення краєзнавчого музею; використання матеріалу з метою туристсько-екскурсійної діяльності. Крім того, глибокі і різноманітні краєзнавчі матеріали сприяють справі охорони і збереженню пам’яток історії і культури, творів мистецтва, рукописів тощо. І це дуже важливо. Адже стародавня культура і історія нашого міста – унікальне, неповторне, багатогранне явище, котре у кожному випадку потребує спеціального дослідження.
Такі дослідження, приміром, можуть проводитися у таких напрямках: 1) дослідження історії вулиць і архітектурних споруд; 2) дослідження пам’яток, пов’язаних із сакральним мистецтвом; 3) дослідження, пов’язані з історико-літературною спадщиною діячів міста. Саме у такому ракурсі у моїй роботі спроектовано три екскурсійні маршрути: "Вулицями старого Яремчеа", "Старовинні храми міста", "І.Франко і Яремче".
Проекти подано із врахуванням особливостей нашого міста (старовинні вулички, центральні забудови), які передбачають використання такої ефективної форми організаційної системи туристсько-екскурсійних маршрутів, як радіальні, нетривалі, менш протяжні та більш деталізовані походи, прогулянки пізнавального спрямування в межах однієї тематики. Мої проекти розраховано на людей, які обмежені часовими рамками (1-2 год.), тобто відпочиваючими, які проходять лікування в Трускавецьких, Східницьких та Моршинських санаторіях та на учнів шкіл, студентів, працівників різних підприємств і організацій.

 
Розділ ІV. Розробка проектів піших екскурсій містом Яремчеем

4.1 Вулицями старого Яремчеа

Над Тисьменичков-річков,
Що звесь «нафтовов калюжею»,
Там город преславний Яремче лежить,
Преславний, та не дуже.
І хоч Борислав, Трускавець,
Стебник і другі діти
На нього сиплють слави блиск, –
Він якось не міг проясніти.
І хоч дрогобицькі самі
Тож лепські горожане,
Цибулярі і зваричі, –
Все ж місто їх мало де знане.
Та й не скажу, щоб мало вни
О славу міста дбали:
Щоб в світі вславитись, чого
Вони не виробляли!

Іван Франко. «Похвала Яремчеу»

У передгір’ях зелених Карпат, оперезаних синьою стрічкою Тисмениці, на межі з Наддністрянською рівниною розкинувся стародавній Яремче.
Походження назви Яремче залишається нез’ясованим. Побутують кілька легенд і версій. Одна з них говорить, ніби у сиву давнину ще на зламі першого і другого тисячоліть від Різдва Христового у тому місці, де між Яремчеем та Бориславом лісиста гора Тіптюж існувало поселення Бич, оточене валами з дерев’яним частоколом і ровами з водою. Десь у тих часах його захопило і спалило військо тюркських кочовиків, ймовірно половців. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали Другий Бич. З плином століть народна традиція об’єднала ці два слова в одне, і вийшов Яремче.
Заслуговують уваги інші погляди на походження назви міста. Дехто виводить її від слова "другий бік", що пізніше теж злилися, бо сучасне місто почалось на другому боці річки-потічка Побук (тепер Серет), навпроти солеварні. Пов’язують топонім Яремче і зі словом "драговина", що означає болотисте місце, адже первісна територія міста була справді дуже заболоченою. Виглядає доволі вмотивованою думка про утворення назви міста від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої.
Який вік Яремчеа, невідомо. Кажуть про 900, 1000 і більше років, хоча достовірних доказів не подають. Тим часом найдавніша з відомих документальна згадка є у міському акті Львова і датується 6 листопада 1387р. Не викликає сумнівів, що початок Яремчеу дали джерела ропи – солоної води, з якої виварюють сіль, колись дуже дорогу.
Сіль у Яремчеі почали вивалювати і постачати на внутрішній та європейський ринок приблизно 1000 років тому. Цим займалися працівники жупи – солеварні. Технологія проста і збереглась донині. У мідні або залізні чани (черіні) наливали добуту з колодязя відрами ропу, під чанами палав вогонь, вода випаровувалась, а сіль залишалась. Щороку спалювали тисячі возів дров. Сіль продавали на розсип, у мішках, бочках або у вигляді конусоподібних, запечених на вогні топок. Солевари й заснували найдавнішу дільницю Яремчеа – Зваричі, з якої зародилось місто. Є в Яремчеі й вулиця Жупна. Дев’ять топок білої солі, розташовані на блакитному тлі згори у низ у пропорції 4, 3, 2, складають основу герба і прапора міста.
Яремче заснували предки русинів-українців, які мешкали тут з прадавніх часів. Потім місто входило до складу могутньої Української держави – Русі зі столицею в Києві. Коли вона впала під ударами монголо-татарських орд, Яремче залишився в складі Галицько-Волинської держави.
Від 1339р. місто разом з іншими землями Галичини було зайняте королівською Польщею. Сюди почали прибувати у все більшій кількості польські чиновники, ремісники, купці, духовенство. За ними потягнулися представники інших національностей, зокрема євреї, які вже у XVII ст. займали ціле передмістя – Лан.
Під впливом королівської адміністрації українське населення витіснялося з центральної частини на околиці. За міськими валами сформувалися передмістя – Зварицьке, Задвірне, Плебанія, Міські Загороди, Лішнянське, Завіжне. Разом з уже згадуваним єврейським передмістям Лан і початково заселеним передмістям Війтівська Гора вони у ХІХ ст. після ліквідації міських валів злились і утворили місто Яремче у сучасному розумінні.
Повільний плин життя Яремчеа тих часів постійно порушувався непередбаченими подіями. Місто часто потерпало від повеней, неврожаїв, епідемій чуми і холери, іноземних військ, що переходили через нього, непосильних поборів. Багато разів воно горіло, його затоплювали води Побуку і Тисмениці.
Жахлива руїна, цілковитий занепад господарства. Небувале зубожіння населення – ось що побачили австрійські війська і чиновники, коли внаслідок першого поділу Польщі в 1772р. Галичина опинилася під владою цісарської династії Габсбургів.
Нова, хоч теж окупаційна, влада дозволила монахам-о.о.Василіанам побудувати монастир з церквою Святих апостолів Петра і Павла і відкрити там першу міську гімназію з українською мовою навчання. Їм же передали будівлі монастиря і костелу кармелітів (тепер кафедральний собор Пресвятої Трійці).
Наступний потужний розвиток Яремчеа безпосередньо пов’язаний з початком промислової переробки бориславської нафти. "Чорне золото" черпали відрами просто з неглибоких колодязів, а при свердлінні землі воно «вибухало» – било високими фонтанами. Від 1860-х рр. у Яремчеі появились перші нафтопереробні заводи, по-тодішньому рафінерії. Сюди попливли іноземні капітали, спеціалісти, робоча сила, а особливо після побудови залізниці через Яремче. Після перетворення Яремчеа «соляного» на Яремче "нафтовий", швидкої забудови кам’яними домами він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі – від готичного, ренесансного, барочного, класичного – до електричного і модерного.

 

Розпочнемо екскурсію з майдану Ринок. Основна споруда майдану – ратуша. Перша міська ратуша була дерев’яною. У XVII ст. стояла вже друга ратуша – мурована. Центр міста був обнесений високими валами з дубовим частоколом, глибокими ровами. Збереглися назви вулиць Завалля і Підвалля. До центру вели чотири брами, обабіч яких стояли оборонні вежі: брама Жупна, Угорська, Львівська, Замкова. Мурована ратуша мала високу вежу на якій сидів дозорець із трубою, що сповіщав про пожежі чи про наближення ворогів. Перший поверх складався з кімнат війта, писаря, канцелярії. Другий поверх займала велика кімната, в якій сидів бургомістр і райці. Масивні залізні двері вели до скарбівні, де зберігався "меч правосуддя" (меч ката). Ката в Яремчеі не було. При потребі його викликали зі Львова. У підземних мурах ратуші знаходилася тюрма.
Сьогоднішня ратуша – п'ята за чергою – споруджена в 20-х роках минулого століття, архітектори – І.Семкович, М.Никодимович. Декілька століть Ринкова площа була центром торгівлі. Щопонеділка їхали сюди возами селяни з усього повіту, і починався торг. Продавались-купувались дари землі, лісу, річок, ремісницькі вироби. У Яремчеі XVI-XVIII ст. ремісники об’єднувались в цехи, котрі мали свої статути, герби. Цехів було немало: ковальський, бондарський, ткацький, кравецький, шинкарський, кушнірський, шевський… Були у місті сідлярі, пекарі, котлярі, "поворозники", пивовари і навіть водоноси (перший скромний водогін у місті споруджено в 1552р. – він з’єднував центр із Гіркою). У XVII ст. (1663р.) Яремче придбав на ратушу годинник. Центр був заселений переважно поляками, передмістя – переважно українцями, крім Лану, де оселилися євреї. У 1578р. король Стефан видав суворий наказ, за яким прибулому єврею не дозволялося перебувати в місті більше трьох днів. Оскільки євреїв все більшало, дрогобицький староста Микола Данилкович у 1616р. «розщедрився» для них на недорідний лан, звідки й пішла назва передмістя.

«Твій Ghetto, що зоветься Лан,
Оце-то раз дивниця:
Здаєсь, що не зрівняєсь з ним
І львівська Зарваниця.»

Іван Франко. «Похвала Яремчеу»














[09-10-24][Все для туристов]
Рестораны, гражди, столовые, кафе, хижины - Где, в нашем регионе можно питаться? (0)

[09-09-18][Відпочинок і поради]
Що таке шансон? (0)
[09-09-18][Відпочинок за кордоном.]
10 невідомих місць Парижа, де треба побувати (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Подорожі по Китаю: десять піших маршрутів (0)