П’ятниця
18-09-21
17:50

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Гуцульщина і Яоемче на Україні 2








Гуцульщина і Яоемче на Україні
Коломийка воістину є всеосяжною: людина, праця, сім'я, любов, розлука, смерть, зрада, заздрість, мрії, містика…[3]
2.3  Архітектурні памятки Гуцульщини
 Гуцульська народна архітектура здавна відзначалася високим мистецтвом і своєрідністю. Стильові ознаки її найяскравіше вис-тупають у культових спорудах, переважно в дерев'яних храмах. Талановиті майстри минулого найбільшою мірою виявляли свою любов до прекрасного саме в будівництві та оздобленні культо-вих споруд.
Старовинні церковні будови Гуцульщини — цінні пам'ятки дерев'яної архітектури. В цих культових спорудах віддзеркалю-ються різні види образотворчого мистецтва — різьба по дереву, настінні розписи, виконані з надзвичайною майстерністю народними талановитими умільцями.[5; 225]
Згадуються церкви у вигляді шоп, кімнат. Так, де-рев'яна церква св. Василія, що в с Чорні Ослави, збудована „у вигляді шопи", як і дерев'яна церква св. Михайла в с Чорний Потік; в с. Рожнів церква св. Михайла — „давня, побудована у вигляді шопи, а коли, ким — не пам'ятають" (очевидно, церква побудована значно раніше, приблизно в XVII ст.); у с Соколівка також церква „у вигляді шопи"; у с. Ферескул „церква дерев'яна у вигляді кімнати без хреста і копули" (збудована давно); у с. Делятин „дерев'яна ялинова, ґонтами покрита"; в с. Дора „церква дерев'яна"
Саме гуцульські теслі протягом XV1-XVIII ст. створили яскра-ву і самобутню школу народного дерев'яного будівництва. Де-рев'яні храми, побудовані гуцулами, відзначаються своїми архі-тектурно-конструктивними формами і оригінальними деталями, елементами декору і особливою гармонією пропорцій. В цих будівлях втілено високі ідеали та мистецькі уподобання народу.
Викликає захоплення церква св. Михайла, побудована з „різано-го дерева" в с. Печеніжин, а також передміська печеніжинська церква Воскресіння Христового. Цінним пам'ятником дерев'яної архітектури XVIII ст. є церква Богородиці у Ворохті, розташована в мальовничій гірській місцевості. Вона відзначається найдоскона-лішими пропорціями і надзвичайно гармонійними формами. Зов-нішнім виглядом вона нагадує церкву в с. Ясеня Рахівського райо-ну на Закарпатті — з центральним і східним зрубами, які зберіга-ють ще просту чотирискатну форму покриття, а західна баня та бані над середнім і східним зрубами мають барочне оформлення. [5;226][додаток 1 ]
Дерев'яні церкви Гуцульщини становлять не лише велику мистецьку вартість, але й історичну, вони пов'язані з класовою і народно-визвольною боротьбою трудящих мас.[6;135]
У цих гуцульських храмах збереглися живописні твори багатьох тогочасних невідомих художників, бо вони відзначаються високим рівнем художнього виконання, багатством фарб, чіткою композиці-єю і сюжетом. Тут зустрічаємо талановиті різьбярські роботи, які виконувалися, здебільшого, місцевими самобутніми різьбярами-гу-цулами.
Найбільше архітектурних пам'яток з Гуцульщини сьогодні зберігається в музеях просто неба Києва, Львова й Ужгорода.
У Київському музеї просто неба відтворено й експонується шість цінних архітектурних об'єктів, які характеризують народ-не будівництво краю, даючи відвідувачам змогу відчути специфі-чні особливості побуту карпатських селян у минулому.[6;48]
Один з найцікавіших архітектурних об'єктів Гуцульщини, на пашу думку, є двір - ґражда середини ХІХст, з селища Верхови-ни. Вона складається з двох дворів: "чистого", з навісами і кліт-тю, та господарського, де знаходяться поруч стайні з іншими господарськими приміщеннями.
У Музеї народної архітектури та побуту у Львові експонується ряд цінних пам'яток народного будівництва Гуцульщини. Це в першу чергу, гуцульський замкнутий двір - ґражда з села Криворівня. Головна споруда цього двору - хата. Вона складається з двох приміщень, розділених сіньми (хоромами): ліве при-міщення звичайно вважається робочим, де живуть влітку і взимку, праве - святкове. Вхід до хати через прибудований ґанок -"Черсак", перекритий продовженням даху.[6;49][додаток2]
РОЗДІЛ 3.
Розробка туристко-спортивного маршруту та екскурсійної програми та пропозиції по їх впровадженню.
3.1 Характеристика пішохідного туризму
Пішохідні туристські походи можна проводити в усіх регіо-нах України. Одночасно слід зазначити, що територія України, за винят-ком двох гірських масивів (Українські Карпати та Кримські гори), має рівнинний рельєф і на ній майже відсутні істотні природні перешкоди, що обумовлюють категорію складності пішохідних марш-рутів. Через це у більшості регіонів України можливо здійснювати спортивні походи лише до І категорії складності включно, а походи II та III категорії можуть здійснюватись тільки в Українських Карпатах та Кримських горах.
Погодні умови дозволяють здійснювати пішохідні мандрівки у рівнин-них районах України з березня по листопад, а при сприятливих умовах на протязі всього року. Крим та Карпати — головні райони проведення пішохідних туристських спортивних походів — відносяться до лісових районів середньогір'я. Різноманітність природних перешкод цих районів дає можливість туристам оволодіти майже всім арсеналом прийомів тех-ніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють пов-ноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення пішохідних по-ходів по цих районах теж широкий — з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов — і взимку.
Карпати поєднують у собі красоти гірського та лісового районів. Бурх-ливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста, У Карпа-тах можна прокласти маршрути від найпростіших до III категорії склад-ності. Тут трапляються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.
Найкращий час для пішохідних походів у горах Криму з квітня до листопада.
 При підготовці до походу в горах Криму слід пам'ятати, що тут зосе-реджено близько 120 природоохоронних об'єктів з обмеженим доступом. Серед них Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадагський заповід-ник, заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господар-ство, заказники — Великий Каньйон Криму, Новій Світ
Пішохідні походи по Карпатах можуть здійснюватись з травня по жовтень місяць. Однак треба пам'ятати, що у травні на високогір'ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особли-во у нічний час. Найбільш цікаві маршрути у Карпатах йдуть хребтами гір. Так, маршрут III категорії складності проходить хребтами Чорного-ра, Горгани та Свідовецькому. Плануючи походи по Карпатах, слід па-м'ятати, що тут є території, відведені під природоохоронні об'єкти (Кар-патський заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ландшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних організаціях та дотримуватися певних правил поведінки.
Гірський Крим — це ліси і гори, печери і грандіозні скелі, неповторні каньйони та мальовничі водоспади. Район невеликий і тому його тури-стське навантаження регулюється, ночівлі дозволяються тільки на спе-ціально обладнаних туристських стоянках. Гірський Крим — це природ-ний музей, де на невеликій площі знаходяться різноманітні ландшафти та унікальні пам'ятки природи. Гори Криму тягнуться від Севастополя до Феодосії. При проведенні гірських районах пішохідних походів взимку треба враховувати, що в цей час тут виникають природні умови, які відповідають умовам районів більш складних у туристсько-спортивному відношенні. У цей період у горах Карпат та Криму окремі ділянки (перевали, вершини) маршруту за своїми туристсько-спортивни-ми характеристиками можуть за складністю відповідати категорійним ділянкам, що вимагає переоцінки складності маршруту.
Проведення зимових пішохідних походів має свої особливості, які у де-яких випадках роблять такі походи більш складними і небезпечними, ніж аналогічні за категорією складності літні походи у високогір'ї (зимо-вий сніг значно відрізняється від літнього снігу високогір'я). Особливу увагу взимку та на початку весни слід приділяти вивченню лавинонебез-печних та селенебезпечних ділянок району походу.[ 14;547]
3.2 Розробка туристичного маршруту
Наш маршрут розпочинається з чарівного туристичного містечка Яремче. Яремче - гірський курорт, який знаходиться на висоті 550 - 585 метрів над рівнем моря.
Навколо нього вивищуються хребти Горган і Явірник.
Лежить Яремче в гірській улоговині, немовби перлина в чудовій мушлі.
 Це - найвідоміший відпочинковий та оздоровчий центр краю. Місто знаходиться над стрімкою річкою Прут між мальовничими горами. Саме тут перетинається більшість карпатських туристичних маршрутів. Найголовніша цікавинка - водоспад Пробій та міст над ним. Звідти можна спостерігати, як Прут щосекунди скидає тонни води у створену самою природою тісну кам'яну чашу. Якщо пощастить, то побачите захоплююче  дійство сміливців -стрибки з мосту в самісінькій вир водоспаду.
 Поруч - жвавий сувенірний базар, на якому можна придбати дивовижні витвори місцевих умільців.
У Яремче є також старі дерев'яні церкви, споруджені в кінці XVI - на початку XVII століть.
 Першу згадку про Яремче знаходимо в документах від 1787 року. Це було поселення, яке належало до старовинного села Дора (XVI ст.), розташованого неподалік.
 Регіон Карпат вже в другій половині X ст. входив до складу могутньої держави Київська Русь. Проте міжусобні непорозуміння і навіть війни спричинили до послаблення централізованої держави та виникнення цілого ряду окремих князівств. Прикарпаття з 1144 року входить до Галицького, а з 1199 до Галицько-Волинського князівства. Ослаблене внутрішніми суперечками Галицько-Волинське князівство стає об'єктом зазіхань степових кочівників - татар і турків, а також войовничих сусідів-угрів.Із другої половини XIV ст. Прикарпаття потрапляє під вплив Польщі, а ще через чотириста років - Австрії.
 Коли ж утиски ставали нестерпними, місцеве населення брало в руки зброю або втікало ще вище в гори. Так виникло багато карпатських поселень, зокрема Яремче.
 За переказами, понад двісті літ тому тут поселився втікач від феодального утиску Ярема Годованець. Він обробив клаптик землі, зарослої густим лісом. Збудував хату. До нього невдовзі приєднались інші втікачі від ворожої неволі. Найближчі села, Дора і Ямна, набагато старші від Яремче.
 Дора розташована над Прутом у тому місці, де стрімка річка вже майже звільнилась від високих гірських порогів. За твердженням дослідників, село названо іменем жінки, яка поселилася в цій чудовій місцині, шукаючи спокій своїй душі; за іншою версією слово „дора" - тюркського походження означає „ворота", „вхід".
 Наприкінці XIX - початку XX століть це село ще називали Дора-Яремче. Село відігравало важливу роль у громадсько-політичному житті всієї округи.
Найближчі гори в околицях Яремче - Явірник-Горган  (1432 м) і Маковиця (985 м). Далі в південно-східному напрямі височіє хребет Рокита. Одна з найвищих вершин хребта - Велика Рокита (1110 м). Недалеко на заході -гора Довбушанка (1755 м). Ближче - Синячка (1401 м). деякі із цих гір ми відвідаємо за нашим маршрутом.[ 18;4]
Дальше після смарагдового дива Карпат ми рухаємось на гору Маковицю. Спустившись,на одній із лісових галявин можемо залишитись на ночівлю і наступного дня продовжити нашу подорож. Потім на нашому шляху гора Велика Рокита, Лисина - Космацька. Подолавши ці дві вершини зупиняємось на відпочинок і тут у підніжжя залишаємось на другу ночівлю. Гордя і перевал Рижі. З цих вершин відкриваються чудові краєвиди Гуцульського краю. Тут починається наш третій день. Дальше за нашим маршрутом рухаємось до одного і центрів туризму Ворохти.
 Серед мальовничих гір розташувалась Ворохта, яка знаходиться на висоті 850 м н.р.м. Це середньогірський курорт. Тутешнє повітря, настояне на смерековій хвої, здатне вилікувати найважчі хвороби дихальних шляхів. Ворохта більше славиться як зимовий гірськолижний центр: тут є комплекс трамплінів, дві підвісні канатно-крісельні дороги, одна з яких веде до лижного стадіону. Саме з Ворохти найкраще розпочинати сходження на
найвищу вершину України - Говерлу (2061 м).
 Одна з версій походження назви Ворохта - від слова "ворохи", тобто дерева, які привозили селяни до ' шляхетських солеварень. В одному з інвентарів 1700 р. записано: "Ворохи - тобто дрова до солеварень та лазень".
За іншою версією назва походить від імені одного з перших поселенців Мочерняка Ворохти. За легендою, це був вояк, який втік від військової муштри і оселився тут. Був він талановитим ткачем, слава про нього швидко розійшлася по всьому окрузі.
Ремесло ткацтва в горах особливе: якщо у низинних місцевостях людей переважно вдягало поле - льон, коноплі, то горянина-гуцула -  вовна вівці. Ткацькі вироби, що вироблені в гірських місцевостях користуються великим попитом. Тут виробляли: ліжники - теплі та м'які ковдри, які відзначалися геометричним строгим орнаментом; тонше сукно - для пошиття гачів (штанів; зазвичай червоні або чорні), а грубе сукно для пошиття верхнього одягу. Всі ці вироби вражали яскравою кольоровою гамою.
Звідкіля брали фарби? Для фарбування тканих виробів використовувались тільки натуральні барвники. Чорну фарбу варили з сухих стручків бобу. Така фарба не боїться води. Темно-червону - з вільхової або вишневої кори. Вона добре фарбує овечу вовну та шкіру і також не розчиняється у воді.
З початком ремісництва, започаткованого Михайлом Ворохтою, до цього місця потягнувся різний люд. Для розширення життєвого простору, вирубувався і розкорчовувався ліс. Іменами першопрохідників називали новоутворені ділянки, відвойовані у природи. Окремі з них носять ці назви і понині.
Ворохта розміщена як в низині, так і на схилах гірських пагорбів. Смуга Ребровач, заросла смерековим лісом, відділяє поселення зі східної сторони від Татарова. Ця смуга тягнеться через полонини Ділок і Ріжу, що відділяють Ворохту від Космача.[18;8]
 У Ворохті залишаємось на ночівлю.
 Наступним на шляху буде старовинне село Татарів, яке з 1948 по 1992 роки мало назву Кремінці. Село знаходиться на висоті 750 м н.р.м. та на відстані 27 км від Яремче. Першу письмову згадку про нього зустрічаємо в документах другої половини XVII століття. Це запис метрики мешкання Татарова з датою 20.01.1676 року. Цей документ знаходиться у старовинних архівах.
 Татарів здавна відомий як кліматичний низькогірський курорт. Усі, хто коли-небудь тут відпочивав, відчули по-справжньому чудодійну властивість своєрідного мікроклімату Татарівської ущелини. У кінці XIX - на початку XX століття цей курорт був популярним у Європі.
Звідси здійснюють піші мандрівки на гори Хом'як та Синяк,куди попрямуємо і ми.
Серед людей існує легенда про назву села.   Під час татарських набігів мешканці поселення зупинили шлях ворогам зрубаними смереками і камінням, якими повбивали вершників. Та залишилась живою жінка, котра вела передовий загін. Вона зайшла до хати напитися води, а господиня сказала, що води нема, а є молоко. Коли татарка нахилилася, гуцулка штовхнула її та втопила в молоці.[18;6]
 Із Татарова піднімаємось на гору Хомяк яка височіє на 1542 метри. Гостра вершина гори і її дуже крутий південний схил голі і складені з величезних брил зарослих сірим і червоним лишайником, запеченим сонцем і морозами. З крутої вершини Хомяка ,ніби із літака, відкриваються чудові краєвиди. Далеко в низу в розривах хмар у мерехтливій синяві чорніє і зеленіє лісове море. Ніби хвилі на морі стоять застиглі вали хребтів,над якими височіють окремі вершини. В північно-західному напрямку тягнеться камянистий хребет Хомяк Синяк Горган-Малий.[17.136]
За маршрутом рухаємось по хребті і прямуємо до Довбушанки. Упідніжжі Довбушанки робимо привал на ночівлю. Шостий день подорожі розпочинаємо із підкорення Довбушанки. Гора має висоту 1756 метрів . Це величезні брили голого каміння і розсипища на схилах. З вершини відкриваються приголомшливі альпійські краєвиди. Північний схил Довбушанки заріс альпійською,а нижче лісом , на південному крутому схилі голе каміння, нижче альпійська,ліс і полонини. Правіше в мерехтінні синього повітря видно долину Пруту і скупчення різноколірних дахів Яремча. З вершини Довбушанки стежка веде у бік гори Медвежика. Сюди ми і рухаємось і прямуємо у село Бистриця де залишаємось до наступного дня. Продовжуємо наш маршрут піднявшись на гору Лопушна ,потім на Ігровець, звідти спускаємось і рухаємось у село Осмолода, що лежить у високогірній долині річки Лімниці, захищеній від холодних вітрів хребтами. Тут багато сонця, гарні гірські краєвиди цілюще повітря і багатий рослинний світ. У селі є станція вузькоколійки,  автобусна станція, робітничий гуртожиток,у якому залишаємось на ночівлю. З Осмолоди піднімаємось на гору Грофа,звідки відкривається величезна картина гір,на сході видніється головний хребет Ігровиця ,на південному сході Лопушна і Сивуля, а далеко на горизонті Говерла і Чорногірський хребет. Дальше по маршруту прямуємо у село Мислівка а потім у Вигоду.
Кожен, хто буває у Вигоді, замилується не тільки красотою самого селища а й архітектурою його сучасних будівель із елементами древнього бойківського стилю, а, насамперед, незрівняним краєвидом на вічнозелені Карпати, що постає отут перед зором. Особливе - враження від споглядання, коли піднятися на узвишшя в південно-східному напрямку селища. Звідси, мов на долоні, видно промислові й житлові будівлі ще молодої Вигоди і древнього Пацикова. На захід селище тулиться до стрімкої гори Осій, підніжжя якої омиває бурхлива Свіча, яка отут з'єдналася із гірською Мізункою.
У центрі кругозору - вид на Лису гору, висота якої сягає 1158 метрів над рівнем моря. З різних боків до неї туляться гірські села Старий і Новий Мізунь, Пшеничники, Новошин. Зліва змійкою в'ється швидкоплинна Свіча, а поряд з нею - битий шлях на Закарпаття. Між ними розкинулося гарне село Шевченкове, через яке йде дорога до знаменитого Лолина, якою не раз подорожував Іван Франко, йдучи до Ольги Рошкевич. Гарні види звідси й на гору Нягра та інші. Словом, видовище справді чудове, заворожує красою зеленоверхих вершин, багатством нашого краю. А ще, якщо споглядати цю земну красу в середині літа, коли на селянських нивках, що смужками лежать на розораних схилах, розкидані тисячі копиць запашного сіна, то зачудування це справді велике і пам'ятне.
Словом, чудовий наш край і багаті зелені Карпати, Добрі, гарні і працьовиті живуть в ньому люди, яким ці гори, ця щедра природа дає все для прожиття.
Брамою в Карпати називають невеличке селище міського типу,яке розташоване в місці злиття гірських річок Свіча й Мізунка, стиснуте відрогами гір на 10-кілометровому відтинку шляху з Долини до Хуста.
 Поштове відділення у Вигоді булозбудоване одночасно з залізничною станцією в 1883 р. по вул. Д. Галицького, напроти теперішнього будинку культури. Там розміщувалася пошта, телеграф і телефон. В 1946 році у Вигоді була заснована радіостанція, від якої радіофіковано Вигоду та села: Шевченкове, Пациків, Мізунь і Новоселиця. [2;18]
Найстарішим пам'ятником селища є хрест, встановлений в пам'ять про скасування панщини з 1848 р. В парку по вул. Д. Галицького є братська могила воїнів червоної армії, які полягли за визволення селища й околиць від фашистів. В центрі споруджено обеліск на пам'ять про тих жителів селища, що не повернулися з фронтів Другої світової війни. В 1982 р. встановлено пам'ятник «Паровоз». На постаменті стоїть один з тих паровозів, якими вивозили ліс з гір до Вигоди. В 1992 р проведено перезахоронения жертв НКВД на могилі споруджено пам'ятник, автором якого є Я.Дзвонковський. За його ж проектом в с Пациків біля клубу споруджено пам'ятник на честь проголошення незалежності України. В с Пацикові на високій горі в 1992 р. насипано символічну стрілецьку могилу. Незабаром у центрі Вигоди на постаменті, де колись стояв вождь революції, буде поставлено гарний пам'ятник Іванові Франку, який колись бував у цих краях, подорожуючи до Полина. У Вигоді  по вул.Терешкової збудовано нову церкву за проектом архітектора Я. Шияка з Долини. На розі вулиць Ів. Франка і В. Стуса в 1994 р. православна громада селища збудувала дерев'яну каплицю, проект якої розробив архітектор з Пацикова п. Дзвонковський. Пациківську церкву перемалювали в 2001р. художники з Миколаєва Львівської обл. Ігор Леськів, Микола Заневич, Остап Гірник, Богдан Левицький. Церква вимальована заново. Від старих розписів не залишилось нічого.[2;19]
У Вигоді наша подорож практично завершується. Прямуючи у Івано-Франківськ подорозі можна завітати ще у ті населені пункти які будуть цікавими для групи.
3.3 Перспективи використання даного маршруту.
Гуцульщина один із найменших регіонів України та водночас він серед найбагатших на природні та історико-культурні скарби ,знайомство з якими завжди обіцяє бути цікавим і захоплюючим та залишиться в памяті. З околиць Івано-Франківська уже видніються вдалині замріяні гори, а добре розгалужена мережа асфальтних доріг швидко доведе з міста до найвіддаленіших куточків, кожен з яких має свою неповторну красу. Слово "Карпати" вперше згадане ще у другому столітті нашої ери римським письменником Клавдієм Птоломеєм і означає „скелясті".













[10-03-13][Все для туристов]
на Шпицах (0)

[09-09-18][Яремче]
Прогулянка по Яремче (0)
[09-09-01][Відпочинок і поради]
All inclusive: їжте, пийте, все сплачено? (0)
[09-08-20][Відпочинок і поради]
На замітку господині. Українські традиції і Різдво (0)